Ексклюзив

Поради

хв

Де погуляти на травневі свята: 10 найкрасивіших садів Польщі

Весна в Польщі починається пізніше, ніж ми до цього звикли в Україні. У 2025 році вона почнеться у день весняного рівнодення 20 березня. На початку травня на нас чекають довгі вихідні, які Sestry запрошують провести серед квітучих садів у найгарніших польських парках. Тут можна зробити фотосесію і відпочити від міської суєти

Галина Халимоник

В Лазєнках у Варшаві дуже багато різних птахів, які створюють райську атмосферу. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

‍Садовий туризм в світі набуває дедалі більшої популярності. Однак, для українців він все ще залишається маловивченим напрямом у Польщі, хоча саме в польських садах варто побувати в травневі свята. 10 найкращих садів Польщі — це локації з усіх куточків країни. До речі, список перевірений особисто.

Найкрасивіші сади і парки Польщі:

1. Сади Капіас (Ogrody Kapias)

‍Адреса: Zimowa 24, Goczałkowice-Zdrój, Śląskie
‍Вартість: вхід вільний

Сади Капіас – це сімейний бізнес, коріння якого сягає 1979 року, коли Броніслав і Ельжбета Капіас заснували розплідник Kapias, який вирощує декоративні дерева та кущі. Тут створено понад два десятки тематичних садів і двориків, таких як японський, італійський, листяний, трав’яний, сільський, сад тиші, лабіринт і багато інших.

За один день тут можна побувати в десятках країн. Кожен куточок ретельно доглянутий і продуманий, тішить око та піднімає настрій. Для зручності відвідувачів є парковка, чудовий ресторан, буфет, кав’ярня, а при виході не забудьте зазирнути до магазину з рослинами. Це ідеальне місце, щоб провести час з родиною на травневих святах.

2. Ботанічний сад Ягеллонського університету (Ogród Botaniczny Uniwersytetu Jagiellońskiego)

‍Адреса: Mikołaja Kopernika 27, Kraków
‍Вартість: стандартний квиток — 22, для школярів, родин є пільги (питайте у касі).

Ботанічний сад Ягеллонського університету — найстаріший в Польщі. Наразі у ньому можна знайти понад 5000 рослин та дерев з усього світу. Серед них “королем” вважається Ягеллонський дуб, якому понад 230 років.

«National Geographic» звертає увагу на багату колекцію хижих рослин, якими можна помилуватися в університетському саду. Тут же є теплиці з тропічними рослинами, весною розквітають поля незабудок, кульбаб, тут часто проходять концерти класичної музики, художні виставки, модні покази.

3. Карпатська стежка садів та історичних будинків

‍Адреса: це 34 маєтки та сади, які знаходяться у Підкарпатському воєводстві (województwo Podkarpackie), що об'єднали в одну туристичну стежку. Ознайомитися з усіма місцями можна за посиланням.
‍Вартість: треба перевіряти кожну обрану локацію

Серед найгарніших садів, які точно варто відвідати, це сади при замку в Ланьцуті (Ogrody przy Zamku w Łańcucie). Це один із найгарніших історичних парків Польщі, що оточує палац Любомирських і Потоцьких. Він виконаний у стилі англійського ландшафтного парку з елементами регулярного французького саду. Серед іншого, тут знаходиться найстаріше дерево ґінкго в Польщі. Тут є ніжний розарій, вазони з фуксіями, геранями.

У комплексі тепличних будівель можна помилуватися як листяними тропічними рослинами, так і цікаво представленими орхідеями. Прогулюючись садами в Ланьцуті, ви також можете помилуватися різноманітними скульптурами. Вони чудово гармонують з навколишньою зеленню, додаючи легкості та елегантності.

4. Ботанічний сад Вроцлавського університету (Ogród Botaniczny Uniwersytetu Wrocławskiego)

‍Адреса: ul. Henryka Sienkiewicza 23, Wrocław
‍Вартість: стандартний квиток коштує 30 злотих, є пільги та знижки для родин, школярів

Вроцлавський ботанічний сад, заснований у 1811 році, є одним із найстаріших у Польщі. Він охоплює територію 7,5 га та налічує понад 11,5 тисяч видів і сортів рослин. Видання «National Geographic» особливо відзначає зимовий жасмин — яскраву жовтоквітучу рослину, що розпускається у квітні.

Тут десятки цікавих локацій: світ кактусів, парк скамянілих дерев. Весною тут квітнуть магнолії та скельні рослини у квітні, рододендрони, азалії та бузок на рубежі квітня-травня, троянди в червні, лілейники в липні, гортензії в серпні, різнокольорові трави та верес у вересні, а в жовтні приходить польська золота осінь. Сезон у ботанічному саду починається на початку квітня. Щодня – до кінця жовтня, включно зі святковими днями, ви можете знайти відпочинок у цьому зеленому оазисі в центрі міста.

5. Чарівні сади (Magiczne Ogrody)

Адреса: Trzcianki 92, Janowiec woj. lubelskie
‍Вартість: стандартний квиток 109 злотих

На 18 гектарах росте мільйон квітів, кущів і дерев. Серед них унікальні тюльпани. Перший сад створювався 25 років, серед тюльпанів особливим є найчорніший тюльпан у світі «Fringed Black» і «Ice Cream», схожий на морозиво. Тут цвітуть півонії, троянди, будлеї, лаванда, фіалки та декоративний часник.

Чарівні сади – це сенсорний парк. Тут дуже інтенсивно працюють усі органи чуття. Кольори рослин, дзюрчання струмків, пісок під босими ногами викликають відповідні відчуття. Тут домінують природні матеріали – камінь, пісок, дерево та вода.

6. Королівські Лазенки (Łazienki Królewskie)

‍Адреса: Agrykola 1, Warszawa
‍Вартість: вхід вільний

Одні кажуть, що це найщасливіше місце у Варшаві, інші кажуть, що це найгарніший парковий комплекс у Польщі. Він здивує вас своїми романтичними садами, феноменальним палацом на острові, чарівним амфітеатром, подарує насолоду блискучими концертами біля пам’ятника Шопену, що проходять з травня по вересень щонеділі, феноменальною галереєю в Старій оранжереї.

Парк Łazienki Królewskie – прекрасна ідея місця в Польщі, яке варто відвідати під час травневих свят.

7. Аркадія Гелени Радзивілл (Arkadia Heleny Radziwiłłowej)

‍Адреса: ul. Lipowa 35, Nieborow, województwo łódzkie
‍Вартість: парк та палац – 30 злотих (пільговий квиток 20 злотих).

Село, в якому знаходиться парк, задумали архітектори як ідеальний рай. Аркадія такою й вийшла: романтична та ідилічна. Дружина власника парку Гелена Радзивілова зібрала багату колекцію античного мистецтва, античних скульптур і копій античних творів, а також «старожитностей» середньовіччя та ренесансу, з яких створила унікальний парк-музей під відкритим небом.

Якщо ви бажаєте вирушити в одноденну мандрівку з Варшави, або шукаєте ідею для травневого відпочинку на природі, то Аркадія та сусідній Неборув є ідеальними напрямками для мандрівки весною в Польщі.

8. Войславицький дендропарк Ботанічний сад Вроцлавського університету (Wojsławice Arboretum Ogród Botaniczny Uniwersytetu Wrocławskiego)

Адреса: Wojsławice 2, Niemcza, województwo dolnośląskie
‍Вартість: стандартний 30 злотих, є знижки школярам та за родинні квитки

Це настільки гарний сад, що навіть важко у кілька рядків вмістити всі емоції, аби мотивувати вас поїхати туди. Це місце ідеально підходить для відпочинку та перезавантаження. Тут є все: черешневий сад, ароматні плантації трав, затишні альтанки та лавочки біля озерець. Локації нагадують і ліс, і гори, і сільський садок. Чистота, доглянутість і можливість ходити босоніж додають особливого затишку.

Для закоханих – романтичні куточки, для дітей – майданчик, а для всіх – безкоштовна парковка. Є кафе, але краще взяти їжу з собою і насолодитися трапезою в альтанці або у саду. Місце ідеальне для релаксу, однозначно варте відвідування! Сезон відкривається 13 квітня. На відвідування цього саду відведіть собі щонайменше один повний день.

9. Хортулюс Добжиця (Hortulus Dobrzyca)

Адреса: Dobrzyca 76 , Dobrzyca, województwo zachodniopomorskie
‍Вартість: 30-90 злотих за стандартний квиток, залежить від кількості тематичних зон

Це єдине таке місце на планеті, стверджують засновники 28 тематичних садів, об'єднаних на одній локації. Навесні – з березня по травень – можна помилуватися казковим квітковим видовищем. Тисячі тюльпанів, нарцисів, гіацинтів, вересу та ранніх багаторічників розцвітають у всіх можливих кольорах і оригінальних, незвичайних формах, заповнюючи всі куточки садів.

10. Олівський парк (Oliwski Park)

‍Адреса: Opata Jacka Rybińskiego, Gdańsk
‍Вартість: вхід вільний

Це міський сад, який вразить вас своєю красою. Один з найгарніших міських садів Польщі. У парку можна помилуватися красивими ставками, пагорбом Зелена Гура, романтичним мостом через Доловий став, а також побачити колекції мистецтва в Музеї сучасної скульптури.

<img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/67c9bb6e919968bbf1361b0f_baltic%20love.avif">«Читайте також: Плануємо травневі вихідні 2025: куди поїхати на маювку в Польщі?»

Дата публікації:

11.3.2025

No items found.

Стратегічний партнер

Цікаві місця

Приєднуйтесь до розсилки

Thank you! Your submission has been received!

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Галина Халимоник

Біляївка, Одеська область | Глівіце, Сілезьке воєводство

Редакторка та журналістка, авторка текстів про місцеве самоврядування, екологію, людські історії, амбасадорка журналістики рішення, пояснювальної журналістики та соціальних кампаній у ЗМІ. У 2006 році створила міську комунальну газету «Вісті Біляївки». Видання успішно пройшло роздержавлення у 2017 році, перетворившись у інформаційну агенцію з двома сайтами Біляївка.City та Open.Дністер, великою кількістю офлайнових проєктів та соціальних кампаній. Сайт Біляївка.City пише про громаду у 20 тисяч мешканців, але має мільйонні перегляди та близько 200 тисяч щомісячних читачів. Працювала в проєктах ЮНІСЕФ, НСЖУ, Internews Ukraine, Internews.Network, Волинського пресклубу, Українського кризового медіацентру, Media Development Foundation, Deutsche Welle Akademie, була тренеркою з медіаменеджменту для проєктів Львівського медіафоруму. Від початку повномасштабної війни живе і працює у Катовіцах, у виданні Gazeta Wyborcza.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Попередня публікація

Наступна публікація

Поради

«Більше знань — менше страху» — це серія про досвід українців у формуванні стійкості: про вміння реагувати на кібератаки та відключення електроенергії, про організацію евакуації та надання допомоги, а також збереження психічної рівноваги під час війни. Поки армії світу аналізують тактику українських збройних сил, ми придивляємося до уроків, які дає суспільство. Адже це про побудову безпечного майбутнього. Серія створюється у співпраці зі стратегічним партнером — Фондом PZU

Щохвилини у світі хтось потребує допомоги — і часто долю потерпілого вирішують не медики, а звичайні люди, які опинилися поруч. Вчасно накладений турнікет, прямий тиск на рану чи навіть правильно підібрані слова — іноді цього достатньо, щоб врятувати. Які навички обов’язкові для кожного цивільного? Як не зашкодити? І які стандарти НАТО спростував досвід війни в Україні?

Помилки, що коштують життя

Наталія Жуковська: Які базові навички з домедичної допомоги має знати кожен на випадок надзвичайної ситуації?

Сава Чуйков: Якщо говорити про навички, то немає якогось «мінімуму». Є обставини, які трапляються найчастіше — наприклад, ДТП або зупинка серця. Є більш складні — скажімо, похід у гори, де хтось зірвався зі схилу й отримав важкі травми. Якщо поруч є люди, які знають, як діяти, вони можуть врятувати життя. Тож що більше ви знаєте — то краще.

Якщо ж говорити конкретно, мінімальний набір життєво важливих навичок такий:

· Зупинка кровотечі — уміти накладати турнікет, робити прямий тиск на рану, користуватися бинтами для тампонування і пов’язками.

· Розпізнавання критичних станів — втрати свідомості, інсульту, серцевого нападу, судомних нападів.

· Серцево-легенева реанімація (СЛР) — базовий навик, який реально рятує життя.

Також важливо вміти забезпечити людині без свідомості прохідність дихальних шляхів, перевернувши її на бік. Знати, як користуватися автоматичним зовнішнім дефібрилятором (АЗД) і проводити штучну вентиляцію легень. Навіть найпростіший дихальний мішок за 300-500 гривень (близько 30 злотих) варто мати в автомобілі чи офісі.

Інструктор з тактичної медицини Сава Чуйков під час навчання

Сьогодні кожна людина має знати бодай основи тактичної медицини. Вміти асистувати медикам, рятувальникам чи поліцейським під час вибухів, терактів, аварій, пожеж, ДТП з великою кількістю постраждалих. Бо медиків і рятувальників не вистачає у жодній країні. Натомість люди поруч часто мають сили допомогти, але не мають для цього знань. І через це або бездіяльні, або навіть заважають фахівцям, бо панікують.

— Які найпоширеніші помилки допускають люди, коли намагаються надати допомогу пораненим?

— Основні помилки: не навчатися взагалі; думати, що прочитати в інтернеті — це те саме, що пройти тренінг; пройти один курс у житті і вважати, що цього достатньо.

А ще — неякісне навчання або «інструктори» без компетенції, які поширюють міфи. Серед цивільних це трапляється рідше, а от у військових, на жаль, були фатальні наслідки через неправильні дії. Найпоширеніший міф — що турнікет треба періодично послаблювати, «щоб відновити кровообіг». Це радянський пережиток, який уже коштував життів. Щоразу, коли людина так робить, поранений втрачає ще трохи крові, а іноді ті 200 мл стають вирішальними.

— Тобто якщо людина не впевнена, що робити, — краще взагалі не чіпати постраждалого?

— Не зовсім так. Не можна просто стояти осторонь. Якщо ви не знаєте, як надати допомогу фізично, зробіть те, що можете: викличте медиків, забезпечте безпеку місця події, зупиніть рух, покличте інших, знайдіть аптечку, заспокойте людину. Навіть це — вже допомога. Найгірше — коли ніхто нічого не робить, байдужість.

