Ексклюзив
20
хв

Топ-10 місць для зимового відпочинку в Польщі

Напередодні зимових ферій розповідаємо, де в Польщі взимку найкрасивіше та найцікавіше. Де можна покататися на льодових яхтах, з'їсти вареники з м'ясом зубра та скотитися на санчатах з кілометрової траси

Юлія Ладнова

Народні зимові гуляння у Буковіні-Татшанській. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

1. Холодні Мазури та «Елкська мерзлота»

Є місця, прекрасні як влітку, так і взимку. Наприклад, Мазурські озера. В спеку це популярний курорт з купанням і пляжуванням, а в холодну пору року, особливо за наявності снігу, — місце сили, яке милує око та душу. До того ж Мазури пропонують чимало зимових варіантів розваг. Місцеві готелі організовують вечори біля багаття, походи, а найпопулярніший захід сезону — змагання зі спортивного орієнтування «Елкська мерзлота» ELCKA ZMARZLINA. Цього року учасникам дають на вибір дві дистанції: 25 та 50 км, а на їхньому шляху виникає безліч цікавих завдань. Вартість участі — 110 злотих. На фініші на всіх чекає теплий суп.

Мазурський дзен. Фото: Shutterstock
Орієнтування на місцевості. Фото: Miejski Ośrodek Sportu i Rekreacji w Ełku

2. Перегони на льодових яхтах у Гіжицько

Змагання з вітрильного спорту популярні в Гіжицько (місто в північно-східній Польщі між озерами Мамри та Негоцін) не тільки влітку, але й взимку! Так-так, коли озера замерзають, тут влаштовують перегони на льодових яхтах (bojer). І навіть якщо ви не катаєтеся самі, спостерігати за цим видовищним заняттям теж цікаво. Першими використовувати човни на кризі стали ще в XVII столітті в Нідерландах, але тоді вони слугували для перевезення вантажів. А зимові регати з'явились у Польщі вже в 1920-30 роках і швидко набули популярності.

Сильний вітер дме в вітрила льодових яхт. Фото: www.bojer.pl

3. Відпочинок у заповіднику «Тухольські бори» та «польський стоунхендж»

Цей світовий біосферний заповідник знаходиться в 50 кілометрах від Гданська й тут за будь-якої погоди особлива атмосфера. Подейкують, що під місцевими соснами закопав свої скарби Наполеон. Лісовий комплекс займає площу в три тисячі квадратних кілометрів і є домівкою для різноманітних тварин та птахів (наприклад, глухарів). У парку ростуть столітні дуби — одному з них 600 років. Гуляючи, тут можна побачити чимало лісничих будиночків з червоної цегли.

Заповідний ліс «Тухольські бори». Фото: Facebook Park Narodowy Bory Tucholskie

Через засніжені ліси тут прокладено безліч лижних трас, а якщо снігу немає, поблизу можна відвідати середньовічне місто Хойніце. Або заїхати до Лесьно (Leśno), де є костел з найбільшою у Польщі дерев'яною дзвіницею. А також подивитися з 30-метрової вишки на унікальний акведук XIX століття у Фоютово (Fojutowo). А ще в заповіднику є місце, яке поляки називають своїм маленьким стоунхенджем. «Кам'яні Кола» (Kręgi Kamienne) — найбільше скупчення кам'яних кіл діаметром від 15 до 33 метрів у Польщі. Найімовірніше, це кладовище готів І-ІІ століть нашої ери.

