Освіта

З булінгом може зіткнутися будь-яка дитина. Ризик булінгу зростає, якщо учень потрапляє у цілком нове середовище, в іншій країні. 

Ірина, що виїхала з Києва до Польщі у березні 2022 року, розповідає про досвід десятирічного сина: «Хоч як це дивно, Максим, стикаючись з конфліктами в місцевій школі, зміг краще зрозуміти польських дітей — каже, що вони, наприклад, можуть посваритися “на рівному місці”, зате так само легко вибачаються і вибачають образи. Мені здається, це тому, що в польських школах поведінка учнів є надзвичайно важливою — за цим окремо стежать, знімають або нараховують бали. Тому діти і вчителі стараються не поглиблювати конфліктів, а їх вирішувати. Вчителі привчають учнів до такої стратегії взаємодії, і вона добре спрацьовує саме в дрібних повсякденних сутичках».

Спостерігайте за змінами настрою своєї дитини

Як звертає увагу Вікторія Кондратюк, психолог ГО «Крила для родини», на відміну від конфліктної ситуації, яка стається один раз, булінг — це повторювані демонстративні дії щодо одної особи. Тут у конфлікт втягується ширше коло дітей як спостерігачів. Поступово змінюється поведінка всіх учасників булінгу, та найбільше, звісно, в жертви. 

«Якщо ви добре знаєте свою дитину, неодмінно побачите зміни в її поведінці. Прояви можуть бути різні: у когось з’являється замкнутість чи зміна режиму сну, харчування. Сигнали будуть завжди», — зазначає психолог.

Так трапилося і з сином Ірини. Зазвичай дуже контактний хлопчик, який звик ділитись усіма новими враженнями, дедалі більше замикався в собі, на питання про школу відповідав роздратовано або занадто оптимістично — мовляв, все гаразд. «Несподівано Максим попросив, щоб я його забрала з польської школи, а одного дня прийшов додому в сльозах, після чергової серії нападок, і вже просто не міг стримуватися — розповідав, розповідав», — ділиться Ірина. 

Головне — довіра

Коли стикаємося з цькуванням, маємо створити дитині таку атмосферу довіри та прийняття, щоб вона могла виговоритися, радить Вікторія Кондратюк. 

Звісно, буде багато емоцій і болю. Але завдання дорослого полягає в тому, щоб зібрати фактаж. Разом з дитиною слід визначити особу нападника, подумати, хто є спостерігачами, де і коли відбувалися конкретні епізоди нападів. Ця інформація знадобиться для переговорів зі школою. 

«Треба зрозуміти, кому в школі дитина довіряє. Це може бути хтось з однолітків, вчителів чи персоналу — у них дитина може шукати підтримки самостійно на щодень», — уточнює психологиня.

З’ясувалося, що з Максима прилюдно кепкували троє хлопців. На гідну відповідь польською синові Ірини не вистачало словникового запасу. 

«Відповісти силою я вважаю неприпустимим, до речі, в польській школі це дуже серйозне порушення. Видно було, що на рівні дітей ситуація не вирішиться. Треба було підключати працівників школи», — ділиться досвідом Ірина.

Ключова розмова 

В Україні у подібних ситуаціях звертаються до психолога, а тут все працює інакше: треба через Лібрус (Librus), електронну систему, яка служить для комунікації між школою та учнем і батьками, домовитися про зустріч з вихователькою класу. 

Ірина ретельно підготувалася до зустрічі: всю отриману від сина інформацію переклала польською, зосередилась на фактах. Підготувала також кілька речень про сина: який він в нормальному психологічному оточенні і як почувається та поводиться тепер, в ситуації постійного стресу. 

«Прийшов у сльозах і відмовляється ходити до школи», — здається, саме ці слова справили найбільше враження на виховательку.

Ірина намагалася бути переконливою, показала, що знає свою дитину, відповідально ставиться до її психічного здоров’я і сприймає ситуацію як неприпустиму. Але зробити це треба було максимально ввічливо і без бездоказових звинувачень.

Це подіяло. Польська вихователька вислухала дуже уважно, дізналася в Максима подробиці і запевнила, що бере справу під контроль.

Ірина була впевнена, що історія тільки починається і доведеться ще йти до директора, батьків кривдників. Та цькування припинилося буквально за кілька днів. «Не знаю, що саме зробила вихователька, але це спрацювало!» — каже Ірина.

Алгоритми в польській школі

Ольга Остапчук, асистентка в роботі з українськими дітьми в середній школі №52 міста Білосток, розповідає про практику польської освітньої системи у протидії булінгу:

«В нашій школі працівники мають чіткі ефективні алгоритми на різні конфліктні ситуації. При зверненні батьків ці процедури запускаються негайно. Десь спрацює бесіда виховательки з кривдниками, а іноді доводиться спілкуватися з батьками в присутності психолога. Вихователька, швидше за все, присвятить кілька класних годин для пом’якшення чи розв’язання ситуації. При потребі залучить шкільного психолога чи педагога, або конфліктологів».

В Ірини та Максима зараз все добре: син став почуватися частиною колективу. Звісно, він може посваритися з кимось через дрібницю, часом йому досі бракує слів, щоб пояснити свою думку, але постійна тінь булінгу, яка псувала дитині життя, розвіялася.

Що допоможе?

1. Треба розрізняти булінг і дрібні конфлікти: булінг повторюваний і веде до зміни соціальних ролей в колективі.
2. Створити дитині безпечний простір для розмови.
3. Виявити учасників булінгу й осіб, до яких можна звернутися за підтримкою.
4. Підключити школу. Повідомити виховательку. При потребі просити про повторні зустрічі, щоб дізнатися, на якій стадії вирішення питання.

Розглянемо кілька варіантів навчання українських дітей у Польщі, щоб батьки могли вибрати оптимальний.

Почнемо з варіантів, коли вибирають лише одну з програм — польську або українську.

‍Польська школа

«Син пішов в другий клас до польської школи, — каже Наталя, мама 8-річного Марка. — Я спочатку думала зберегти ще й онлайн заняття в українській, але вони збігалися в часі, та й синові тяжко було так займатися. Але хочу, щоб дитина мала україномовне середовище тут, тож ми його знайшли в місцевому осередку Пласту і в церковній громаді».

Плюси такого варіанту навчання:

• дитина швидко вивчає польську мову на рівні native speaker;
• немає додаткових навантажень, вивільнено час на цікаве дозвілля;
• учень користується всіма правами нарівні з польськими дітьми.

Мінуси:

• діти, особливо молодші школярі, швидко забувають українську без мовного середовища, отож варто подумати, як його організовувати.

‍Українська школа онлайн

«Синові шістнадцять, він відмовився ходити до польської школи. Ще з часів карантину вчився дистанційно, і хоч ми виїхали з України, навчання не припиняв, — розповідає Тетяна із Запоріжжя. — Я хотіла, щоб син вчився ще й у польській школі, вчив мову, познайомився з однолітками. Та вирішили принаймні цей рік залишити як є, а далі подивимося: може, додамо курси польської. Українських друзів у нього багато, спілкуються онлайн. Вчиться син дуже добре, навіть краще, ніж до війни — таке враження, що навчання стало для нього його особистим внеском в перемогу і ниточкою зв’язку з Україною. Залишатися тут ми не плануємо, син хоче вступати в український виш».

Плюсом такого навчання є цілковите занурення в українську програму.

Мінуси:  

• дитина не користується перевагами польської освіти;
• мінімізовано соціальні контакти, через що є ризик погіршення психічного стану.

Психологиня Caritas, Валерія Черняк, радить: «Нам усім важливо не закриватися від спілкування з оточенням, у підлітків така потреба особливо загострюється, водночас зростають страхи неприйняття. Слід допомогти дитині визначитись. Чат з однолітками — хороша ідея, але цього замало. Є сенс пошукати спортивні секції чи творчі заняття, які дитині подобалися ще в Україні, записатися на курси польської мови. Не давайте дитині засиджуватися вдома, бо є загроза депресії».

Якщо обрати лише одну зі шкіл здається вам надто кардинальним рішенням, варто розглянути комбінований спосіб навчання. Можливі різні варіанти.

‍Польська школа «наживо» плюс український екстернат

Дитина вчиться в польській школі, а в українській лише проходить онлайн атестацію раз на рік.

«Моя донька займається гімнастикою і ходить в польську школу, часу на повноцінну українську школу не було, — розповідає Ольга, мама 11-річної Поліни. — Навчання досить насичене: зранку польська школа, пообіді — «домашка» та репетитор з української мови двічі на тиждень, ввечері — тренування з гімнастики. Дитина за рік гарно вивчила польську мову і потоваришувала з багатьма дівчатами, спробувала вчитися за іншою програмою — це розширює світогляд, водночас українська програма не залишилася поза увагою».

Плюси:

• менше завантаження протягом року, порівняно з іншими комбінованими варіантами.

Мінуси:

• опанування матеріалу української школи — цілковита відповідальність учня та батьків;
• можливо, доведеться витратити кошти на репетиторів чи курси;
• деякі школи вимагають здавати письмові роботи (наприклад, з фізкультури), на які треба запланувати час.

Кількість предметів атестації залежатиме від конкретної школи. Те саме з ціною: ви можете атестуватися безкоштовно в державній школі або ж обрати одну із багатьох приватних дистанційних шкіл.  

‍Польська школа плюс українська дистанційна  

Цей варіант обирають діти, які вступають в Польщі у технікум, але хотіли б мати закінчену українську середню освіту, або ж ті, що вчаться тут класом нижче і не хочуть втрачати знання з української програми.

Як саме будуть організовані заняття — залежить від конкретної школи. Ми всі це бачили ще під час карантину: десь пропонують повноцінні онлайн уроки, десь надають відеозаписи занять і завдання для самостійного опрацювання. Одне напевно маєте розуміти: це дві повноцінні школи. Зважуйте сили дитини: чи не буде це для неї заскладно.

Плюси:

• якщо дитина вміє вчитися онлайн, вона самостійно закриває одразу дві програми без академічних втрат;
• навчальна програма та матеріали — цілковита відповідальність школи, а не батьків.

Мінуси:

• подвійна зайнятість дитини, може бракувати часу на улюблені гуртки чи навіть повноцінний відпочинок;
• учень повинен виявляти високу самоорганізованість і дисципліну; якщо дитина не могла впоратися з онлайн навчанням до війни, цей варіант, вірогідно, не підійде.

‍Польська школа плюс український компонент

Може бути організовано в формі так званої суботньої школи онлайн: 4–5 повноцінних уроків щосуботи, або ж надано матеріали для самостійного опанування. Другий варіант значно дешевший, але вимагає більшої самостійності.

Для атестації учні мають здати лише академрізницю, тобто ті предмети, яких немає в Польщі: українська мова, література та історія України; решту предметів перезараховують з польського табеля.

«Математика є математика, біологія є біологія чи то в Польщі, чи в Україні — не бачу сенсу двічі вивчати те саме, — говорить Мирослава, мама 10-річного Романа. —  Я сама вчителька, і вважаю, що різниця в програмах — не така вже й проблема: при потребі можна підтягнути будь-який предмет, якщо він не зовсім запущений. Мені важливіше, щоб син мав активне дозвілля та друзів, вчив польську і пам’ятав українську. Протягом року він здає в українській школі поточні контрольні роботи й атестації тричі на рік. Встигає займатися спортом та музикою. Ці активності приносять радість. Вважаю, що зараз це для нього важливіше, ніж шкільні оцінки».

Плюси:

• не доводиться вчити один предмет двічі: вільний час можна скерувати на заняття, які всебічно розвивають дитину;
• вивчення українського компоненту рівномірно розподілене протягом року, його організація — завдання школи;
• у випадку суботньої школи — це онлайн уроки з перевіркою домашніх завдань.

Мінуси:

• у випадку суботньої онлайн школи ціна найвища порівняно з двома іншими комплексними варіантами.

Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Поговоріть з нею, знайдіть разом плюси та мінуси різних варіантів, обговоріть їх. Підключіть психолога.

«В нашому арсеналі є прості та дієві засоби діагностики, вони дозволять визначити, яка форма освіти оптимальна саме для вашої дитини», — звертає увагу психологиня Валерія Черняк.

І найголовніше: потрібно слідкувати за станом фізичного та психічного здоров’я дитини, особливо коли обираєте дві школи одночасно. Не скочуйтеся в перфекціонізм і гонитву за найкращими оцінками. Наші діти і так проходять непростий шлях, тож робімо все від нас залежне, аби його полегшити, а не ускладнити.