— В Італії український військовий у відпустці побачив пораненого хлопця і наклав джгут. В яких випадках життя може знадобитися ця навичка?

— Уміння накласти джгут може врятувати не тільки на війні, а й у мирному житті. Таких випадків дуже багато

Історія з Італії показова.

Є три основні ситуації, коли накладання турнікета — життєво необхідне:

1. Масивна кровотеча з кінцівки, коли кров буквально б’є струменем або просочується настільки швидко, що бинт чи серветка миттєво промокають.

2. Відрив або частковий відрив кінцівки — тут не можна втрачати час, одразу потрібно ставити турнікет.

3. Турнікет має стояти на 5-8 см вище рани, але ніколи на суглобі. Затягуємо до повної зупинки кровотечі — доки не перестане просочуватися кров. Після цього фіксуємо час накладання (можна написати маркером на шкірі, пов’язці або прямо на самому турнікеті).

— Як правильно зупинити кровотечу, якщо немає спеціальних турнікетів?

— Турнікет коштує близько 30 доларів, і я не розумію, чому люди часто питають, як зробити турнікет власноруч. Це ж річ, яка реально рятує життя.

Якщо ж турнікета немає — не можна імпровізувати! Масивну кровотечу часом реально зупинити прямим тиском руки. Це як зі шлангом на городі — якщо ви його придавите, вода перестає текти. Так само й тут: натиснути, але знати де, як і в якому напрямку тиснути.

Другий метод — тампонування рани. Берете бинт або навіть шматок тканини й поступово, шар за шаром, заповнюєте поранення, створюючи всередині тиск. Потім фіксуєте зверху бинтом чи футболкою, і цього в багатьох випадках може бути достатньо. Стерильність тут не головна — головне зупинити кров. Використовуйте одяг — свій чи потерпілого.

— Декілька місяців тому стала відома історія українського полоненого, якому росіяни перерізали горло, але він перемотав його і вижив. Що саме він зробив, що йому це вдалося?

— Не бачив, що саме робив той чоловік, але загальні принципи у разі поранення шиї такі:

1. Контроль кровотечі — перше завдання. Якщо великі судини не зачеплені й кровотеча відносно контрольована, можна:

здійснити прямий тиск на рану (марлева/чиста тканина, притиснути долонею);

якщо доступно — затампонувати рану гемостатичним бинтом або хоча би марлею і притиснути;

турнікет на шиї не застосовують — небезпечно. Для шиї — саме прямий тиск і тампонування.

2. Не витягувати чужорідні предмети, якщо вони в рані — фіксуйте їх на місці і притискайте довкола, щоб зменшити кровотечу. Видалення може викликати сильнішу кровотечу.

3. Слідкувати за диханням: якщо воно ускладнене (задуха, хрипи, кров у роті), треба:

звільнити дихальні шляхи (прибрати кров, блювотні маси);

посадити/покласти людину напівсидячи, якщо вона при свідомості і це не заважає контролю кровотечі;

якщо людина непритомна — поставити в бічне стабільне положення або забезпечити прохідність дихальних шляхів і бути готовим до реанімації.

4. Якщо рана наскрізна і трахея пошкоджена — це вже надзвичайно складна ситуація.

5. Психологічний бік: за можливості треба заспокоювати постраждалого, підтримувати його, бо паніка погіршує стан.

6. Не робити речей, у яких ви не впевнені: наприклад, не намагайтеся «виймати» язик чи засунути сторонні предмети в рот; не робіть ніяких хірургічних маніпуляцій без навичок.

Аптечка нового часу

— Як діяти, якщо людина непритомна, але дихає — які кроки допоможуть зберегти їй життя?

— Перше — покликати на допомогу і викликати швидку.

Друге — перевернути людину на бік, щоб забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Третє — відсунути підборіддя від грудної клітки, щоб дихальні шляхи залишалися відкритими. Людина має лежати боком, голова трохи закинута назад.

Постійно контролювати стан людини. Якщо він змінюється — одразу повідомити диспетчера швидкої, це може бути критично важливо.

Бризкати водою, обмахувати, давати щось нюхати — це ритуали, які не допомагають.

— Як швидко вирішити, кого рятувати спершу, якщо поранених декілька?

— Це дуже складно. Існує поняття сортування поранених — цьому вчать професіоналів. Для цивільної ж людини правила такі:

Надавайте допомогу тим, хто ближче — якщо їхній стан приблизно однаковий.
Починайте з тих, у кого є явні загрози для життя: масивна кровотеча, великий крововилив, відсутність дихання тощо. І ще важливий момент:

Часто люди допомагають тим, хто голосніше кричить, але це оманливий індикатор

Найсерйозніші поранення (масивні кровотечі, тяжкі черепно-мозкові травми) можуть робити постраждалого слабким і мовчазним — він може не подати голосу. Тому не покладайтесь тільки на крик — дивіться на ознаки кровотечі, свідомість, дихання.

— Що має бути в аптечці вдома і в автівці сучасної людини, чого раніше, до війни, там не було?

— Я порадив би, щоб цивільна аптечка включала елементи, які раніше були характерні для військових аптечок. Обов’язково мають бути засоби для зупинки кровотечі

У мінімальному наборі — гемостатичні бинти, бандажі, бинти звичайні й еластичні. Ідеально — наявність турнікетів. Що більше — то краще, але щонайменше один-два.

Також потрібні: ножиці (щоб розрізати одяг чи бинти), одноразові рукавички, маркер (щоб позначати час накладення турнікета або записувати важливу інформацію), термоковдра.

Якщо говоримо про автомобільну аптечку — додатково бажано мати:

засоби для іммобілізації переломів (шини), можливо — мʼякі ноші;
жилети світловідбиваючі (бажано декілька);
кілька джерел освітлення — ліхтарики або хімічне світло;
вогнегасник(и) — при цьому маленький аерозольний балончик часто недостатній; бажано мати більш потужний вогнегасник. Не купуйте вогнегасники щоб зекономити гроші і місце. Придбайте щонайменше 3-кілограмовий або декілька 1-2 кілограмових.

«Навчіться говорити з потерпілим — це теж рятує»

— Як заспокоювати людину, якій надаєш допомогу, щоб вона не заважала працювати й не панікувала?

— Це окрема навичка, якій треба вчитися. Один з практичних підходів — використати методи, які застосовують при гострій стресовій реакції. Коротко — працюємо дуже простими, чіткими фразами, щоб переключити увагу мозку й викликати конкретну реакцію.

Кроки, які допомагають:

1. Зверніться до людини по імені або позивному (наприклад: «Іване», «Ольго»).

2. Коротко опишіть, що сталося: «Ми тут, сталася така-то ситуація».

3. Поставте просте, контрольне питання: «Ти мене розумієш?» або «Як тебе звати?» — щоб отримати реакцію.

4. Дайте людині просте завдання — щось виконати руками: «Тримай ліхтарик», «Принеси драбину», «Поклич, будь ласка, Петю». Це мобілізує тіло і відволікає від паніки, плюс віддаляє людину від безпосередньої зони, де вона може заважати.

5. Якщо є можливість, делегуйте заспокійливу роль спокійній людині або іншому рятувальнику — краще, коли хтось один постійно супроводжує постраждалого, контролює його стан і за потреби допомагає.

Робіть це коректно й поважно — не грубіть і не «відштовхуйте» людину, бо це може викликати агресію або посилити стрес.

— З вашої практики — були випадки, коли базові навички домедичної допомоги реально врятували життя?

— Так. Нещодавно була ситуація в метро: жінка почала задихатися через сторонній предмет у горлі. Моя учениця підбігла й видалила шматок їжі — людина змогла дихати. Є багато випадків з військовими, коли прості навички — контроль кровотечі, накладання турнікетів — рятували.

Якщо ви вмієте одягнути шкарпетку, то, найвірогідніше, зможете опанувати ці навички.

Уроки війни для світу

— Правила домедичної допомоги, яких ви навчаєте — це протоколи, написані американцями?

— Вже не зовсім. Сьогодні протоколи оновлюються, адаптуються і враховують практику й досвід різних країн. Українські реалії внесли свої корективи. Українці додають практичні напрацювання з бойового досвіду та цивільної медицини до загальносвітових рекомендацій. Одна з найважливіших — ми підняли важливість питання переливання крові на якомога ранніх етапах.

Українці показали, що не тільки медики, а й бійці повинні бути навчені переміщенню постраждалих, накладенню турнікетів і конверсіям

Ще один важливий момент — увага до черепно‑мозкових травм (ЧМТ). Ніхто в Європі чи США не мав стільки поранених з ЧМТ, як українці. Це підтвердило необхідність окремої уваги до контузій і важких ЧМТ та раннього застосування кисню для таких поранених.

Українці також розробили й популяризували деякі ефективні засоби, наприклад вузловий турнікет «Шлях», турнікет «СІЧ», які визнані дуже дієвими, і на це вже звертають увагу комітети, що пишуть рекомендації. Це важливий внесок у світову практику.

— Які головні уроки української тактичної медицини можуть бути корисними, зокрема, в Польщі?

— Уроків багато, і вони корисні для будь‑якої країни, яка опиниться в умовах війни. Ось головні з них:

1. Евакуація «за годину» — міф у реальних бойових умовах.

Система НАТО спирається на швидку евакуацію — гелікоптерами, літаками або мобільним транспортом. В реальності евакуація може займати не одну годину, а кілька годин, днів або навіть тижнів. Це треба враховувати у плануванні.

2. Критична нестача медичного персоналу — треба перекваліфіковувати цивільних. Потрібно готувати «молодший медичний персонал» — людей без профільної медичної освіти, які можуть виконувати роль санітарів, медсестер‑помічників тощо. Професійних медиків буде замало.

3. Навчання має бути максимально спрощеним і прискореним.

Умови диктують: якщо інші готують медиків місяцями чи роками, нам часто доводиться робити це за дні чи тижні. Матеріал потрібно стискати до найважливішого — практичні алгоритми, прості дії, багато практики.

4. Транспорт буде часто недоступний — багато евакуацій буде «на ногах», власними силами. Потрібна підготовка до носіння і базової евакуації без спецтранспорту.

5. Дрони й наземні роботизовані комплекси — ключ до доставки й евакуації.

Так, дрони вже доставляють медичні матеріали: кров, ноші, засоби для догляду за пораненими.

6. Гнучкість евакуаційного транспорту — мультифункціональність.

Часто транспорт везе в боєприпаси, і бійців, і поранених. Тому техніка має бути адаптована: місця для поранених, маскування, бронювання, системи РЕБ, під прикриттям дронів тощо.

7. Маскування й розподіл медичних потужностей.

Не можна концентрувати великий госпіталь або багато медперсоналу в одному місці. Пункти повинні бути заховані під землею, в бліндажах чи підвалах — відкриті, явні медичні об’єкти майже одразу піддаються атаці.

8. Маскування медичного транспорту — стандарти часто не працюють. Женевська конвенція забороняє атаки по медичному транспорту, але на практиці це не стримує противника. Треба бронювати й маскувати транспорт.

У війні традиційні правила роботи екстрених служб часто не спрацьовують. Чимало стандартів НАТО можуть не відповідати реаліям сучасної повномасштабної війни.

Сава Чуйков під час тренінгу для військовослужбовців

— Як розмовляти з дітьми про домедичну допомогу і чому їх слід навчити?

— Я не педагог, але маю досвід навчання дітей. На курси брали дітей від 12 років. Вони здатні розуміти складні речі й навчатися швидше, ніж дорослі від них очікують. Я б навчав їх надавати допомогу майже так само, як дорослих, з фільтрацією контенту: не показуючи важких травм чи ампутацій, коректно підбирати слова. Сучасні діти вже багато бачили й чули, вони грають у відеоігри-стрілялки, дивляться новини, і тому можуть сприймати базові знання з домедичної допомоги.

— Що той, хто пройшов навчання, має запам’ятати назавжди?

— Головне — особиста безпека завжди на першому місці. Не намагайтеся врятувати когось, якщо ризикуєте самі: не лізьте у палаючий будинок, не біжіть під обстріл, не рятуйте тварину, якщо це небезпечно.

Засоби надання допомоги повинні завжди бути під рукою. Навіть якщо здається, що «мене це не торкнеться». Всі люди, які загинули, не планували цього. Водії не виїжджають, думаючи, що «сьогодні станеться аварія»

Тому аптечка та якісні засоби надання допомоги мають бути завжди з вами, так само як вогнегасник у квартирі.

Частково мотивацією людей до навчання є страх. Коли прилітають ракети, вони задумуються: «Я можу померти» або «Хтось поруч може загинути». У цей момент люди активізуються — дзвонять, пишуть, цікавляться тренінгами. Разом з тим останнім часом попит сильно впав. Люди звикли до постійних обстрілів. Новини про поранених або загиблих вже не так сильно впливають на населення. Страх не спрацьовує, як раніше.

Ще один момент: багато людей після одного тренінгу думають, що «вже все освоєно» і більше не потребують повторного навчання. Це хибне уявлення — навички швидко забуваються, тому регулярне повторення тренінгів залишається критично важливим. Можна знати все про техніку боксу, але якщо вийти на ринг без практики — отримаєш по обличчю. Так само з домедичною допомогою. Маю великий досвід навчання й бачу: навіть ті, хто був на курсах рік чи два тому, часто плутають найважливіші речі.

Фотографії: приватний архів‍

хв

Сава Чуйков: «У реальній війні працюють не всі стандарти НАТО. Ваші дії — чийсь шанс на життя»

Наталія Жуковська

Попередня публікація

Наступна публікація

Поради

Віруси папіломи людини (ВПЛ) — це група вірусів, які можуть призводити до небезпечних захворювань — від загострених кондилом до раку. Заразитися можна переважно через статеві контакти, захворювання може мати приховану форму, а колись за несприятливих умов раптом проявити себе як серйозна хвороба.

У Польщі в межах державної програми вакцинації проти ВПЛ безкоштовно доступні дві вакцини: двовалентна Cervarix та дев'ятивалентна Gardasil 9. Вакцинація проводиться у два етапи з інтервалом між дозами в 6-12 місяців. Безкоштовно щеплення доступне дітям від 9 до 14 років включно. Якщо першу дозу вакцини підліток отримав до 14 років, то друга доза також є безоплатною. Українськи діти зі статусом UKR теж можуть скористатися безкоштовною вакцинацією.

Як записати дитину на щеплення від ВПЛ/HPV?

• Це можна зробити в будь-якій поліклініці або лікарні Podstawowej Opieki Zdrowotnej (POZ) через вашого сімейного терапевта;

• Записатися онлайн через ваш аккаунт пацієнта;

• Записатися через аплікацію mojeIKP.

Чому важливо вакцинувати дітей якомога раніше?

Лікар-гінеколог Катерина Сокол стверджує, що найбільш ефективною вакцинація є до початку статевого життя, оскільки цей вірус виникає невдовзі саме після його початку.

«Одним і тим самим типом ВПЛ можна інфікуватися декілька разів протягом життя, — каже лікарка. — Тому вакцинація показана навіть жінкам, в яких вже діагностовано ВПЛ та які лікуються від передракових уражень шийки матки. Вакцинація у такому випадку знизить ризик рецидиву. А ось якщо людина ще не розпочала статеве життя, то для неї вакцинація буде найефективнішою».

Чи обов’язково вакцинувати хлопчиків?

Хоча чоловіки і не хворіють на рак шийки матки, але вони є активними носіями вірусу. Тому їм теж показана вакцинація, щоб запобігти розповсюдженню вірусу. Злоякісні пухлини та захворювання, пов'язані з інфекцією ВПЛ у чоловіків, включають рак статевого члена, анального отвору, плоскоклітинний рак ротової порожнини, глотки, гортані, мигдаликів та навколоносових пазух, а також генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи). Всьому цьому можна запобігти завдяки вакцинації.

Скільки коштує вакцинація від ВПЛ у Варшаві для дорослих і підлітків 15+?

У приватних клініках одна доза вакцини Gardasil 9 коштує близько 760 злотих (включно з консультацією лікаря). У деяких регіонах Польщі (треба запитувати, чи стосується це вашої поліклініки) безкоштовні щеплення доступні також для осіб 15-25 років в межах програм, що фінансуються місцевими органами влади.

Для тих, хто старший 15 років, потрібно вже 3 дози вакцини: другу вколюють через 2 місяці після першої, а третю — через 6 місяців після неї.

Згідно дослідженням, захист триває понад 10 років. Спеціальна підготовка перед щепленням не потрібна. Після можуть виникнути побічні ефекти: біль у місці ін'єкції, почервоніння, набряк, головний біль, підвищення температури, втома, нудота та навіть запаморочення. Симптоми здебільшого легкі й швидко минають.

хв

Вакцинація дітей від вірусу папіломи людини в Польщі — безкоштовна. Як зробити щеплення?

Юлія Ладнова

Може вас зацікавити ...

Поради

Ексклюзив

Ягідні ферми Польщі дозволяють людям приїжджати й збирати ягоди й фрукти, і від цього кожна зі сторін отримує користь: споживач купує свіжий продукт прямо з грядки/куща/дерева за низькою ціною, а фермеру не треба наймати робітників і возити продукцію на пункти скуповування. Батьки часто возять дітей у такі господарства, щоб показати, як працюють люди на фермі, а також як росте те, що ми зазвичай купуємо в супермаркетах.

Є спеціальний сайт для пошуку фермерських господарств. На ньому можна вибрати потрібне вам воєводство й знайти оголошення від різних ферм. Оголошення постійно оновлюються, тож потрібно відстежувати актуальні. Є господарства, що постійно працюють на самозборах і екскурсіях, а є ті, що роблять такі акції час від часу.

Де можна збирати ягоди в Польщі? Адреси господарств

В 50 хвилинах від Варшави є господарство, що пропонує збір свіжих ягід весь ягідний сезон.Тут є полуниця, лохина, чорниця й малина. Це величезна екологічна плантація, яку важко обійти за день. Влітку ферма працює практично до заходу сонця. Не треба записуватися чи реєструватися: ви просто приїжджаєте, паркуєтесь, і вас зустрічає приємний усміхнений господар. Усі ягоди мають екологічні сертифікати, тому ви можете сміливо їсти їх прямо з куща. Якщо ви живете у Варшаві або неподалік, це чудовий варіант для проведення часу родиною з дітьми. Малеча зазвичай просто в захваті!

Телефони: +48 606 477 679, +48 608 197 702
‍Адреса: ul. Pomocnia 16, 05-180 Pomiechówek

‍Полуниця без хімікатів:

По дорозі на Щецин у Велітини є невелике родинне господарство з полуницею й ожиною.

Тут декілька сортів полуниці, що росте на 5 га землі, а невдовзі буде ще й фруктовий сад. Господарі проводять екскурсії та дуже пишаються тим, що полуниця для самозбору вирощується виключно за допомогою ручної праці, без машин. Її не обробляють хімікатами.

Адреса: Gryfińska, 74-100 Wełtyń

‍Farma Mój Owoc:

Крім збору трускавок, тут можна розважити себе у кафе «Lody z Farmy» — скуштувавши неймовірні десерти з фермерських ягід і фруктів. Зараз тут розпочато сезон чізкейку та трускавкового сорбету без цукру.

Адреса: Nowomichowska 19, 24-105 Baranów

Що робити на ягідних фермах?

• Ви збираєте фрукти прямо з куща в контейнери, які отримали на стенді біля входу;

• Зважуєте, коли назбираєте стільки, скільки вам треба. Ліміту для власного споживання немає, хоча в деяких господарствах є ліміт на оптові закупівлі;
• Платите лише за те, що у вас є в контейнерах, а те, що ви з’їли, — безкоштовно;
• Ціна кожен рік різна, але зазвичай це в 2-2,5 разів дешевше, ніж в магазині.

хв

Ягідні ферми Польщі, де можна їсти, збирати і купити ягоди й фрукти за ціною нижче ринкової

Юлія Ладнова

Суспільство

Ексклюзив

Український Народний дім у Перемишлі — це будівля, про яку не розкажуть під час туристичних екскурсій містом. За останні кілька років мені неодноразово доводилося відвідувати такі тури й щоразу місцеві гіди оминали згадку про українців — одну з ключових спільнот Перемишля, яка залишила по собі десятки архітектурних і історичних артефактів. Українську громаду Перемишля місцеві часто називають «православними», хоча це не точне визначення. У 1860-х роках, коли Перемишль активно розвивався завдяки будівництву фортеці-форпосту, тут проживало лише 10 тисяч людей, а до 1910 року їх кількість зросла до 56 тисяч. З них 12,3 тисячі — українці, які здебільшого були греко-католиками.

Український Народний дім розташований у центрі міста на Костюшки, 5. Колись це була модернова будівля, збудована коштом української громади за ініціативи Теофіла Кормоша — доктора права, адвоката, громадського діяча й члена місцевої української спільноти у 1903-1904 роках. Теперішній керівник Українського Народного дому Ігор Горків розповідає, як і чому місце, яке не помічають туристичні гіди, стало ключовим для українства.

«Не таке синє небо, не така зелена трава»

Галина Халимоник: Пане Ігорю, розкажіть історію вашої родини, адже вона, наскільки знаю, безпосередньо пов'язана з історією Народного Дому у Перемишлі ще у попередніх поколіннях. І певною мірою є віддзеркаленням історії багатьох українців, які ведуть свій родовід з південно-східних земель Польщі.

Ігор Горків: Родину моїх бабусь-дідусів депортували під час операції «Вісла» під гаслом «остаточного розв'язання української проблеми в Польщі» — в межах домовленостей між комуністичними урядами СРСР та Польщі, так як інші 150 тисяч українців з території Лемківщини, Холмщини, Надсяння та Підляшшя. До цього відразу після Другої світової війни близько пів мільйона українців було депортовано з теперішніх земель південно-східної Польщі до Радянської України, натомість звідти забрали більшість польського населення. У 1947 році ще 150 тисяч українців депортували на західну і північну частини Польщі — на так звані «повернуті землі».

Таким чином прокремлівський Уряд комуністичної Польщі хотів стерти українську ідентичність і полонізувати українців. Їм суворо заборонили повертатися на землі, які були для них рідними.

Втім, на західних землях Польщі українці не бачили для себе майбутнього, бо там не було «українського життя»: свого театрального гуртка, свого часопису, свого священника, своєї церкви, своєї школи. Вони шукали місця, де є український священник, витрачали інколи день, щоб дістатися до церкви, відстояти двогодинну службу і так само день повертатися назад. Українці — народ, який дуже прив'язаний до землі. Тому все на новому місці для них було не так: і небо не таке синє, і трава не така зелена, і сонце не так гріло.

Попри заборони, вони шукали можливість повернутися додому. Тим паче, що в Перемишлі залишався Український Народний дім, була церква. Перемишль став містом-міфом, що давав надію на відродження українського життя спільноти. Люди почали правдами-неправдами приїжджати саме туди, прописуватися в навколишніх селах, щоб відчути дух «українського життя».

— Ця ідея закладалася від початку будівництва Народного Дому?

— Коли будували Народний дім у Перемишлі, це не була ідея саме української громади. Тоді був бум будівництва таких домів на Галичині. Українці будували свої народні доми, поляки — польські. Люди хотіли гуртуватися в окремі громади. Українці довго запрягали, тому Народний Дім у Перемишлі з'явився набагато пізніше за інші. Його збудували коштом місцевої громади й навколишніх сіл, які були переважно українськими, плюс за підтримки української діаспори.

У будівництво була закладена дійсно велична мета — цей дім мав стати символом воскресіння України-Русі, яка повстане незалежною державою на карті Європи так само, як повстав він. Навіть купол побудували, як для церкви. Фасад прикрасили синьо-жовтим орнаментом, а в театральному залі всередині є орнаменти з різних регіонів України: від Сяну, який бере початок на Львівщині, до Дону, з написами про відродження України.

Українська спільнота Перемишля мала дуже свідому громадянську позицію та україноцентричний менталітет. Для відродження українства Перемишль відіграв надзвичайно важливу роль. Саме тут вперше пролунала пісня «Ще не вмерла України», що згодом стала національним гімном держави, автор музики Михайло Вербицький народився у селі неподалік від Перемишля та похований на території сучасної Польщі. З театральної сцени Народного дому пророчу поему «Мойсей» читав Іван Франко.

Український бізнес Перемишля започаткував два вихідних дні 9 та 10 березня — у день народження та роковин Тараса Шевченка‍

Вони були наповнені культурно-просвітницькими подіями. Тому не дивно, що українці Польщі, яких прокремлівські комуністи хотіли позбавити ідентичності, шукали місця, де вони могли відчути себе українцями без страху, де було б «українське життя».

— Що було в цей час з Українським Народним домом у Перемишлі?

— У 1947 році все майно української громади, як і інших товариств, було націоналізоване. Після смерті Сталіна в Польщі почалася відлига, комуністична влада дала право національним меншинам створювати свої товариства. Це був 1956 рік. По одному товариству з’явилося у білорусів, українців та інших меншин.

«Українське суспільно-культурне товариство», як воно називалося, було повністю підконтрольне польській комуністичній владі: доноси, контроль за висловлюваннями, думками. Втім, навіть у такій формі це дозволило українцями бодай якоюсь мірою відродити свою спільність: у культурних заходах, у діяльності. Тут працював театральний гурток, випускався часопис «Наше слово», був пункт навчання українській мові.

Українська громада Перемишля роками зверталася до місцевої влади щодо повернення будівлі, але не могла цього добитися. Три покоління намагалися зберегти будівлю через оренду частини приміщень. Спочатку це була одна кімната, далі дві, три, згодом театральний зал — так українці дбали про будинок, були поруч з ним, намагалися врятувати від руйнування та забуття.

За 1 відсоток вартості — 100 відсотків ідентичності

— Пам’ятаєте, як ви вперше прийшли до Народного дому?

— Я народився на півночі Польщі, але багато чув в родині про Український народний дім в Перемишлі. Батьки намагалися підтримувати в мені розуміння, що я — українець, громадянин Польщі українського походження, вдома ми говорили українською, я навчався в українській школі. Тому у мене завжди було зворушливе й особливе ставлення до цього місця. І переїзд до Перемишля був для мене свідомим рішенням.

Завжди хотілося побачити цей будинок. Це сталося у 2007 році. Тоді народний дім роздали під комунальні квартири, його перетворили на громадський туалет. Стан був жахливим.

«Українське суспільно-культурне товариство» проіснувало до 1989 року. Воно було ліквідоване через тісний зв'язок з комуністичним режимом, на заміну йому прийшло «Об’єднання українців у Польщі». Згідно з нормою Закону Польщі про національні меншини, до них належать меншини, які мешкають на території Польщі останні 100 років. Українці жили на території східної частини Польщі завжди, а не лише останні 100 років. Їх неможливо асимілювати остаточно. Про це свідчить і той факт, що під час перепису 2011 року українську національну ідентичність заявило більше українців, ніж під час перепису 2002 року.

Українська громада неодноразово зверталася до муніципалітету з проханням передати їй будівлю, але ми змогли дійти згоди лише у 2011 році. Саме «Об’єднання українців у Польщі» викупило будівлю у місцевого муніципалітету за символічний один відсоток вартості. Це рішення також було пов'язане із взаємною поступкою з боку України — повернення полякам будівлі Польського дому у Львові.

Пізніше українська громада зібрала 6,5 мільйонів злотих приватними пожертвами й грантами з необхідних 12,5 млн на ремонт будівлі. Ремонт почався з театральної зали: нам здавалося надзвичайно важливим показати, як зміниться життя будівлі після того, як вона повернеться до української громади. Хотіли, щоб з перших днів там почалися культурні й інтеграційні заходи.

Відтоді це місце працювало не тільки для української громади, воно стало місцем міжкультурного діалогу, близького знайомства й подолання стереотипів. Адже ніхто не повинен бути сегрегованим у свою культурну бульбашку.

— Правду кажуть, що місцева влада часто ігнорує пропозиції дружби від Українського Народного дому?

— Перемишль — місто непростої історичної долі. ‍

Українську тему використовують майже всі політики під час виборів, не зробивши висновків з помилок минулого

‍А оскільки весь час проходять якісь вибори, складається враження, що це безкінечний процес. Ми робимо все, що можемо, аби подолати стереотипи й упередження щодо українців, однак багатьом політикам простіше грати на виборчих симпатіях, призначивши когось ворогом. Часто історичні теми використовують як зручний ґрунт для маніпуляцій.

Як ми з цим боремося? Розповідаємо факти — про внесок українців у польську пенсійну й податкову системи, наприклад. Коли відбувались фермерські протести у Перемишлі, ми акцентували увагу на збитках, які несли польські підприємці через блокування кордону.

До того ж ми активно запрошуємо до участі в усіх заходах польську спільноту — тільки в тісному контакті можемо подолати упередження. На жаль, не все залежить тільки від нашої громади, але наші двері завжди відчинені. І це єдиний спосіб — хоч і нешвидкий, — щоб збудувати українсько-польську спільність. Табличка на стіні Народного дому каже: «Нема вільної України без вільної Польщі, немає вільної Польщі без вільної України». Це мають усвідомити українські й польські політики та громади по обидві боки кордону.

Театральна зала на 24 ліжка

— Водночас Народний дім в Перемишлі завжди був місцем сили для українців не лише Польщі. Зокрема, під час повномасштабної війни…

— Так, ми завжди були поруч з Україною в усіх її випробуваннях. Коли стався Євромайдан, а пізніше Революція гідності, українці Польщі й поляки збирали гуманітарну допомогу. Коли українська сторона, керована тоді експрезидентом-втікачем Віктором Януковичем, заборонила ввозити гуманітарні вантажі, ми ділили їх невеликими партіями вивозили в індивідуальних автівках, збирали з українського боку кордону — і везли далі.

Перед війною ми зібралися, щоб обговорити, чим Український Народний дім у Перемишлі зможе допомогти українцям. Ми розробили план допомоги, і якщо ви бачили в Перемишлі на вокзалі волонтерів, які підходили й допомагали українським біженцям дістатися до необхідного потягу, автобусу, отримати логістичну інформацію, — це були українські й польські волонтери нашого Дому.

Ми серйозно підготувалися, мали протоколи надання допомоги. ‍

Театральна зала, де виступали українські й польські митці Соломія Крушельницька, Лесь Курбас, Оксана Забужко, Ольга Токарчук, Анджей Стасюк, перетворилась на тимчасовий хостел на 24 ліжка. Такою ми уявляли собі кількість українських біженців. Потім ми доставляли ліжка: 50, 80… ‍

Загалом протягом пів року у нас зупинилося близько 5000 людей — з ночівлею і харчуванням.

Театральна зала пертворюється на прихисток для біженців, 2022. Фото: Адам Яремко

Український Народний дім в Перемишлі організував понад 1000-денне чергування на вокзалі. Наші волонтери зустрічали поїзди з України, допомагали жінкам з дітьми донести валізи, розібратися з логістикою. Ми підготували інформацію, яку доносили біженцям за 100 секунд. Основне, що варто було знати українцям, аби не натрапити на шахраїв і злодіїв. Працювали також у кімнаті матері й дитини. За всім цим стояв колектив «Об’єднання українців у Польщі» — польські й українські волонтери, які були готові в будні і свята.

За підтримки спонсорів вдалося відремонтувати іншу будівлю, де до 2024 року функціонував хостел для біженців. У ньому постійно перебували люди, які потребують тимчасового прихистку — видихнути й зрозуміти, куди рухатися далі. Був відкритий також шелтер для людей з інвалідністю, розрахований на короткотермінове проживання — від двох до трьох місяців. Ці люди й до війни стикалися з труднощами, а тепер їм потрібен додатковий час для адаптації та відновлення.

Нашою метою було допомогти людям спланувати майбутнє: знайти роботу, школу дітям, курси з вивчення мови. Через два-три місяці люди казали, що «далі вже самі» — і те, що вони можуть дати собі раду, — головна винагорода нашої роботи. Завдяки підтримці біженці повертали контроль над своїм життям.

Завдяки різноманітним грантовим програмам нам вдавалося, наприклад, організовувати візити лікарів до хостелу, психологічну допомогу. Зараз через зупинку підтримки від USAID частину програм довелося скоротити — зокрема, напрям психологічної допомоги. Шукаємо, чим можемо це замінити, оскільки українська громада Польщі зайнята переважно зборами для фронту. Чимало організацій виходять зараз з участі в допомозі, хоча потреба в ній не зникла. Наша організація все ще залишається асистентом для українців з багатьох питань: переклад в складних життєвих ситуаціях, організація похорон, підтримка жінок, які мають народити.

‍Для нас роботи стало більше, бо коли всі йдуть, ми залишаємось одними з небагатьох

Понад 1000 днів повномасштабної війни першим контактом українців на вокзалі в Перемишлі були волонтери Народного Дому. Фото: Adam Jaremko

— Зараз дедалі частіше лунає думка про те, що частина воєнних біженців можуть залишитися в Польщі назавжди, оскільки вони вже змінили статус тимчасового захисту на робочі контракти. Яким має бути політика Польщі щодо інтеграції українців?

— Держава не повинна виключати з цього процесу громадські організації, які мають успішний тривалий досвід інтеграційної роботи. З моменту, коли Народний дім у Перемишлі відновив свою роботу, ми провели десятки спільних польсько-українських заходів. Ми позиціонуємо себе як Український Народний дім, в якому є місце для всіх мешканців Перемишля, а не лише для українців.

Це підхід, який не будує навколо нашої громади мур, а відчиняє двері. Лише через постійні особисті контакти й відкриті культурні простори ми можемо побудувати справжній міст взаєморозуміння. Саме такі ініціативи, як наша, доводять: інтеграція — це не асиміляція, а співжиття, де кожен зберігає свою ідентичність, водночас стаючи частиною чогось більшого.

Ф‍отографії: архів УНД у Перемишлі

хв

Табличка на стіні Народного дому каже: «Немає незалежної України без незалежної Польщі, немає незалежної Польщі без незалежної України»

Галина Халимоник

Поради

Ексклюзив

Десять цікавих місць Польщі, куди можна поїхати на кілька днів:

1. Бори Тухольські (Bory Tucholskie): найбільший лісовий парк Польщі

Це просто ідеальний варіант для весняного відпочинку: мальовничі озера та природні заповідники, ландшафтні парки, фантастичні оглядові майданчики. Бори Тухольські — один з найбільших лісових комплексів Польщі і національний парк.Тут є веломаршрути й оренда велосипедів, можна орендувати каноє и проплисти вздовж річок Брда і Вда. Також тут є Кам'яні кола в Одрах — природні об'єкти, що складаються з десятків кам'яних стел, розташованих по колу. Від них віє таємницею. Археології кажуть, що колись це був готський цвинтар. І поклали ці стели на своїх кладовищах готи, які прийшли зі Скандинавії у Помор'я в І-ІІІ століттях нової ери. Зараз це пам‘ятка, внесена до спадщини ЮНЕСКО.

2. Словінський національний парк або подорож до «Польської Сахари»

Балтійське узбережжя — відоме місце для ідеальних вихідних на природі. Якщо плануєте туди поїхати, краще зупинити свій вибір на околицях Леби та Словінському національному парку, який ще називають «Польською Сахарою». Це один з найгарніших ландшафтів пустелі у Європі. Височезні дюни, деяки сягають 30м заввишки, надзвичайні краєвиди з Лонцької Гори — тут пустеля плавно перетікає в зелений оазис з озерами. Рекомендуємо поїхати на озера Лебсько і Гардео, де також можна прокатитися на віндсерфінгу та позайматися вітрильним спортом. А на озері Dołgie Wielkie чекають тиха атмосфера та повний релакс.

3. Країна згаслих вулканів в Нижній Сілезії

Вулкани — це точно нетривіальна ідея для подорожі. Земля згаслих вулканів знаходиться в Нижній Сілезії, в західній частині Судет, та охоплює територію Качавських гір і Качавського передгір'я. Маршрут для прогулянки аж 85 кілометрів! Найвищий в усій Польщі — Остшиця (501 м над рівнем моря), які ще називають «Сілезькою Фудзіямою». Конус вулкану не діяв вже понад 4 мільйони років, тож сьогодні це просто туристична пам‘ятка. Якщо піднятися на вершину Остшиці, то побачите просто неймовірні краєвиди Качавського передгір'я та вершини Карконош.

Плануючи відвідування Країни згаслих вулканів, варто залишитися хоча б на кілька днів. Тут красиві замки, чудові краєвиди та заспокійлива природа. Якраз те що треба, щоб відновити сили.

4. Солінське озеро та Бещади: рибалка, велосипеди і прогулянка під вітрилами.

Озеро Солінське, або Лагуна Соліна, мальовничій куточок і природна пам’ятка гір Біщади. Його ще називають Бещадським морем. Тут надзвичайно красиво і багато туристів. Але є куточки, де можна знайти усамітнення і спокій. Можна влаштувати пікнік на природі, відпочити на піщаному пляжі біля водойми або активно провести час. Тут справжній рай для поціновувачів вітрильного спорту та кайтсерферів. Солінське озеро — для тих, хто любить воду. Тут ходять на байдарках, катаються на водних велосипедах, вчаться ходити під вітрилами. Є кафе, ресторани, SPA.

Довжина Солінськлго озера — 25 км. Середня глибина — 25 м, а максимальна точка — 60 м. У водоймі дуже багато риби і можна рибалити, якщо придбати спеціальний дозвіл. Водяться форель, короп, амур тощо. Є трофейні екземпляри понад метр завдовжки.

У сусідньому Бещадському національному парку безліч туристичних маршрутів загальною довжиною 130 км, можна взяти в оренду велосипед. Найпопулярніші полонини — Царинська та Ветлінська з оглядовими майданчиками.

5. Пляж Стіло та Маяк (przylądek Stilo): найромантичніше безлюдне місце Балтики

Якщо хочете втекти від усього світу і відпочити біля моря, вам сюди. Важко повірити, але вже в 10 км від цієї локації вирує життя і ходить натовп туристів.Територія навколо села Стіло (його ще називають Осетник) є найменш забудованою на Балтійському морі і приховує куточки, в які закохається кожен шукач тиші та спокою. Сам маяк вже понад 100 років вказує вірний шлях кораблям. Сусідній пляж майже безлюдний, тут пахне смолою і мохом, бо поруч ліс з багатьма стежками для прогулянок.

Тут немає рекламних щитів і сувенірних кіосків, не чутно шуму дискотек і запаху фастфуду, а пісок настільки білосніжний, що на сонці аж ріже очі.

6. Замок у Голухові (Zamek w Gołuchowie) з величезним дендропарком

Замку з видом на річку Тшемну в Голухуві вже понад 400 років. Він був збудований у XVI столітті з ініціативи старости Рафала Лещинського. Будівля була реставрована і перебудована у ХІХ столітті родиною Чарторийських, і сьогодні це фантастичне місце з фермовою зубрів, колекцією рідкісних рослин і музеєм.

Серед музейних експонатів — найбільша колекція стародавніх грецьких ваз у Польщі, картини, меблі та історичні елементи інтер’єру Ізабелли Чарторийської. А також гобелен, виготовлений у Брюсселі, що зображує сцени з придворного життя. Одна з найдавніших — італійська мозаїка IV століття із зображенням богині Афіни. У цьому замку знімали сцени до відомого польського фільму про пригоди пана Клекса.

Замок оточує величезний дендропарк з рідкісними видами рослин і єдиний лісовий музей у Польщі з вольєром із зубрами.

7. Музей мила й історії бруду в Бидгощі (Muzeum Mydła i Historii Brudu w Bydgoszczy)

Цей музей став переможцем рейтингу National Geographic як найцікавіший музей Польщі. Його відвідування починається з миття рук водою з глечика і закінчується виготовленням власного мила, яке ви потім забираєте із собою. Для відвідувачів тут пропонують купання в середньовічній діжці, прання на пральній дошці та відвідування ванної кімнати прямо з часів Польської Народної Республіки.

Сам Бидгощ можна роздивитися, обравши прогулянку на теплоході. Є два туристичні маршрути: Сонячний та Староміський. Вони розроблені так, щоб показати найбільші пам’ятки міста. Але НП другому маршруті судно проходить через шлюзи, навколо є інші корабли та багато байдарок. Прогулянка річкою Брда дозволяє побачити Катедральний собор святих Марчіна і Миколая, неоготичну будівлю Польської Пошти, яку прикрашає найточніший годинник, синхронізований із супутником. А також композицію «Переправа через річку» з фігуркою канатоходця, що балансує на тросі. Біля Старого міста та Середмістя — модернова будівля театру Operа Nova. Взагалі в цьому місті багато цікавого, тож можна спокійно планувати подорож на декілька днів.

8. Озеро Зегже (Zalew Zegrze): шашлик і пікнік неподалік від Варшави

Якщо ви живете в столиці і не плануєте далеко їхати, це хороший варіант. Це озеро — найбільша штучна водойма Мазовії. Тут є готелі, ресторани та місяця для відпочинку вздовж берега з прямим виходом на піщані пляжі. Пляжів три: у Непоренті, Білобжегах і Сероцьку. На пляжах працюють школи віндсерфінгу й тенісни корти, є місця для барбекю, зручні шезлонги та туалети.

9. Вихідні в околицях Ловича

Всього за 90 км від столиці є місто Лович з парком Аркадія та палацом Неборові неподалік. В Аркадському парку ви відпочинете від метушні великого міста, а в Неборові дізнаєтеся трохи аристократичної історії. До обох цих місць можна дістатися на велосипеді з Ловича. Подорож можна продовжити прогулянками в Болімівському лісі — великому лісовому комплексі. А якщо ви любите воду и релакс, то обов’язково спробуйте терми в Мщонові.

10. Вихідні на виноградниках під Малопольське вино

Якщо ви не знали або ніколи не були на виноградниках Польщі, час відвідати Тарнов та долину Дунаєць. Малопольська винна стежка — це суцільне задоволення. Місцеве вини з кожним роком стає все кращими і його смак часто не поступається іноземним конкурентам. Тут є можливість відпочити в мальовничому краї і отримати свою порцію натхнення. Рекомендуємо відвідати місцевих виноробні та познайомитися з місцевою культурою вина. На багатьох з них проводять дегустації, є екскурсії, можна влаштовувати пікніки та прогулянки.

Фотографії Shutterstock

<img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/6635c015534128ef54426877_park%20polski.jpg">«Читайте також: Куди поїхати з дітьми в Польщі? Найкращі парки розваг кличуть»

хв

Плануємо травневі вихідні 2025: куди поїхати на маювку в Польщі?

Юлія Ладнова

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам

Article in progress