Ексклюзив
20
хв

Що цікавого на українському стенді Міжнародного книжкового ярмарку у Варшаві 2024?

20 видавництв з України, понад 300 новинок, бестселери, пазли із зображенням українських об’єктів, знищених росіянами, а також унікальні видання про творчість Марії Примаченко. У Варшаві до 26 травня працює Міжнародний книжковий ярмарок, і український стенд на ньому цьогоріч представлений під гаслом «Крихкість існування». Розповідаємо про програму і асортимент детально

Тетяна Виговська

Міжнародний книжковий ярмарок у Варшаві 2024. Фото: Валентин Кондратюк

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Український стенд №134 традиційно розміщується у Мармуровій залі. Минулоріч Україна була почесним гостем ярмарку. Тепер почесний гість — Італія, а українці експонують свою продукцію навпроти гостей з Апеннін.

Частина українського стенду 2024

Кількість книжкових видань на українському стенді така, що може задовольнити найвибагливіший читачів.

«У 2024 році відвідувачі Міжнародного книжкового ярмарку у Варшаві можуть придбати понад 300 найновіших книг українських видавництв. Вітчизняне книговидання живе й розвивається попри ворожі обстріли», — зазначає директорка Українського інституту книги Олександра Коваль.

Організатори події — фундація «Історія і культура», а також Міністерство закордонних справ Польщі і Посольство України в РП.

На урочисте відкриття українського стенду завітали працівники Посольства України в Польщі, зокрема радник-посланник посольства Роман Шепеляк. Він обговорив з видавцями питання розвитку і промоції української книги на профільному ринку в Європі та Польщі.

Радник-посланник посольства України в Польщі Роман Шепеляк біля стенду видавництва «Ранок». Фото авторки

Під час відкриття українського стенду надійшла новина про обстріл росіянами Харкова — однією з цілей стала типографія «Фактор-Друк». Саме з ліній цих виробничих потужностей виходили книжки багатьох провідних українських видавництв. Під час атаки загинуло 7 працівників друкарні, було знищено кілька десятків найменувань книжкових видань. Ці жертви і знищені книжки підтвердили справедливість обраного гасла «Крихкість існування».

Новинки про війну для дорослих і дітей

На розкладці видавництва «Фоліо» — автобіографічна книжка Валерії «Нави» Суботіної «Полон», роман про стійкість Енергодара «Королівський гамбіт» Петра Кралюка та Олександра Красовицького.

«Ніка-Центр» пропонує новинку Антона Санченка «Дайджести Лютої війни: 2022 рік».

Не оминула військова тема і дитячу літературу. «Віват» привіз «Героїчні казки» Ірини Мацко, «Mamino» — терапевтичну історію «Місто на вікні» Тетяни Вінник. «Час Змін Інформ» представив пригодницьку повість для підлітків «Сем і Маруська ідуть на війну» Валентини Михайленко.

Бестселери й українська класика за видавничими цінами

Крім новинок, українські видавці привезли свої бестселери. Улюблені книжки Євгенії Кузнєцової «Драбина», «Спитайте Мієчку», літературний хіт «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка від Видавництва Старого Лева, «Мавка. Берегиня лісу», «Пес Патрон» від видавництва «Ранок», «Тигролови» від «Часу Майстрів» тощо.

«Ціни на наші книжки такі самі, як в Україні. Деякі з видань є інтерактивними: вони містять у собі елементи доданої реальності», — розповідає про свою експозицію директор видавництва «Час Майстрів» Олег Симоненко.

Білінгви, переклади та книжки про Україну польською мовою

Інтерес до української літератури в Польщі зростає, тож щороку в польських видавництвах дедалі більше виходить перекладів українських творів, а також пізнавальних книжок про Україну. На українському стенді представлена невеличка добірка таких книжок. Це і «Przyleciała jaskółeczka» Ірен Роздобудько (Видавництво «Богдан»), «Krótka historia barszczu ukraińskiego» Євгенії Кузнєцової (Wydawnictwо Centrala), «Owwa! Ukraina dla dociekliwych» польської письменниці українського походження Жанни Слоньовської (Wydawnictwo Dwie siostry) та інші.