«Камяні кола». Фото: Facebook

4. Щецин та зимова Балтика

Щецин — місто на кордоні з Німеччиною, відоме своєю філармонією та підземними маршрутами. Неподалік знаходиться містечко Свіноуйсьце (Świnoujście) з його фортифікаціями, а також Центр слов'ян та вікінгів на острові Волин. Алея слави Мендзиздроє (Międzyzdroje) — аналог місцевого Голлівуду. Гора Кавча (Kawcza) — місце для поціновувачів активного відпочинку. Колобжег Моло (Kołobrzeg Molo) — курортне містечко з піщаними пляжами та атмосферними кав'ярнями. Колобжезький маяк — символ міста та одна з найвищих веж у Польщі. Всі ці місця взимку стають особливо привабливими ще й тому, що тут немає натовпу. Кажуть, що взимку не існує поганої погоди, тільки погано підібраний одяг. Вдягайтесь тепліше, гуляйте містами та узбережжям із замерзлим піском. А ввечері скористайтесь SPA-програмами, які пропонує більшість готелів, насолоджуючись затишком та теплом.

Щецин. Фото: Shutterstock
Зимова Балтика. Фото: Shutterstock

5. Гуральський карнавал у Буковіні-Татшаньській

Термальні джерела, лижі та одна з найяскравіших подій року — лютневий Гуральський карнавал. Заходу вже понад 40 років. Регіональні ансамблі та фольклорні колективи, колядки та танцювальні конкурси, виставки народних ремесел, де свої твори представляють майстри різьблення по дереву, художніх меблів та з виробів з металу й шкіри, розпису зі скла та мереживоплетіння тощо. Ну й головна подія — захоплююче шоу татшаньських вівчарок.

Гуральський карнавал — свято місцевого фольклору та традицій. Фото: https://goralskikarnawal.pl

6. Центр олімпійської підготовки та бігові лижні траси Спали

Невеличке місто Спала славиться своїми дикими лісами та річкою Пліца. Спальські ліси — місце, де з давніх-давен відпочивали високопосадовці Польщі та інших країн, полювали монахи та мисливці ще із Середньовіччя. За сто кілометрів від Варшави розташований чудово оснащений Центр олімпійської підготовки з критим басейном та кріокамерою. У Спалу приїжджають, аби покататися на бігових лижах, санях, а також пограти в зимовий пейнтбол.

Бігові лижі спалюють більше кілокалорій, ніж звичайні. Фото: Shutterstock

7. Усамітнення в Бещадах

Втомилися від шумного міста та метушливого ритму — ласкаво просимо до гірського масиву Бещади. Це місце вважається чи не найбільш затишним у всій Польщі. Тут є маршрути для поціновувачів піших прогулянок. Найцікавіші з них — Полонина Царська завдовжки чотири кілометри. З вершини Круглий Верх (Kruhly Wierch, 1297 м) відкривається неперевершена панорама. А також Полонина Ветлинська, яка вдвічі довша і знаходиться на території Бещадського національного парку. Найвища точка цього гірського масиву Roh — 1255 м над рівнем моря. Загальна довжина піших стежок тут — понад 200 км, а сніг у регіоні лежить з листопада до травня.

Бещадський краєвид. Фото: Shutterstock

8. Санна траса в Карпачі

Проїхати понад кілометр на санях за один спуск можна лише в Карпачі, де розташовані унікальні санні траси. Відпочивати тут комфортно з дітьми віком від трьох років, траси обладнані двомісними санками з ременями безпеки для дорослих та дітей. Траси знаходяться в центрі відпочинку та спорту Kolorowa. Вони повністю автоматизовані, тому прислів'я «Любиш кататися, тож люби й санчата возити!» в Карпачі не актуальне. Швидкість катання також регулюється.

Одна з санних трас у Карпачі. Фото: WebCamera.pl

9. Зимовий похід на Морське Око

Озеро Морське Око неподалік Закопане кидає справжній виклик любителям піших прогулянок у зимову пору року. Багатометрові засніжені ялинки, високі гори, кафе з гарячим шоколадом по дорозі — все це дуже романтично, але врахуйте, що довжина маршруту близько десяти кілометрів в один бік, а отже, під силу не кожному. Втім пройтися замерзлим озером, яке за розміром нагадує десять футбольних полів, — задоволення для будь-кого. Особливо якщо уявити, що під ногами під кригою — понад 50 метрів глибини. Тут повітря настільки чисте і свіже, що хочеться забрати його з собою у пляшці.

Найбільше та найвідоміше в Татрах озеро Морське око. За суворих морозів воно замерзає, а за такої погоди, як зараз, перетворюється на дзеркало для гір. Фото: Shutterstock

10. Зубри в Біловезькій пущі

Знаменита Біловезька пуща — останній в Європі реліктовий ліс. З польського боку (бо є ще й з білоруського) найпопулярніше місце відпочинку цього лісу — село Białowieża. Тут можна легко зустріти останнього представника диків биків Європи — зубра. Тварини тут почуваються вільно й по-домашньому. А місцеві ресторани пригощають стравами з дичини — м'яса оленя, кабана, козулі та навіть варениками з м'ясом зубра. Але як це можливо, якщо зубри занесені до міжнародної Червоної книги? Виявляється, йдеться про м'ясо тварин, від яких через певні зовнішні ознаки (кульгавість або виснаження) відмовляється його стадо. Стається таке нечасто. Решту часу, коли всі зубри здорові-щасливі, ресторанам нічого не залишається, як класти до вареників яловичину.

У Біловезькій пущі проживає 300 зубрів. Фото: Shutterstock

















No items found.
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Тут українці лікуються від самотності, спілкуються, вчаться, творять, підтримують одне одного й не дають своїм дітям забути рідну культуру. Тут підприємці сплачують податки в польський бюджет, а відвідувачі донатять на ЗСУ й плетуть на фронт сітки. UA HUB — простір, відомий серед багатьох українців у Польщі. 

Керівниця UA HUB Ольга Касьян понад десять років працювала з військовими, правозахисними організаціями й волонтерськими ініціативами, поєднуючи досвід громадських зв'язків, урядових відносин і міжнародних комунікацій. Нині її місія — створити середовище, де українці в Польщі не почуваються ізольованими, а стають частиною сильної, згуртованої спільноти. 

Ольга Касьян (в центрі) з відвідувачами концерту японського піаніста Хаято Суміно в UA HUB

Діана Балинська: Як з’явилась і втілилась ідея створення UA HUB у Польщі?

Ольга Касьян: Ще до війни, після народження моєї доньки, я гостро відчула потребу у просторі, де мами могли б працювати чи навчатися, поки діти займаються з педагогами поруч. Так народилася задумка створити в Києві «Мама-хаб» — жіночо-дитячий простір. Тоді реалізувати ідею завадило повномасштабне вторгнення, але сама концепція залишилась і в думках, і на папері.

Коли ми з донькою опинились у Варшаві, я вже мала значний досвід організаційної роботи — волонтерські проєкти, допомога військовим, адвокаційні кампанії. Я бачила, що тут є українці з підприємницьким досвідом, є люди з навичками, які можуть бути корисними громаді. Але кожен робив щось окремо. Мені здалося важливим створити простір, де ми зможемо об’єднатися: бізнеси — щоб розвиватися, а громада — щоб мати місце зустрічей, навчання та взаємопідтримки.

Саме тоді відбулося знайомство з представниками великої міжнародної компанії Meest Group, створеної українською діаспорою в Канаді (засновник — Ростислав Кісіль). Вони купили у Варшаві будівлю під свої потреби, і оскільки радо підтримують діаспорні ініціативи, стали нашими стратегічними партнерами: надали приміщення і здають його резидентам UA HUB зі знижкою. Це ключовий момент, адже без такого кроку створити подібний центр у Варшаві було б практично неможливо.

Сьогодні ми вже розглядаємо можливість створення подібних просторів і в інших містах Польщі, адже часто отримуємо від української спільноти такі пропозиції.

— Хто сьогодні є резидентами UA HUB і які у них можливості?

— Наші резиденти дуже різні: це мовні школи, дитячі гуртки, танцювальні студії, творчі майстерні, спортивні секції, освітні й культурні ініціативи, а також професійні послуги — юристи, медики, майстри з краси тощо. Усього в хабі працює близько 40 резидентів, і вільних приміщень вже немає.

Послуги наших резидентів платні, але їхні ціни залишаються конкурентоспроможними. 

До того ж у нас є негласне правило: принаймні раз на тиждень у хабі відбувається якась безкоштовна подія чи ініціатива — майстерклас, воркшоп, лекція чи дитяче заняття 

Також до нас приходять жінки, які займаються плетінням маскувальних сіток для ЗСУ — для таких ініціатив оренда в хабі безкоштовна. Таким чином кожен може знайти щось для себе, навіть якщо поки не має можливості витрачати на це гроші.

Плетіння маскувальних сіток, потреба в яких ніколи не закінчується

Усі наші резиденти працюють легально — у них є зареєстрована одноособова господарська діяльність або спілка, вони сплачують податки. Тож вони без проблем користуються соціальними виплатами, наприклад 800+. 

Для нас офіційно оформлені документи є дуже важливим моментом, адже більшість резидентів — це жінки, мами, які поєднують роботу та сім’ю і можуть завдяки такій системі впевнено планувати своє життя за кордоном

Взагалі, для підприємців резидентство в UA HUB означає значно більше, ніж просто оренду кімнати. Це доступ до цілого середовища — підтримка, нетворкінг, обмін досвідом, коло потенційних клієнтів і партнерів. Важливо, що кожен резидент робить свій внесок у підтримку української спільноти за кордоном та допомогу тим, хто зараз стоїть на захисті нашої держави.

А для відвідувачів UA HUB це можливість «закрити всі потреби» у межах однієї локації: від занять для дітей та мовних курсів до відпочинку, зустрічей, консультацій юристів і медиків, культурних подій. 

Жартуємо, що в нас немає хіба що супермаркету

— У чому відмінність UA HUB від інших проєктів і фундацій для українців?

— По-перше, ми — незалежний проєкт, без грантів і дотацій. Кожен резидент робить свій внесок у розвиток простору. 

Це бізнес-модель, а не дотаційна історія

Так ми залишаємося самодостатніми й вільними від сторонніх впливів. 

По-друге, ми поєднуємо бізнес і соціальну місію. Тут можна заробляти й водночас допомагати — як у буденних речах, так і в критичних ситуаціях. Наприклад, коли один з наших співгромадян загинув, саме тут швидко зібрали ресурси й допомогу для його сім’ї. Це — про силу горизонтальних зв’язків.

Діти пишуть листи воїнам

— Ваш слоган — «Свій до свого по своє». Що він означає?

— Для нас це гасло не про відгородження від когось, а про взаємну підтримку. Коли людина опиняється в іншій країні, їй особливо важливо мати спільноту, яка допоможе відчути: ти не сам. У нашому випадку це спільнота українців, які зберігають свою ідентичність, мову, культуру, традиції — і водночас відкриті до співпраці й спілкування з поляками й іншими громадами.

Ми дбаємо про те, щоб українці могли залишатися українцями навіть за кордоном. Наприклад, у нас є курси з української мови для дітей, які тут народилися або приїхали зовсім маленькими. Для них це можливість не втратити коріння, не загубити зв’язок з власною культурою. Ми часто наголошуємо: наші діти — це майбутній генофонд, адже зростаючи в Польщі, вони зберігають українську ідентичність.

Інший аспект — взаємна підтримка бізнесів. Українці можуть купувати товари й послуги одне в одного. Таким чином ми тримаємо економічну ланку всередині спільноти й водночас допомагаємо кожному бізнесу розвиватися.

— Ви сказали, що UA HUB відкритий для поляків. Як ви працюєте з українцями в умовах наростаючого негативного ставлення частини польського суспільства?

— Дійсно, ми завжди відкриті для поляків. Ми співпрацюємо з фундаціями, лікарями, вчителями та іншими професійними спільнотами з Польщі. Важливо наголосити: UA HUB — це не «гетто», а простір, який приносить користь усім.

Тут можна знайти українські товари й послуги, відвідати культурні й освітні заходи, познайомитися з українською культурою. Це взаємне збагачення і спосіб будувати горизонтальні зв’язки між українцями й поляками.

Заняття із писанкарства

Щодо негативного ставлення: ми розуміємо, що інколи воно проявляється через емоції, політичну риторику чи непорозуміння. Особисто я сприймаю це спокійно, бо маю багатий досвід роботи в стресових ситуаціях з військовими та волонтерськими організаціями. 

Наша стратегія — показувати цінність українців і створювати спільні проєкти. Наприклад, ми плануємо проводити курси першої допомоги польською мовою — зараз ця тема дуже актуальна

Ми живемо у світі, де існують загрози з боку Росії та Білорусі, і це питання безпеки для всієї Європи. Навіть якщо немає прямих зіткнень армій, загроза дронів чи ракет — це терор і це породжує страх, а люди, коли перебувають у страху, стають більш вразливими до маніпуляцій.

Саме тому нам важливо об’єднуватися, ділитися досвідом і підтримувати одне одного. Це стосується не лише культурних і соціальних проєктів, але й навчань, підготовки цивільного населення та, за потреби, навіть військових ініціатив. Польський народ історично вольовий і стійкий, він пережив багато гноблення й випробувань, і це дозволяє будувати партнерство на взаємоповазі й солідарності. Лише разом ми можемо захищати демократичні й гуманістичні цінності, які плекалися десятиліттями, і протистояти будь-яким зовнішнім загрозам.

— Зараз багато говорять про інтеграцію українців у польське суспільство. Як ви це розумієте і що робить UA HUB у цьому напрямку?

— Інтеграцію не варто сприймати як щось примусове, на кшталт «треба змусити людей адаптуватися». Це природний процес проживання в новому середовищі. Навіть якщо в межах однієї країни людина змінює місто — умовно з Донецька переїжджає в Ужгород, — то вона так чи інакше проходить інтеграцію в іншу локальну спільноту, зі своїми традиціями, мовними чи навіть релігійними відмінностями. Так само українці інтегруються у Польщі і, треба сказати, роблять це досить швидко.

Українці — нація, яка легко підхоплює традиції, швидко вчить мову, відкрито взаємодіє. Польща в цьому сенсі є особливо близькою через ментальність і схожість мов. Особисто я польську мову не вчила спеціально, але вже без проблем можу нею спілкуватися у повсякденному житті й по роботі. Це все побутова інтеграція, яка відбувається щодня.

Наші діти — це особлива тема. Вони або народилися тут, або приїхали зовсім маленькими. Вони ходять у польські садки й школи, вчаться польською, переймають традиції. Фактично вони виростають у двох культурах, і це величезний ресурс як для України, так і для Польщі. 

Поляки точно не повинні втратити цих дітей, адже навіть якщо вони колись поїдуть з Польщі, то назавжди збережуть мову й розуміння місцевої ментальності. Це майбутні «містки» між нашими країнами
Заняття з дітьми

Фотографії UA HUB

20
хв

Засновниця UA HUB Ольга Касьян: «Наша стратегія — показувати цінність українців»

Діана Балинська

Йоанна Мосєй: Дрони, потік дезінформації... Чому Польща так незграбно реагує на загрозу з боку Росії, а також на внутрішню, зростаючу ксенофобію?

Марта Лемпарт: Тому що ми — народ пориву. Необхідний привід для героїзму, необхідна війна — ми не вміємо діяти систематично. Зараз ми відклали свої гусарські крила, сховали їх до шафи. Але коли почнеться щось погане, ми підемо голими руками на танки.

— Мені важко в це повірити. Маю враження, що ми скоріше намагаємося заспокоїти себе, що війни у нас не буде.

— Я хотіла б помилятися, але вважаю, що вона буде. Тому ми маємо підготуватися вже зараз. Якщо знову настане час пориву, його треба координувати, підтримувати, використовувати його потенціал. Здатність до пориву не може бути перешкодою — вона має бути основою для створення системи, яка врятує життя багатьом з нас.

— Але як це зробити?

— Насамперед ми повинні вчитися в України. Жоден уряд не підготує нас до війни — ми повинні зробити це самі. Польща — це держава з картону. Я не вірю, що наш уряд, як естонський чи фінський, профінансує масові тренінги з першої допомоги чи цивільної оборони. Тому це буде самоорганізація: підприємці, які нададуть свої товари та транспорт, люди, які поділяться своїми знаннями й часом. Ми — не держава, ми — найбільша громадська організація у світі. І ми можемо розраховувати лише на себе й на країни, які знаходяться чи ризикують опинитись у подібній ситуації.

— А що конкретно ми можемо зробити вже зараз?

— Усі без винятку громадські організації в Польщі повинні пройти навчання з цивільної оборони й першої допомоги. Люди мають усвідомлювати, що може статися, мати готові евакуаційні рюкзаки, знати, як поводитися. Бо наш уряд абсолютно не готовий до війни. Ми не маємо власних дронних технологій, не виробляємо нічого в масовому масштабі, не інвестуємо в цифровізацію. Польща беззахисна в інформаційному плані — у нас не буде так, як в Україні, де війна війною, а виплати все одно здійснюються вчасно. У Польщі, якщо бомба впаде на ZUS, то нічого не залишиться.

— Звучить вельми песимістично. Сама я іноді почуваюсь, як розчарована дитина, якій обіцяли, що буде тільки краще, а стає дедалі гірше.

— Розумію. Але треба пристосовуватися до реальності й робити те, що можливо тут і зараз. Це приносить полегшення. Найближчі два роки будуть важкими, а потім… може бути ще гірше. Разом з тим пам’ятаймо — хороших людей більше. Тих, хто береться до роботи, присвячує свій час, енергію, гроші.

— Але ж чимало людей відступають, бо бояться, коли проросійські наративи так впевнено домінують у публічному просторі.

— Звичайно, може статися й так, що багато людей відступлять від своєї діяльності. І це нормально. Історія опозиції показує, що бувають моменти, коли залишається зовсім небагато людей. Так було в «Солідарності». Зараз у нас таке враження, що колись усі були в цій «Солідарності». Усі постійно билися з міліцією. А Владек Фрасинюк розповідав, що в якийсь момент їх було насправді, може, п'ятнадцять. А тим, хто сидів у в'язницях, іноді здавалося, що про них уже всі забули. Але життя продовжувалося. Богдан Кліх провів, мабуть, п'ять років у в'язниці. І це ж не було так, що протягом цих п'яти років усі щодня стояли під в'язницею і кричали «Випустіть Кліха!».

Тож будьмо готові до того, що будуть періоди тиші й нас залишиться «п'ятнадцять»

І це нормально, бо люди бояться, бо людям час від часу треба відновитися, а деякі взагалі зникають.

Але прийдуть нові, прийде нове покоління, бо так влаштований світ. Я взагалі думаю, що «Останнє покоління» буде тим, хто повалить наступний уряд. Але вони настільки радикальні, що всі їх ненавидять.

Так, їх ненавидять ще більше, ніж нас, що здавалося неможливим. Їм важче, бо вони борються з урядом, який є прийнятним. Їм важче, бо за нами йшли люди, які не любили уряд. 

Дії «Останнього покоління» дратують багатьох. Так, вони радикальні. І готові до жертв. І якщо ця група буде рости й нарощувати свій потенціал, вона змінить Польщу.

Всю розмову з Мартою Лемпарт ви можете переглянути як відеoподкаст на нашому каналі YouTube та прослухати на Spotify

20
хв

Марта Лемпарт: «Польща — це не держава, а велика громадська організація»

Йоанна Мосєй

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

30 ідей, куди піти і що робити в Катовіце з дітьми й без

Ексклюзив
20
хв

Найкращі аквапарки Польщі

Ексклюзив
20
хв

Де покупатися у Варшаві? Список відкритих басейнів для дорослих і дітей

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress