Де погуляти на травневі свята: 10 найкрасивіших садів Польщі

Ягідні ферми Польщі дозволяють людям приїжджати й збирати ягоди й фрукти, і від цього кожна зі сторін отримує користь: споживач купує свіжий продукт прямо з грядки/куща/дерева за низькою ціною, а фермеру не треба наймати робітників і возити продукцію на пункти скуповування. Батьки часто возять дітей у такі господарства, щоб показати, як працюють люди на фермі, а також як росте те, що ми зазвичай купуємо в супермаркетах. 

Є спеціальний сайт для пошуку фермерських господарств. На ньому можна вибрати потрібне вам воєводство й знайти оголошення від різних ферм. Оголошення постійно оновлюються, тож потрібно відстежувати актуальні. Є господарства, що постійно працюють на самозборах і екскурсіях, а є ті, що роблять такі акції час від часу. 

Де можна збирати ягоди в Польщі? Адреси господарств

В 50 хвилинах від Варшави є господарство, що пропонує збір свіжих ягід весь ягідний сезон.Тут є полуниця, лохина, чорниця й малина. Це величезна екологічна плантація, яку важко обійти за день. Влітку ферма працює практично до заходу сонця. Не треба записуватися чи реєструватися: ви просто приїжджаєте, паркуєтесь, і вас зустрічає приємний усміхнений господар. Усі ягоди мають екологічні сертифікати, тому ви можете сміливо їсти їх прямо з куща. Якщо ви живете у Варшаві або неподалік, це чудовий варіант для проведення часу родиною з дітьми. Малеча зазвичай просто в захваті!

Телефони: +48 606 477 679, +48 608 197 702
‍Адреса: ul. Pomocnia 16, 05-180 Pomiechówek

‍Полуниця без хімікатів: 

По дорозі на Щецин у Велітини є невелике родинне господарство з полуницею й ожиною. 

Тут декілька сортів полуниці, що росте на 5 га землі, а невдовзі буде ще й фруктовий сад. Господарі проводять екскурсії та дуже пишаються тим, що полуниця для самозбору вирощується виключно за допомогою ручної праці, без машин. Її не обробляють хімікатами.

Адреса: Gryfińska, 74-100 Wełtyń

‍Farma Mój Owoc:

Крім збору трускавок, тут можна розважити себе у кафе «Lody z Farmy» — скуштувавши неймовірні десерти з фермерських ягід і фруктів. Зараз тут розпочато сезон чізкейку та трускавкового сорбету без цукру. 

Адреса: Nowomichowska 19, 24-105 Baranów

Що робити на ягідних фермах?

• Ви збираєте фрукти прямо з куща в контейнери, які отримали на стенді біля входу;

• Зважуєте, коли назбираєте стільки, скільки вам треба. Ліміту для власного споживання немає, хоча в деяких господарствах є ліміт на оптові закупівлі;
• Платите лише за те, що у вас є в контейнерах, а те, що ви з’їли, — безкоштовно;
• Ціна кожен рік різна, але зазвичай це в 2-2,5 разів дешевше, ніж в магазині.

Український Народний дім у Перемишлі — це будівля, про яку не розкажуть під час туристичних екскурсій містом. За останні кілька років мені неодноразово доводилося відвідувати такі тури й щоразу місцеві гіди оминали згадку про українців — одну з ключових спільнот Перемишля, яка залишила по собі десятки архітектурних і історичних артефактів. Українську громаду Перемишля місцеві часто називають «православними», хоча це не точне визначення. У 1860-х роках, коли Перемишль активно розвивався завдяки будівництву фортеці-форпосту, тут проживало лише 10 тисяч людей, а до 1910 року їх кількість зросла до 56 тисяч. З них 12,3 тисячі — українці, які здебільшого були греко-католиками.

Український Народний дім розташований у центрі міста на Костюшки, 5. Колись це була модернова будівля, збудована коштом української громади за ініціативи Теофіла Кормоша — доктора права, адвоката, громадського діяча й члена місцевої української спільноти у 1903-1904 роках. Теперішній керівник Українського Народного дому Ігор Горків розповідає, як і чому місце, яке не помічають туристичні гіди, стало ключовим для українства.

«Не таке синє небо, не така зелена трава»

Галина Халимоник: Пане Ігорю, розкажіть історію вашої родини, адже вона, наскільки знаю, безпосередньо пов'язана з історією Народного Дому у Перемишлі ще у попередніх поколіннях. І певною мірою є віддзеркаленням історії багатьох українців, які ведуть свій родовід з південно-східних земель Польщі.

Ігор Горків: Родину моїх бабусь-дідусів депортували під час операції «Вісла» під гаслом «остаточного розв'язання української проблеми в Польщі» — в межах домовленостей між комуністичними урядами СРСР та Польщі, так як інші 150 тисяч українців з території Лемківщини, Холмщини, Надсяння та Підляшшя. До цього відразу після Другої світової війни близько пів мільйона українців було депортовано з теперішніх земель південно-східної Польщі до Радянської України, натомість звідти забрали більшість польського населення. У 1947 році ще 150 тисяч українців депортували на західну і північну частини Польщі — на так звані «повернуті землі».

Таким чином прокремлівський Уряд комуністичної Польщі хотів стерти українську ідентичність і полонізувати українців. Їм суворо заборонили повертатися на землі, які були для них рідними. 

Втім, на західних землях Польщі українці не бачили для себе майбутнього, бо там не було «українського життя»: свого театрального гуртка, свого часопису, свого священника, своєї церкви, своєї школи. Вони шукали місця, де є український священник, витрачали інколи день, щоб дістатися до церкви, відстояти двогодинну службу і так само день повертатися назад. Українці — народ, який дуже прив'язаний до землі. Тому все на новому місці для них було не так: і небо не таке синє, і трава не така зелена, і сонце не так гріло. 

Попри заборони, вони шукали можливість повернутися додому. Тим паче, що в Перемишлі залишався Український Народний дім, була церква. Перемишль став містом-міфом, що давав надію на відродження українського життя спільноти. Люди почали правдами-неправдами приїжджати саме туди, прописуватися в навколишніх селах, щоб відчути дух «українського життя». 

— Ця ідея закладалася від початку будівництва Народного Дому? 

— Коли будували Народний дім у Перемишлі, це не була ідея саме української громади. Тоді був бум будівництва таких домів на Галичині. Українці будували свої народні доми, поляки — польські. Люди хотіли гуртуватися в окремі громади. Українці довго запрягали, тому Народний Дім у Перемишлі з'явився набагато пізніше за інші. Його збудували коштом місцевої громади й навколишніх сіл, які були переважно українськими, плюс за підтримки української діаспори. 

У будівництво була закладена дійсно велична мета — цей дім мав стати символом воскресіння України-Русі, яка повстане незалежною державою на карті Європи так само, як повстав він. Навіть купол побудували, як для церкви. Фасад прикрасили синьо-жовтим орнаментом, а в театральному залі всередині є орнаменти з різних регіонів України: від Сяну, який бере початок на Львівщині, до Дону, з написами про відродження України.

Українська спільнота Перемишля мала дуже свідому громадянську позицію та україноцентричний менталітет. Для відродження українства Перемишль відіграв надзвичайно важливу роль. Саме тут вперше пролунала пісня «Ще не вмерла України», що згодом стала національним гімном держави, автор музики Михайло Вербицький народився у селі неподалік від Перемишля та похований на території сучасної Польщі. З театральної сцени Народного дому пророчу поему «Мойсей» читав Іван Франко. 

Український бізнес Перемишля започаткував два вихідних дні 9 та 10 березня — у день народження та роковин Тараса Шевченка‍

Вони були наповнені культурно-просвітницькими подіями. Тому не дивно, що українці Польщі, яких прокремлівські комуністи хотіли позбавити ідентичності, шукали місця, де вони могли відчути себе українцями без страху, де було б «українське життя». 

— Що було в цей час з Українським Народним домом у Перемишлі? 

— У 1947 році все майно української громади, як і  інших товариств, було націоналізоване. Після смерті Сталіна в Польщі почалася відлига, комуністична влада дала право національним меншинам створювати свої товариства. Це був 1956 рік. По одному товариству з’явилося у білорусів,  українців та інших меншин.

«Українське суспільно-культурне товариство», як воно називалося, було повністю підконтрольне польській комуністичній владі: доноси, контроль за висловлюваннями, думками. Втім, навіть у такій формі це дозволило українцями бодай якоюсь мірою відродити свою спільність: у культурних заходах, у діяльності. Тут працював театральний гурток, випускався часопис «Наше слово», був пункт навчання українській мові. 

Українська громада Перемишля роками зверталася до місцевої влади щодо повернення будівлі, але не могла цього добитися. Три покоління намагалися зберегти будівлю  через оренду частини приміщень. Спочатку це була одна кімната, далі дві, три, згодом театральний зал — так українці дбали про будинок, були поруч з ним, намагалися врятувати від руйнування та забуття. 

За 1 відсоток вартості — 100 відсотків ідентичності

— Пам’ятаєте, як ви вперше прийшли до Народного дому?

— Я народився на півночі Польщі, але багато чув в родині про Український народний дім в Перемишлі. Батьки намагалися підтримувати в мені розуміння, що я — українець, громадянин Польщі українського походження, вдома ми говорили українською, я навчався в українській школі. Тому у мене завжди було зворушливе й особливе ставлення до цього місця. І переїзд до Перемишля був для мене свідомим рішенням.  

Завжди хотілося побачити цей будинок. Це сталося у 2007 році. Тоді народний дім роздали під комунальні квартири, його перетворили на громадський туалет. Стан був жахливим. 

«Українське суспільно-культурне товариство» проіснувало до 1989 року. Воно було ліквідоване через тісний зв'язок з комуністичним режимом, на заміну йому прийшло «Об’єднання українців у Польщі». Згідно з нормою Закону Польщі про національні меншини, до них належать меншини, які мешкають на території Польщі останні 100 років. Українці жили на території східної частини Польщі завжди, а не лише останні 100 років. Їх неможливо асимілювати остаточно. Про це свідчить і той факт, що під час перепису 2011 року українську національну ідентичність заявило більше українців, ніж під час перепису 2002 року. 

Українська громада неодноразово зверталася до муніципалітету з проханням передати їй будівлю, але ми змогли дійти згоди лише у 2011 році. Саме «Об’єднання українців у Польщі» викупило будівлю у місцевого муніципалітету за символічний один відсоток вартості. Це рішення також було пов'язане із взаємною поступкою з боку України — повернення полякам будівлі Польського дому у Львові. 

Пізніше українська громада зібрала 6,5 мільйонів злотих приватними пожертвами й грантами з необхідних 12,5 млн на ремонт будівлі. Ремонт почався з театральної зали: нам здавалося надзвичайно важливим показати, як зміниться життя будівлі після того, як вона повернеться до української громади. Хотіли, щоб з перших днів там почалися культурні й інтеграційні заходи. 

Відтоді це місце працювало не тільки для української громади, воно стало місцем міжкультурного діалогу, близького знайомства й подолання стереотипів. Адже ніхто не повинен бути сегрегованим у свою культурну бульбашку. 

— Правду кажуть, що місцева влада часто ігнорує пропозиції дружби від Українського Народного дому? 

— Перемишль — місто непростої історичної долі. ‍

Українську тему використовують майже всі політики під час виборів, не зробивши висновків з помилок минулого

‍А оскільки весь час проходять якісь вибори, складається враження, що це безкінечний процес. Ми робимо все, що можемо, аби подолати стереотипи й упередження щодо українців, однак багатьом політикам простіше грати на виборчих симпатіях, призначивши когось ворогом. Часто історичні теми використовують як зручний ґрунт для маніпуляцій. 

Як ми з цим боремося? Розповідаємо факти — про внесок українців у польську пенсійну й податкову системи, наприклад. Коли відбувались фермерські протести у Перемишлі, ми акцентували увагу на збитках, які несли польські підприємці через блокування кордону.

До того ж ми активно запрошуємо до участі в усіх заходах польську спільноту  — тільки в тісному контакті можемо подолати упередження. На жаль, не все залежить тільки від нашої громади, але наші двері завжди відчинені. І це єдиний спосіб — хоч і нешвидкий, — щоб збудувати українсько-польську спільність. Табличка на стіні Народного дому каже: «Нема вільної України без вільної Польщі, немає вільної Польщі без вільної України». Це мають усвідомити українські й польські політики та громади по обидві боки кордону. 

Театральна зала на 24 ліжка

— Водночас Народний дім в Перемишлі завжди був місцем сили для українців не лише Польщі. Зокрема, під час повномасштабної війни…

— Так, ми завжди були поруч з Україною в усіх її випробуваннях. Коли стався Євромайдан, а пізніше Революція гідності, українці Польщі й поляки збирали гуманітарну допомогу. Коли українська сторона, керована тоді експрезидентом-втікачем Віктором Януковичем, заборонила ввозити гуманітарні вантажі, ми ділили їх невеликими партіями вивозили в індивідуальних автівках, збирали з українського боку кордону — і везли далі.

Перед війною ми зібралися, щоб обговорити, чим Український Народний дім у Перемишлі зможе допомогти українцям. Ми розробили план допомоги, і якщо ви бачили в Перемишлі на вокзалі волонтерів, які підходили й допомагали українським біженцям дістатися до необхідного потягу, автобусу, отримати логістичну інформацію, — це були українські й польські волонтери нашого Дому. 

Ми серйозно підготувалися, мали протоколи надання допомоги. ‍

Театральна зала, де виступали українські й польські митці Соломія Крушельницька, Лесь Курбас, Оксана Забужко, Ольга Токарчук, Анджей Стасюк, перетворилась на тимчасовий хостел на 24 ліжка. Такою ми уявляли собі кількість українських біженців. Потім ми доставляли ліжка: 50, 80… ‍

Загалом протягом пів року у нас зупинилося близько 5000 людей — з ночівлею і харчуванням.

Український Народний дім в Перемишлі організував понад 1000-денне чергування на вокзалі. Наші волонтери зустрічали поїзди з України, допомагали жінкам з дітьми донести валізи, розібратися з логістикою. Ми підготували інформацію, яку доносили біженцям за 100 секунд. Основне, що варто було знати українцям, аби не натрапити на шахраїв і злодіїв. Працювали також у кімнаті матері й дитини. За всім цим стояв колектив «Об’єднання українців у Польщі» — польські й українські волонтери, які були готові в будні і свята.

За підтримки спонсорів вдалося відремонтувати іншу будівлю, де до 2024 року функціонував хостел для біженців. У ньому постійно перебували люди, які потребують тимчасового прихистку — видихнути й зрозуміти, куди рухатися далі. Був відкритий також шелтер для людей з інвалідністю, розрахований на короткотермінове проживання — від двох до трьох місяців. Ці люди й до війни стикалися з труднощами, а тепер їм потрібен додатковий час для адаптації та відновлення.

Нашою метою було допомогти людям спланувати майбутнє: знайти роботу, школу дітям, курси з вивчення мови. Через два-три місяці люди казали, що «далі вже самі» — і те, що вони можуть дати собі раду, — головна винагорода нашої роботи. Завдяки підтримці біженці повертали контроль над своїм життям. 

Завдяки різноманітним грантовим програмам нам вдавалося, наприклад, організовувати візити лікарів до хостелу, психологічну допомогу. Зараз через зупинку підтримки від USAID частину програм довелося скоротити — зокрема, напрям психологічної допомоги. Шукаємо, чим можемо це замінити, оскільки українська громада Польщі зайнята переважно зборами для фронту. Чимало організацій виходять зараз з участі в допомозі, хоча потреба в ній не зникла. Наша організація все ще залишається асистентом для українців з багатьох питань: переклад в складних життєвих ситуаціях, організація похорон, підтримка жінок, які мають народити.

‍Для нас роботи стало більше, бо коли всі йдуть, ми залишаємось одними з небагатьох

— Зараз дедалі частіше лунає думка про те, що частина воєнних біженців можуть залишитися в Польщі назавжди, оскільки вони вже змінили статус тимчасового захисту на робочі контракти. Яким має бути політика Польщі щодо інтеграції українців? 

— Держава не повинна виключати з цього процесу громадські організації, які мають успішний тривалий досвід інтеграційної роботи. З моменту, коли Народний дім у Перемишлі відновив свою роботу, ми провели десятки спільних польсько-українських заходів. Ми позиціонуємо себе як Український Народний дім, в якому є місце для всіх мешканців Перемишля, а не лише для українців. 

Це підхід, який не будує навколо нашої громади мур, а відчиняє двері. Лише через постійні особисті контакти й відкриті культурні простори ми можемо побудувати справжній міст взаєморозуміння. Саме такі ініціативи, як наша, доводять: інтеграція — це не асиміляція, а співжиття, де кожен зберігає свою ідентичність, водночас стаючи частиною чогось більшого. 

Ф‍отографії: архів УНД у Перемишлі

Десять цікавих місць Польщі, куди можна поїхати на кілька днів:

1. Бори Тухольські (Bory Tucholskie): найбільший лісовий парк Польщі 

Це просто ідеальний варіант для весняного відпочинку: мальовничі озера та природні заповідники, ландшафтні парки, фантастичні оглядові майданчики. Бори Тухольські — один з найбільших лісових комплексів Польщі і національний парк.Тут є веломаршрути й оренда велосипедів, можна орендувати каноє и проплисти вздовж річок Брда і Вда. Також тут є Кам'яні кола в Одрах — природні об'єкти, що складаються з десятків кам'яних стел, розташованих по колу. Від них віє таємницею. Археології кажуть, що колись це був готський цвинтар. І поклали ці стели на своїх кладовищах готи, які прийшли зі Скандинавії у Помор'я в І-ІІІ століттях нової ери. Зараз це пам‘ятка, внесена до спадщини ЮНЕСКО.

2. Словінський національний парк або подорож до «Польської Сахари»

Балтійське узбережжя — відоме місце для ідеальних вихідних на природі. Якщо плануєте туди поїхати, краще зупинити свій вибір на околицях Леби та Словінському національному парку, який ще називають «Польською Сахарою». Це один з найгарніших ландшафтів пустелі у Європі. Височезні дюни, деяки сягають 30м заввишки, надзвичайні краєвиди з Лонцької Гори — тут пустеля плавно перетікає в зелений оазис з озерами. Рекомендуємо поїхати на озера Лебсько і Гардео, де також можна прокатитися на віндсерфінгу та позайматися вітрильним спортом. А на озері Dołgie Wielkie чекають тиха атмосфера та повний релакс. 

3. Країна згаслих вулканів в Нижній Сілезії

Вулкани — це точно нетривіальна ідея для подорожі. Земля згаслих вулканів знаходиться в Нижній Сілезії, в західній частині Судет, та охоплює територію Качавських гір і Качавського передгір'я. Маршрут для прогулянки аж 85 кілометрів! Найвищий в усій Польщі — Остшиця (501 м над рівнем моря), які ще називають «Сілезькою Фудзіямою». Конус вулкану не діяв вже понад 4 мільйони років, тож сьогодні це просто туристична пам‘ятка. Якщо піднятися на вершину Остшиці, то побачите просто неймовірні краєвиди Качавського передгір'я та вершини Карконош.

Плануючи відвідування Країни згаслих вулканів, варто залишитися хоча б на кілька днів. Тут  красиві замки, чудові краєвиди та заспокійлива природа. Якраз те що треба, щоб відновити сили.

4. Солінське озеро та Бещади: рибалка, велосипеди і прогулянка під вітрилами. 

Озеро Солінське, або Лагуна Соліна, мальовничій куточок і природна пам’ятка гір Біщади. Його ще називають Бещадським морем. Тут надзвичайно красиво і багато туристів. Але є куточки, де можна знайти усамітнення і спокій. Можна влаштувати пікнік на природі, відпочити на піщаному пляжі біля водойми або активно провести час. Тут справжній рай для поціновувачів вітрильного спорту та кайтсерферів. Солінське озеро — для тих, хто любить воду. Тут ходять на байдарках, катаються на водних велосипедах, вчаться ходити під вітрилами. Є кафе, ресторани, SPA.

Довжина Солінськлго озера — 25 км. Середня глибина — 25 м, а максимальна точка  — 60 м. У водоймі дуже багато риби і можна рибалити, якщо придбати спеціальний дозвіл. Водяться форель, короп, амур тощо. Є трофейні екземпляри понад метр завдовжки.

У сусідньому Бещадському національному парку безліч туристичних маршрутів загальною довжиною 130 км, можна взяти в оренду велосипед. Найпопулярніші полонини — Царинська та Ветлінська з оглядовими майданчиками.

5. Пляж Стіло та Маяк (przylądek Stilo): найромантичніше безлюдне місце Балтики 

Якщо хочете втекти від усього світу і відпочити біля моря, вам сюди. Важко повірити, але вже в 10 км від цієї локації вирує життя і ходить натовп туристів.Територія навколо села Стіло (його ще називають Осетник) є найменш забудованою на Балтійському морі і приховує куточки, в які закохається кожен шукач тиші та спокою. Сам маяк вже понад 100 років вказує вірний шлях кораблям. Сусідній пляж майже безлюдний, тут пахне смолою і мохом, бо поруч ліс з багатьма стежками для прогулянок. 

Тут немає рекламних щитів і сувенірних кіосків, не чутно шуму дискотек і запаху фастфуду, а пісок настільки білосніжний, що на сонці аж ріже очі. 

6. Замок у Голухові (Zamek w Gołuchowie) з величезним дендропарком 

Замку з видом на річку Тшемну в Голухуві вже понад 400 років. Він був збудований у XVI столітті з ініціативи старости Рафала Лещинського. Будівля була реставрована і перебудована у ХІХ столітті родиною Чарторийських, і сьогодні це фантастичне місце з фермовою зубрів, колекцією рідкісних рослин і музеєм.

Серед музейних експонатів — найбільша колекція стародавніх грецьких ваз у Польщі, картини, меблі та історичні елементи інтер’єру Ізабелли Чарторийської. А також гобелен, виготовлений у Брюсселі, що зображує сцени з придворного життя. Одна з найдавніших — італійська мозаїка IV століття із зображенням богині Афіни. У цьому замку знімали сцени до відомого польського фільму про пригоди пана Клекса.

Замок оточує величезний дендропарк з рідкісними видами рослин і єдиний лісовий музей у Польщі з вольєром із зубрами.

7. Музей мила й історії бруду в Бидгощі (Muzeum Mydła i Historii Brudu w Bydgoszczy)

Цей музей став переможцем рейтингу National Geographic як найцікавіший музей Польщі. Його відвідування починається з миття рук водою з глечика і закінчується виготовленням власного мила, яке ви потім забираєте із собою. Для відвідувачів тут пропонують купання в середньовічній діжці, прання на пральній дошці та відвідування ванної кімнати прямо з часів Польської Народної Республіки.

Сам Бидгощ можна роздивитися, обравши прогулянку на теплоході. Є два туристичні маршрути: Сонячний та Староміський. Вони розроблені так, щоб показати найбільші пам’ятки міста. Але НП другому маршруті судно проходить через шлюзи, навколо є інші корабли та багато байдарок. Прогулянка річкою Брда дозволяє побачити Катедральний собор святих Марчіна і Миколая, неоготичну будівлю Польської Пошти, яку прикрашає найточніший годинник, синхронізований із супутником. А також композицію «Переправа через річку» з фігуркою канатоходця, що балансує на тросі. Біля Старого міста та Середмістя — модернова будівля театру Operа Nova. Взагалі в цьому місті багато цікавого, тож можна спокійно планувати подорож на декілька днів.

8. Озеро Зегже (Zalew Zegrze): шашлик і пікнік неподалік від Варшави 

Якщо ви живете в столиці і не плануєте далеко їхати, це хороший варіант. Це озеро — найбільша штучна водойма Мазовії. Тут є готелі, ресторани та місяця для відпочинку  вздовж берега з прямим виходом на піщані пляжі. Пляжів три: у Непоренті, Білобжегах і Сероцьку.  На пляжах працюють школи віндсерфінгу й тенісни корти, є місця для барбекю, зручні шезлонги та туалети.

9. Вихідні в околицях Ловича 

Всього за 90 км від столиці є місто Лович з парком Аркадія та палацом Неборові неподалік. В Аркадському парку ви відпочинете від метушні великого міста, а в Неборові дізнаєтеся трохи аристократичної історії. До обох цих місць можна дістатися на велосипеді з Ловича. Подорож можна продовжити прогулянками в Болімівському лісі — великому лісовому комплексі. А якщо ви любите воду и релакс, то обов’язково спробуйте терми в Мщонові.

10. Вихідні на виноградниках під Малопольське вино

Якщо ви не знали або ніколи не були на виноградниках Польщі, час відвідати Тарнов та долину Дунаєць. Малопольська винна стежка — це суцільне задоволення. Місцеве вини з кожним роком стає все кращими і його смак часто не поступається іноземним конкурентам. Тут є можливість відпочити в мальовничому краї і отримати свою порцію натхнення. Рекомендуємо відвідати місцевих виноробні та познайомитися з місцевою культурою вина. На багатьох з них проводять дегустації, є екскурсії, можна влаштовувати пікніки та прогулянки.

Фотографії Shutterstock

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/6635c015534128ef54426877_park%20polski.jpg">«Читайте також: Куди поїхати з дітьми в Польщі? Найкращі парки розваг кличуть»</span>