Українські книжки, перекладені польською. Фото авторки

Книжки-білінгви користуються популярністю не лише серед українців, а й серед поляків. Зокрема, директор видавництва «Час Змін Інформ» Костянтин Климчук каже, що найкраще на їхньому стенді продається книжка сучасних україно-польських казок «Бабця і Марічка. Дідусь і Рисьо» (Bajki polskie I ukraińskie «Dziadek i Rysio. Babcia i Mariczka»).

«Дуже пишаємося цим проєктом, — каже видавець. — Ми здійснили його спільно з польським партнером Stowarzyszenie Pokolenie. Задіяли два видавництва, два письменника і два художника з України і Польщі. Польські історії перекладені українською, а українські — польською».

Письменник і директор «Час Змін Інформ» Костянтин Климчук

Українські пазли та комікси

Окрім популярних «Котів-захисників» від видавництва «Ранок», є нагода познайомитися з лісовиками Сумщини та Карпат авторства Анни Дьоміної (видавництво «ТУТ»). Також на українському стенді представлені два видавництва коміксів «The Will Production» та «Вовкулака», тож поціновувачі цього жанру будуть задоволені.

Вперше у Варшавському книжковому ярмарку беруть участь Ukrainian Puzzles. Це соціальний бізнес, який розпочався у квітні 2022 з ідеї виробляти пазли із зображенням пам’яток, що були знищені чи пошкоджені Росією у війні проти України.

Віта Воробчук, співзасновниця Ukrainian Puzzles

«Символічна відбудова об'єкта зі шматочків пазлів одночасно є маленьким внеском у реальну відбудову, оскільки чистий прибуток від продажу спрямовано саме на це, — розповідає Ярина Журба, співзасновниця та авторка ідеї створення Ukrainian Puzzles. — Для прикладу, учасники ярмарку можуть придбати пазли із зображенням Чернігівської бібліотеки для юнацтва чи легендарного літака Ан-225 Мрія».

Також Ukrainian Puzzles представляють нові колекції: «Українське мистецтво», «Пізнай Україну» та «Слава Україні». А тиждень тому було випущено новий пазл «Звірі Примаченко», і його прем’єра відбувається зараз на українському стенді Варшавського книжкового ярмарку. Це особливо актуально, адже у Варшавському музеї сучасного мистецтва триває виставка творів Примаченко.

Марія Примаченко та інші книжки про мистецтво

Друковану продукцію про відому українську художницю представляють кілька українських видавництв. Це не лише пазли, а й альбоми, книжки та навіть розмальовки. Зокрема, подарункове двомовне видання про нашу відому землячку можна знайти на стенді «Саміт-книга», а «Пам’ятки України» мають кілька книг, присвячених художниці.

«Вперше ми опублікували понад 150 її невідомих творів із фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України в ґрунтовному альбомі «Строката доля», що став бібліографічним раритетом уже наступного дня після виходу накладом в 700 примірників. Видання «проситься» у світ англійською й польською мовами. Для наймолодших приготували дві розмальовки за творами цієї унікальної мисткині, — ділиться своїм асортиментом головний редактор Видавничого дому журналу «Пам’ятки України» Анатолій Сєриков.

Представниця «Дух і літера» Олена Залевська та головний редактор Видавничого дому журналу «Пам'ятки України» Анатолій Сєриков

Видавництво «Дух і літера» привезло збірку «Сценарії Параджанова», нариси історії українського візуального мистецтва XI–XX століть «Будинок із левами» Паоли Утевської та Дмитра Горбачова, а також «Мистецтво: його психологія, його стилістика, його еволюція» Федора Шміта.

«Львівський міф» та «Розстріляне відродження». Програма заходів

В українській літературній програмі візьмуть участь Світлана Тараторіна, Радек Рак, Ярина Цимбал, Марцін Ґачковський, Галина Ткачук, Катажина Ририх, Мацей Пйотровський та Юрій Винничук.

«Перша подія, яку ми підготували, це зустріч двох письменників фантастів: поляка Радка Рака та українки Світлани Тараторіної, — розповідає Тетяна Петренко, літературна критикиня, фахівчиня відділу промоції і читання Українського Інституту Книги. — Цього року виходить її друга книжка у перекладі польською «Дім солі». Це гостросюжетна книжка про Крим, яка змальовує культурний ландшафт Криму, в якому Світлана, будучи кримчанкою, розвивалася, а також осмислює анексію та ставлення авторки до подій.

Міжнародний книжковий ярмарок у Варшаві 2024

Друга подія — про Розстріляне відродження. Польською мовою вийшли роман «Місто» Валер’яна Підмогильного та «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» Майка Йогансена. На цій події буде присутня наша літературознавиця Ярина Цимбал, а також перекладач Марцін Ґачковський. Будемо говорити, як польська аудиторія може сприйняти ці романи, чим вони можуть бути цікавими. Тож запрошуємо на цей цікавий міжкультурний діалог між польськими та українськими експертами.

Третя зустріч відбудеться з дитячими письменницями Галиною Ткачук та Катажиною Ририх. Поговоримо про вплив на дитячу психіку, який спричинила війна, адже в книжках обох письменниць проговорюється ця тема. Якими книжками можна їм допомогти це пережити.

А четвертою подією є презентація книжки Юрія Винничука «Легенди Львова», яка вийшла польською мовою. Поговоримо про так званий «львівський міф», як він формувався, чим привабливий для польських читачів».

Фото авторки

<frame>Свою продукцію на ярмарку представляють: Видавництво Старого Лева, «Vivat», «Асса», «Час змін Інформ», «Парасоля», «Вільний Вітер», «Час Майстрів», «Пам’ятки України», «Маmіnо», «Ніка-Центр», «Нора-Друк», «Саміт-Книга», «Фоліо», «Дух і Літера», «ТУТ», «Vovkulaka», «The Will production», «Видавництво Анетти Антоненко» та «Ukrainian Puzzles». Координатором роботи національного стенду є держустанова «Український інститут книги» разом з Міністерством культури та інформполітики України.<frame>

Перелік заходів:

24 травня | 15.00-15.50 | Sala Kijów (dawniej Rudniewa)

Фантастика VS історія. Розмова між Радком Раком і Світланою Тараторіною.

25 травня | 13.00-13.50 | Forum w Sali Mikołajskiej

Український ренесанс 1920-Х. Презентація «Міста» Підмогильного та «Подорожі вченого доктора Леонарда...» Майка Йогансена

26 травня | 11.00-11.50 | Forum w Sali Mikołajskiej

Таємні почуття маленьких читачів. Розмова про дитячу літературу між Галиною Ткачук і Катажиною Ририх

26 травня | 14.00-14.50 | Forum w Sali Mikołajskiej

Культурний портрет міста: прем’єра «Легенд Львова» Юрія Винничука

Українську книжку за видавничими цінами можна купити у Варшаві до неділі 26 травня.

Де: Палац культури і науки,

plac Defilad 1

Мармурова зала, стенд №134

Години роботи:

24 травня - 10:00-19:00

25 травня - 10:00-19:00

26 травня - 10:00-17:00

Фотографії Валентина Кондратюка

No items found.
Стратегічний партнер
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Засновниця та головна редакторка видавництва "Час Змін Інформ", співзасновниця благодійного фонду "Час Змін", фронтова волонтерка, журналістка, друкувалася в українських та польських газетах, зокрема, "Dziennik Zachodni" та "Gazeta Wyborcza". Членкиня Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, організаторка культурних подій, фестивалів, білоцерківських "Парадів Вишиванок".

У Катовіце створила українську бібліотеку, проводить літературні читання, організовує зустрічі з українськими письменниками. Лауреатка Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. М.Вінграновського. Отримала медаль «За сприяння Збройним Силам України», а також нагороду Visa Everywhere Pioneer 20 — відзнаку за досягнення жінок-біженок, які мешкають в Європі та мають значний вплив у своїх нових спільнотах.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
анджеліна джолі україна херсон 2025

Джолі побувала в дитячій лікарні та у пологовому відділенні, спілкувалася з пацієнтами, лікарями й волонтерами. Її супроводжували представники однієї з міжнародних благодійних організацій, що працює в регіоні. Акторка, яка перейшла кордон пішки, прагнула на власні очі побачити, як живуть люди в місті, яке щодня зазнає артилерійських і дронових атак.

«Вона приїхала не для того, щоб зробити фото. Вона просто сіла поруч з дітьми, говорила з лікарями й розпитувала, як вони тримаються», — розповіла медсестра, яку цитує портал Most.

На опублікованих у мережі світлинах видно акторку у простому одязі, що сидить на ліжку біля дитини з перев’язаною ногою. За словами очевидців, Джолі довго розмовляла з персоналом про евакуацію пацієнтів і про те, як діти переживають життя у постійній небезпеці.

Фото: Telegram-channel Ukraine no context

Колишній депутат Херсонської міськради Віталій Богданов, який опублікував світлину з акторкою, написав:

«Вона сказала, що світ не забув про Україну. Подякувала лікарям і волонтерам за їхню мужність»

Зустріч проходила у спокійній, приватній атмосфері. Не було пресконференцій і офіційних заяв. Як повідомляє Укрінформ, голова Херсонської міської військової адміністрації Ярослав Шанко подарував Джолі пам’ятний жетон міста, символ спротиву його мешканців і їхньої щоденної рішучості.

«Це був знак вдячності людині, яка приїхала без камер, без мікрофонів, просто щоб бути поруч з нами», — сказав Шанко.

Херсон був звільнений від російської окупації в листопаді 2022 року. Відтоді місто перебуває під постійними обстрілами з лівого берега Дніпра. Щодня сюди прилітають десятки снарядів. Люди сплять у коридорах, діти навчаються у підвалах. Місцеві кажуть: «Це місце, де нормальність перестала існувати».

Поїздка Джолі мала символічне значення. Це був жест солідарності з мирними мешканцями, які тримаються попри все. «Коли я побачила її у нашій лікарні, подумала: світ справді ще нас бачить», — сказала лікарка з Херсона.

Це не перший візит акторки до України. У квітні 2022 року Джолі приїжджала до Львова, де зустрічалася з біженцями та дітьми, пораненими під час російських атак. Та подорож також не була анонсована. Акторка, яка протягом двох десятиліть була спеціальною посланницею Верховного комісара ООН у справах біженців, багато років працює у зонах конфліктів.

Після львівського візиту вона говорила про «неймовірну силу українського суспільства» та закликала світ підтримувати місцеві громадські організації, які, за її словами, «приносять справжню допомогу, а не просто красиві історії».

У травні 2023 року під час виступу в Каннах Джолі згадала українську письменницю Вікторію Амеліну, загиблу внаслідок російського ракетного удару по Краматорську. Вона назвала її «голосом мужності і правди», а її смерть – «нагадуванням, що кожна війна починається зі спроби змусити мовчати тих, хто вміє говорити».

Візит до Херсона, міста, яке вже третій рік живе у стані облоги, мешканці сприйняли з подивом і вдячністю.

«Нам не потрібні знаменитості. Нам потрібні свідки», — написав місцевий волонтер. «Тим, що вона приїхала, Джолі показала: Україна — це не лише заголовки в новинах»

За словами очевидців, акторка під час розмови з медиками сказала:

«До війни не можна звикнути. Але можна не дозволити їй забрати у вас віру в себе».

Джолі залишила місто того ж дня. Дорогою назад стався цікавий інцидент на одному з блокпостів. Українські військові зупинили її охоронця (за іншою версією — водія) для перевірки документів. У країні, де триває мобілізація, це звичайна процедура. От тільки документів при собі у чоловіка не було.

Джерела ТСН із Сухопутних військ ЗСУ повідомляють, що охоронця запросили відвідати ТЦК, де встановили його особу й відпустили. Тоді як джерела УНІАН стверджують, що після перевірки чоловік тепер готується до військової служби. Анджеліна Джолі особисто відвідала ТЦК, намагаючись з’ясувати причини затримання, після чого продовжила подорож за планом.  

Свідки кажуть, що акторка відреагувала з усмішкою:

«Навіть під час війни можна зберігати почуття гумору. Це теж частина мужності».

У світі, який звик до великих жестів і медійних вистав, її поїздка до міста на лінії фронту виглядає тихим, людяним актом. У місці, де щодня гинуть люди, вона з’явилася просто для того, щоб нагадати: світ усе ще дивиться.

20
хв

«Коли Джолі з'явилась у нашій лікарні, я подумала: світ ще нас бачить»

Єжи Вуйцік
матері Херсона

 Все почалося з того, що два роки тому гендиректор Метрополітен-опера Пітер Ґелб разом з першою леді Оленою Зеленською узгодили ідею поставити в Америці оперу про українців, щоб допомогти Україні голосніше звучати в світі. Пітер Ґелб — друг України, він принципово відмовився у своєму театрі від співпраці з російськими артистами, які підтримують путінський режим, а ще запросив на стажування та виступи українських оперних виконавців. Лібрето до майбутньої опери написав американський драматург Джордж Брант, а диригенткою стала канадка Кері-Лінн Вілсон, відома завдяки керівництву Українським оркестром свободи (Ukrainian Freedom Orchestra) й ансамблем «Київська камерата». До слова, Пітер Ґелб і Кері-Лінн Вілсон — подружжя з українським корінням.

Постало питання, хто напише музику до нової опери. Оголосили конкурс, було подано понад 70 заявок з України. І переміг 44-річний Максим Коломієць — відомий в Україні гобоїст і композитор, якого багато хто вважає одним з найбільш «західних» сучасних українських композиторів — завдяки його сміливим музичним експериментам. 

Максим Коломієць і диригентка Кері-Лінн Вілсон на репетиції. Фото: Kinga Karpati & Daniel Zarewicz

Історії українських матерів стають всесвітньою історією

Оксана Гончарук: 14 серпня у Варшаві відбулася світова премʼєра оркестрової сюїти з опери «Матері Херсона», якою відкрився європейський Тур Незламності 2025 від Ukrainian Freedom Orchestra. Глядачі вперше почули музику з опери, премʼєра якої запланована на 2026 рік. До сюїти увійшли найкращі номери з опери?

Максим Коломієць: Скажімо, важливі, бо сюїта — це ж самодостатній твір, він має бути цікавий сам по собі. І писалася сюїта нелегко: я зробив першу версію, надіслав її Кері-Лінн, вона дуже м'яко попросила трішки переробити. і я перероблював, брав інші теми, інакше все компонував. Але сюїта — це важливий крок до промоції майбутньої премʼєри опери «Матері Херсона» під орудою Кері-Лінн Вілсон. Зараз вона разом з Ukrainian Freedom Orchestra поїхала Європою, де дасть вісім концертів, і чи не кожен з них буде відкриватися моєю сюїтою. Це дійсно потужне промо «Матерів Херсона» — американці в цьому сенсі молодці, вони все контролюють, працюють системно.

— Як у вас з Кері-Лінн Вілсон складається співпраця і наскільки вона відчуває матеріал, який ви їй пропонуєте?

— Складається все чудово. Вона чуйна, хороша людина і прекрасна диригентка. Я оцінюю це не тільки тому, що ми почали співпрацю. Кері-Лінн на початку війни створила Ukrainian Freedom оркеestra (у склад оркестру входять українські музиканти з різних оркестрів, оперних театрів та ансамблів, розташованих по всій Україні та за кордоном, — Авт.), і я знаю, як цей оркестр звучить. З половиною музикантів, які входять до складу цього оркестру, я особисто грав у концертах — це сильні інструменталісти. Вдячний, що Кері-Лінн уже вчетверте їх збирає. Вона називає своїх музикантів «солдати музики», і ця її маленька армія світла здійснює подвиг. Для розуміння: щоб симфонічний оркестр зазвучав після великої перерви, музиканти щодня десять днів поспіль репетирували у Варшаві по шість годин. 

— Головне, Кері-Лінн відчувала і розуміла вашу музику, бо музика складна. 

— Тому  коли я її писав, ми багато спілкувалися. Взагалі я довго придивлявся до МЕТ. Їздив туди, дивився, що вони виконують, аналізував, як люди сприймають музику, чим вони взагалі живуть, які опери і як ставлять. І намагався скласти якесь своє уявлення про те, яким має бути стиль опери, яка зайде в Нью-Йорку, бо я пишу українську оперу, але премʼєра буде спочатку у Варшаві, а потім в Метрополітен-опера. 

Гендиректор Національної опери Варшави Вальдемар Домбровський, диригентка Кері-Лінн Вілсон і гендиректор Метрополітен-опера Пітер Ґелб. Фото: Kinga Karpati & Daniel Zarewicz

Між Верді й авангардом

— Але ж це не привід писати оперу радикальною сучасною музичною мовою… 

— Такого там точно не буде. Я орієнтувався на музичну мову, близьку багатьом. Ну і в принципі, сама тематика опери диктує стиль — це ж історія про матерів. Тобто жінок, яких ми можемо зустріти в поїзді чи маршрутці. Це прості жінки, яким волею тяжкої долі випало стати героїнями. Важко собі уявити, щоб вони співали, наприклад, у стилі Циммермана чи Берга. Має бути емпатія між цими жінками й музикою, що висвітлює їхній характер. 

При написанні музики я орієнтувався на класичну оперу, але назвав би це таким розширеним класичним стилем, який вбирає в себе також і сучасні техніки. 

Не можна просто заплющити очі й зробити щось радикально своє, що поставлять два рази й забудуть. Це має бути близьке багатьом, тобто — в хорошому сенсі — популярна музика. Щоб оперу хотіли ставити по всьому світу

— Чому ви обрали саме такий сюжет і як працювали з лібрето?

— У МЕТ, коли заходить мова про нову оперу, все відбувається дуже детально й продумано на всіх рівнях. Тему ми обирали кілька місяців. Складність була в тому, що тем війни, гідних висвітлення в опері, тисячі. Це тисячі людських доль і ситуацій, яки хотілося б описати. Саме в той час почала підніматись тема викрадення й депортації росіянами українських дітей, що є одним з найбільших злочинів Росії. І театр обрав цю тему. Аби не просто висвітлити життя героя, цікавого лише українцям, а взяти тему поза часом. А далі пішов процес накопичення матеріалу.

— Знаю, що спочатку ви хотіли взяти для лібрето долі конкретних жінок і дітей.

— Так, але відмовились, бо це важко зробити так, щоб всі були задоволені. Тут є нюанси авторських прав і людський фактор — люди, якщо це про них, обовʼязково будуть втручатись у процес. Тож ми вирішили не обмежувати себе конкретними долями й створили збірні образи. Вони повністю достовірні, але узагальнені, бо складаються з багатьох схожих реальних ситуацій жінок, які намагались повернути собі дітей. 

— Тема викрадення дітей дійсно страшна. Як американці, для яких сімʼя — це святе, до неї ставляться? 

Як я бачу, американці — не люди емоцій, а люди дій. Пускати шмарклі — не їхній метод. І те, як вони ставляться до цієї теми, проявляється в тому, що вони витрачають на це зараз шалений ресурс

Вони докладають великих зусиль, щоб ця тема поширювалася, і всюди, де тільки можна, про це розповідають.

Виступ Ukrainian Freedom Orchestra в Національній опері Варшави, 2025. Фото: Kinga Karpati & Daniel Zarewicz

— Лібретистом опери виступив відомий американський драматург Джордж Брант. Він майстер сучасної опери, я читала, що в нього є опера, де головна героїня — пілотеса F16. Як ви з ним співпрацюєте?

— Він чудовий драматург і неймовірна людина. Буквально за пару місяців прописав цей сюжет. Крім нього, сюжетом займалась Саша Андрусик, а саме вивіряла документальну достовірність: хто, де, коли, куди, які війська відійшли й у який момент. Там багато таких деталей, і вона все вичитувала. Зараз все виглядає струнко. 

Джордж Брант заглибився в документалку. Фондом Save Ukraine йому було надіслано сотні годин різних інтревʼю, купа статей. 

І якщо перші варіанти лібрето виглядали так, що їх написав американець, який ніколи не був у Херсоні, то від остаточної версії вже враження, ніби Джордж все своє життя у Херсоні прожив

Я від його роботи під величезним враженням, бо, читаючи лібрето, відчував, що це за жінки. 

— Чому саме херсонські матері стали героїнями опери? 

— Саме в Херсоні було дуже підле масове викрадення дітей, і в опері це детально висвітлюється. Це історія про те, як росіяни підступом це зробили, сказавши, що відправляють дітей до табору в Крим, де їм буде добре, а потім вивезли дітей, забрали в них телефони, щоб ті не могли зв'язатись з батьками. На додачу дітей відправили до таборів, коли місто було під окупацією і між Херсоном і Кримом був зв'язок, а потім наші зайшли, зв'язок було відрізано, і вийшло так, що хоча від Херсона до Криму близько, але матері не можуть туди дістатися. 

— Чи в вашій опері щасливий фінал? Матерям вдається повернути дітей? 

— Ні, голлівудського хепі-енду немає. Хтось дітей визволив, а хтось не зміг. А хтось взагалі по дорозі помер. 

Все так, як і було в реальності. Ця історія — про надію, про те, що не можна здаватися

Вона про силу волі й любові. Взагалі, було б дивно, якби був хепі-енд, адже ми зараз живемо у світі, в якому зла забагато — і воно дуже сильне. 

— Але у вашій музиці є світло.

— Це правда. Я намагався зробити так, щоб твір не перетворювався на тотальну похмурість і зраду. Жінками рухає любов — почуття досить світле. І це варте того, щоби писати музику з позиції світла всередині нас. 

— Чи будуть в опері арії? Хотілося б почути щось такого рівня щемкості, як у Верді чи Пуччіні.

— Арій будуть обовʼязково, і красиві, там досить багато самодостатнього матеріалу. Зараз можна послухати, наприклад, «Faith is hard work» у виконанні американки Ерін Морлі, яка володіє чудовим колоратурним сопрано.

— Якщо ми вже заговорили про арії, чи відомо, хто буде співати на прем'єрі? 

— Премʼєр буде дві — у Варшаві й у Нью-Йорку, і ті солістки, які можуть співати премʼєру в МЕТ, не можуть у Варшаві — і навпаки. Я вже там, щиро кажучи, заплутався, але знаю, що партію однієї з головних героїнь буде виконувати чудове ліричне сопрано — польська співачка Александра Куржак, яка є однією з провідних солісток МЕТ. Коли я писав музику, то орієнтувався на неї і на Ерін Морлі. 

Ерін Морлі співає арію матері. Скріншот з відео Метрополітен-опера

Марафон, а не спринт 

— Як ви взагалі реагуєте на війну своєю творчістю? Війна випалює душу всім, а музиканти — люди тонкі. Цю страшну тему їм ніяк не обійти. 

— Я про це думав багато, бо бачу, як сприймають тему війни у творчості українці і європейці. Це величезна різниця, бо українці знають, про що йдеться, а європейці — коли заходить мова про нашу війну — дедалі частіше позіхають: «Ох, знову ці українці зі своєю війною, будуть сльози лити». І важко звинувачувати їх у відсутності емпатії, бо, по-перше, вони дійсно не знають, що таке війна. А по-друге, вимагати емпатії від чужих людей дивно. І тому я хочу створювати такі твори, які будуть цікаві не тільки європейцям, а взагалі людям світу. Бо сьогодні тема війни живе, а потім вона зійде нанівець — і разом з цим помруть і твори. 

А не хотілося б, щоб моя музика помирала. Тобто те, що пишеться сьогодні, пишеться не тільки для виконання тут і зараз

— Наскільки жанр сучасної опери затребуваний зараз у світі? 

— Я спілкувався з МЕТ з цього приводу, бо вони ж постійно ставлять нові опери. Хоча зі своїм бекграундом можуть ставити Пуччині і ні про що більше не думати. Але в них інший підхід. Співробітники МЕТ мені розповідали, що їхній театр підкосила пандемія ковіду. Адже Метрополітен-опера працює не так, як, наприклад, київська Національна опера. Вони від держави не отримують жодного центу й існують виключно на спонсорські гроші. І тут раптом через ковід театр зачиняється, спонсорських грошей немає, і публіка, яка завжди ходила на класичні опери, не ходить… Що ж робити? МЕТ почав висвітлювати у своїх творах гострі актуальні теми й залучати публіку з різних верств. А Нью-Йорк — гігантське місто, там 27 мільйонів жителів. Тобто потенційно публіка є. І виявилось, що опера дійсно цікава, коли є привʼязка до сьогодення. 

Бо класична опера, по суті, має штучні для сучасного слухача сюжети. Ці опери, наче комахи, залиті золотою бурштиновою смолою мільйони років тому

Я дивився в МЕТ різні опери про сучасний світ, і вони всі йшли з аншлагами, бо людям це близько. 

— Ось бачите, а у нас майже не роблять спроб ставити сучасні опери. 

— Ну, тут не варто звинувачувати театри, ту ж Нацоперу. Одна справа ставити нову оперу в мегаполісі на 27 мільйонів жителів, інша — на 3 мільйони. Це неспівставні речі. І щоб ставити сучасні опери, як це робить МЕТ, потрібна потужна команда. У Нью-Йорку є, з кого обирати, а у нас не так багато спеціалістів. Плюс корупційний бекграунд, навіть не пов'язаний з оперою безпосередньо, ну і кумівство, куди ж без нього.

Ще одна проблема — композитори. До МЕТ на конкурс з написання опери було подано 74 заявки. І це практично всі композитори, хто в принципі здатен написати бодай щось. І це не факт, що вони здатні написати саме оперу, вони просто подали заявку. Тобто в Україні нині умовно сотня композиторів. Тоді як в одному тільки Берліні їх тисячі. 

— Це ж конкуренція яка... 

— Так у цьому і сенс. Розумієте, як вони там конкурують, як бʼються за гроші, можливості виконання. А в нас конкуренція слабка, залученість композиторів до музичного життя мінімальна. Адже на це ніколи ніхто не дає гроші. Одну оперу комусь замовили, поставили — не пішло, і у всіх залишилося погане враження: «А, ну все, значить композиторів у нас немає, тож краще нічого не робити». Але це так не працює. Адже щоб з'явилась одна хороша опера, треба десятиліттями працювати, замовляти їх десяткам композиторів. Створити оперу — це титанічна праця. І тут потрібен не тільки талант, але й досвід, бо для тих, хто подібного не робив, це надскладне завдання. 

Фото: Kinga Karpati & Daniel Zarewicz

Одна литовська оперна агенція протягом років займалася постановками камерних опер виключно литовських композиторів. А Литва, вона ж невелика, разом з тим там за 20 років поставили приблизно 50 опер. І це агенція, навіть не оперний театр! Зрозуміло, що коли ставиш з пів сотні опер, то серед них обовʼязково зʼявиться дуже хороша.  Якби в опери в Україні почали вкладатися в 90-х, то у нас вже були б три десятиліття розвитку жанру. 

Тож українцям треба налаштуватися, що це не спринт, а марафон на багато років. Неможливо за два роки раптом створити шедевр. У це треба вкладатися десятиліттями

— Які взагалі тренди в оперному мистецтві? Як змінюється цей жанр?

— Я бачу, що опер створюється багато, тобто про кризу в цьому жанрі говорити смішно. Кількість варіантів, як може виглядати опера, збільшується. Є експериментальні опери. У Європі тема сучасної опери трохи грузне — їм легше виконувати перевірені речі. І я розумію, чому. Все сучасне дуже затратне, а результат геть не прогнозований. Великий ризик, що нове не сприйметься публікою.

І хороший композитор — це ж теж не гарантія. Не всі опери Пуччіні однаково добре ставляться, хітів лише декілька. З Вагнером і Верді та ж історія. Але всі ті нехітові опери ставились колись у театрах, бо хтось брав на себе відповідальність за такий експеримент.

— Крім опер «Матері Херсона», «Ніч» і «Еспенбаум», у вас є балет «Драконячі пісні», який рік тому поставили в Харкові в Схід-Опера. Попри війну й обстріли, в Харкові весь час відбуваються якісь культурні й музичні експерименти. 

— Я прямо до сліз радий, що вони це роблять і не здаються. І вони тебе ще й підтримують в цій жахливій ситуації!

«Драконячі пісні» не писалися як балет. Існував мій однойменний електронний альбом, який режисерка Жанна Чапела, яка є шанувальницею моєї творчості,  запропонувала переробити на балет. Вона каже, що прям побачила, як це треба поставити. І тоді вони написали ліберето, продумали драматургію балету, і Антоніна Радієвська його поставила. Моєї роботи там мінімум. 

У балеті задіяно багато артистів, але його ставили в лофті й робили пряму трансляцію для Парижа. Вони дуже круті, тож сподіваюся, все в них вийде. 

20
хв

«Голлівудського хепі-енду не буде». Композитор Максим Коломієць про свою оперу «Матері Херсона», яку готує до постановки Метрополітен-опера

Оксана Гончарук

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Засновниця UA HUB Ольга Касьян: «Наша стратегія — показувати цінність українців»

Ексклюзив
20
хв

Коли трамвай мовчить

Ексклюзив
20
хв

Без уніформи, але на передовій

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress