Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Бути жінкою в будь-якій точці світу небезпечно. Хоча Польща є однією з найбезпечніших країн, рейтинг ніколи не відповідає реальному досвіду жінок. Конфедерація продовжує поширювати неправдиву інформацію, що у зростанні кількості зґвалтувань і нападів у Польщі винні іммігранти, тоді як насправді більшість зґвалтувань скоюють люди, яких жертви знають особисто
Які варіанти захистити себе є у сучасної жінки? Фото: Shutterstock
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Як жінки ми мусимо покладатися на себе й близьких, яким дійсно можемо довіряти. Розриваюча серце історія 25-річної Лізи, жорстоко зґвалтованої та вбитої у Варшаві, нагадала нам, жінкам, що наші крики й наше «ні» ніколи не будуть до кінця зрозумілими чоловікам. Читання новин і досвід життя жінкою спонукали мене шукати способи, як я можу себе захистити.
Заняття із самооборони, перцевий балончик, таксі замість добирання пішки чи громадським транспортом у темну пору — все це ефективно. Але мене дуже дратує, що «безпека» означає, що я мушу витрачати більше грошей, а головне — віддавати ці гроші компаніям, що належать чоловікам. Тому я вирішила перевірити, як можу профінансувати ідеї жінок.
Так я натрапила на застосунок SafeMe, створений і перевірений молодими жінками, які — як і я — шукали рішення, яке допоможе себе захистити. На мій подив, коментарі під рекламою додатка були жахливими, а чимало чоловіків висміювали жінок за те, що вони хочуть почуватися безпечніше, ще й поширювали расизм. Це спонукало мене детальніше дослідити застосунок.
SafeMe має два режими: «Замовити спостереження» і «Викликати допомогу». Якщо ви виберете «Замовити спостереження», асистент безпеки SafeMe буде стежити за вашою поїздкою, перевіряючи, чи ви рухаєтеся правильним маршрутом — і в разі небезпеки повідомить про це відповідні служби порядку. Достатньо вказати вид транспорту і вибрати пункт призначення в додатку, і програма буде стежити за вашою безпекою.
У режимі «Викликати допомогу» читаємо: «У разі небезпеки або відчуття загрози скористайтеся додатком і викличте допомогу. Одним натисканням кнопки ви сповістите асистента безпеки SafeMe, який направить відповідні служби до вашого місцезнаходження».
Завдяки цьому вам не потрібно дзвонити в поліцію і повідомляти своє місцезнаходження або пояснювати, в якій ви ситуації, — додаток вже відстежує це. Я вирішила встановити його і користуюся дотепер (щомісячна абонентська плата становить 12,49 злотих). На ринку доступні також інші додатки, як-от HomeGirl, Uber Women або Bolt Women, якими я часто користуюся, повертаючись додому.
Я знаю, що застосунок не є рішенням у разі відсутності почуття безпеки, яке ми, жінки, відчуваємо. Однак, втішним є усвідомлення, що існує спільнота жінок, які піклуються одна про одну, щоб створити простори (навіть в інтернеті), де ми можемо почуватися в безпеці.
Режисерка, креативна продюсерка та асистентка режисера. Завершує навчання у Tisch School Нью-Йоркського університету, де навчається на програмі «Кіно і телебачення». Під час навчання в Нью-Йоркському університеті зняла кілька фільмів, присвячених соціальним змінам. Багато з фільмів, над якими вона працювала, були відібрані для участі у відомих кінофестивалях. Вважає, що сторітелінг завжди має бути наповнений правдою та слугувати мотиватором для змін у суспільстві.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Наша читачка зреагувала інстинктивно. Замість злякатися, вона вирішила перевірити, хто ще із сусідів отримав такий матеріал. Результат її міні-розслідування — жахливий. «Виявилося, що ніхто. Кинули лише нам. Житловий комплекс закритий і охороняється, там чотири будинки. Я зібрала інформацію від сусідів. Нікого це не торкнулося», — пише вона.
Ця ж сама жінка кількома місяцями раніше була атакована в косметичному магазині. «Полька, наголошуючи, що я українка, почала бити мене, вдарила по нозі й плюнула мені в обличчя. Люди відходили, охорона не реагувала. Але одна жінка, прокурор, все ж втрутилася, і завдяки їй справа потрапила до суду. Поліція часто замітає такі речі під килим».
Ці два інциденти — не окремі випадки. Це чергові акти однієї й тієї ж вистави, де історія стає знаряддям війни, а повсякденність — полем битви. Ніхто з розсудливих людей у Польщі не заперечує трагедії Волині. Десятки тисяч жертв, спогади, які й досі болять, — це частина фундаменту польської пам'яті. Проблема починається тоді, коли цей біль перетворюють на інструмент, а історію 80-річної давності — на кий, яким сьогодні б'ють сусідів.
Листівки, кинуті у поштові скриньки або розвішані на стовпах, як ті, що нещодавно з'явилися також у Мінську-Мазовецькому, Варшаві й інших містах Польщі, не служать історичній освіті. Вони можуть бути використані лише для сіяння страху й підозри. Їхня мова — «українські бандити», «геноцид» — це калька пропаганди 1940-х років, очищена від пилу й використана посеред війни, щоб збудувати новий бар'єр.
1 фото — слід від удару на нозі нашої читачки; 2 фото — листівка на одній з польських вулиць
Це — не випадковість. Такі матеріали з'являються саме тоді, коли в Польщі точаться гарячі дебати про майбутнє союзу з Україною, про роль біженців і соціальну політику. Що сильніші емоції, то легше ними маніпулювати. Це вміло зрежисована вистава, мета якої — розкол, а не правда. Фонд «Волинь пам'ятаємо» на чолі з президенткою Катажиною Соколовською у своїх статутних цілях декларує «відновлення пам'яті про геноцид», але на практиці діяльність організації полягає в поширенні ненависті. Акції фонду, як-от розклеювання плакатів і наклейок, регулярно розпалюють антиукраїнські настрої.
Аналітики з порталів, що займаються дезінформацією, неодноразово вказували, що риторика фонду «Волинь пам'ятаємо» збігається з ключовими елементами російської пропаганди, мета якої — розпалювання польсько-українського історичного конфлікту й дестабілізація Польщі
Те, що виглядає як спонтанні акції, може бути частиною спланованої операції, яка має за мету використати польські обра́зи.
Сьогоднішня Польща живе у роздвоєнні. З одного боку — голосні офіційні заяви про союз з Києвом, про підтримку народу, що бореться за незалежність. З іншого — зростаюча неприязнь до біженців, яку підігрівають цинічні політики. У передвиборчих кампаніях гасло «українці заберуть у вас роботу і житло» діє швидше й ефективніше за будь-яку програму. Президент [Інституту національної пам'яті] Навроцький накладає вето на закон про виплати для українців, аргументуючи це «справедливістю». Конфедерація [національно-радикальна партія] будує політичний капітал на образах і страху. Праві щоденні ЗМІ постійно підживлюють образ українця як конкурента, а не союзника. В такій атмосфері достатньо однієї листівки, щоб запустити лавину гніву.
Російська пропаганда роками годується історичними ранами. Вона витягує болючі моменти й вмонтовує їх у сьогодення, створюючи нові конфлікти. Те, що поляки й українці мали б опрацювати в діалозі, перетворюється на знаряддя взаємних звинувачень. Листівка у поштовій скриньці — це класичний приклад когнітивної війни — дешевої, важко ідентифікованої, але руйнівної. Її вартість — копійки. Її результат — недовіра, підозра, відчуття загрози й насамперед переконання, що українці в Польщі — не гості й союзники, а потенційні вороги.
Немає сумнівів: проблему пам'яті про Волинь необхідно обговорювати не листівками, не в темних кампаніях, що прикидаються турботою про історію. А у відкритому діалозі, дискусії, щирими словами, через освіту й зустріч різних свідчень. Бо якщо ми погодимося, щоб історією торгували пропагандисти, то дуже швидко станемо заручниками чужих воєн. А сьогодні Польщі потрібні не нові барикади, а мости — особливо з Україною, яка бореться не лише за свою безпеку, але й за нашу.
Історія нашої читачки з Познані — листівка у скриньці, напад у магазині, байдужість людей — показує, що поряд з великою політикою важливим є ще дещо: повсякденна реакція. Хто стане на захист жінки, яку атакують? Хто викличе поліцію? Хто забере з рук пропагандистів або зірве зі стовпа листівку, перш ніж вона спровокує нову хвилю ненависті?
Байдужість — найнебезпечніша. Бо вона дає сигнал, що можна більше, сильніше, жорстокіше
Сьогодні в Польщі вибір не абстрактний. Він відбувається тут і зараз, у магазинах, на вулицях, у наших спільнотах. Від нашої реакції залежить, чи стане історія мостом у майбутнє, чи черговою барикадою.
«На комісії з інвалідності дитини мене розпитували, чи воює мій чоловік»
Я — мама дитини з важким ступенем аутизму й підтвердженою інвалідністю, і в моєму оточенні багато мам особливих дітей. Мені дуже б хотілося вийти на роботу на повний день, ходити на корпоративи та їздити у відрядження, але все, що я можу собі дозволити — це декілька годин роботи на день онлайн. Терапевтичні садки зазвичай працюють до 13:00, додайте до цього лікарняні та постійні форс-мажори, які у мам дітей з аутизмом виникають чи не щодня. Чи багато ви знаєте працедавців, які підпишуть з такою людиною контракт?
У свої 6,5 років мій син не розмовляє, не реагує на своє імʼя, у нього немає зорового контакту з людьми, він не розуміє небезпеку й може просто піти під машину або спробувати вийти з вікна. Ще Марко постійно намагається втекти, тож на вулиці його необхідно постійно тримати за руку. Вдома я замикаю двері на всі замки й ховаю ключ. Син потребує постійної опіки й допомоги буквально в усьому. А коли він хворіє, то не може пояснити свої симптоми, впадає в ступор. Я можу лише здогадуватись, що з ним відбувається.
Офіційно діагноз «аутизм» Марку поставили в 3 роки, і з того часу ми проходимо щоденні терапії, які хоч і дають певні результати, проте так і не зробили мою дитину бодай трохи самостійною. Аутизм не лікується, можна лише полегшити стан і підвищити функціонал дитини. У Польщі — крім терапевтичного садка — син ходить до логопеда й займається вдома. У нього встановлена інвалідність, зокрема тут, у Польщі, але її необхідно підтверджувати кожні 2-3 роки.
Остання комісія, яка відбулася вже у вересні 2025, відрізнялась від попередніх і сильно мене здивувала. На комісію я прийшла із заключенням польского психіатра, в якому написано, що син невербальний, потребує постійної опіки й взагалі має серйозний прогноз. Проте пані психіатр на комісії стала розпитувати мене не про сина, а чи працюю я, а також де мій чоловік і чи воює він за Україну. І коли почула, що не воює, винесла вердикт, що мій син не розмовляє, бо в садку з ним говорять польською, а вдома — українською. Поки ми з нею говорили, син жодного разу не зреагував на своє їмʼя, не подивився в бік психолога, не відповів на запитання про ім’я й вік, ніяк не контактуючи ні зі мною, ні з комісією. Навіть неозброєним оком тут видно серйозну проблему, а не тимчасову реакцію на різні мовні середовища.
Чим пояснити таку зміну в ставленні медкомісії і купу дивних запитань? Можливо, тим, що дитині з важким діагнозом доведеться призначати виплати, а дитині без — рекомендувати відвідувати садок, школу й самостійно себе обслуговувати? Щоб мама в цей час пішла працювати на цілий день.
Але ми вже це проходили: жоден садок не бере мого сина на весь день, а школа пропонує навчання онлайн або — якщо пощастить — асистента на пів дня. Тому я була готова подавати апеляцію на рішення медкомісії.
Якщо ви хочете оскаржити рішення комісії, у вас є 14 днів. Ви подаєте апеляцію там, де подавали внесок на інвалідність і, ймовірно, повторна комісія буде вже у воєвудському зеспулі (обладміністрація). Якщо і там рішення буде не на вашу користь, є ще два варіанти:
Додати нові медичні документи й податися на нову комісію у зв’язку з погіршенням стану або змінами в поведінці (у випадку аутизму це може бути текст на інтелект з сертифікованій порадні та нове заключення психіатра). Це відносно швидкий спосіб, але виплати ви зможете отримати лише з моменту позитивного рішення.
Звернутись до суду. Це може тягнутися 1-2 роки, але якщо ви виграєте процесс, то отримаєте всі виплати з моменту негативного рішення.
«Куди далі, якщо ти всюди чужий?»
У моїх подруг у Польщі ситуація схожа, і багатьох з них сильно лякає можливе скасування соцвиплат і доступу до медицини.
Катерина самотужки виховує сина з ДЦП. Весь дохід родини складається з мінімальних аліментів, виплат з інвалідності та 800+. Іноді Катя встигає прибрати чийсь офіс і отримати за це якісь гроші, але це буває не часто, до того ж для таких робіт не підписують контракт. А ось в лікарнях вони — постійні пацієнти, бо навіть звичайне ГРВІ для них може закінчитися шпиталем.
«Кожен наш день — це реабілітація і боротьба за те, щоб син почав бодай трохи ходити. Я його мию, годую, вожу на масажі, зайняття — це займає фактично весь день. Всі мої спроби знайти роботу, яка б дозволила мені оплачувати опекунку для сина й при цьому ще харчуватися, сплачувати оренду житла, провалилися. Потрібна сума, більша за середні зарплати в Польщі. Але в очах польського президента я, напевно, — та сама нахлібниця, яка отримує гроші просто так», — ділиться Катя.
Моя подруга дуже вдячна Польщі, але те, що дійсно її дратує, це постійні емоційні гойдалки, що дезорієнтують, як будувати навіть найближче майбутнє
Таких історій дуже багато. Я веду інстаграм про аутизм і життя в Польщі, й відразу після вето президента Навроцького десятки мам дітей з РАС стали писати й запитувати: «Що тепер буде з нами?».
Більшість з цих мам із задоволенням би вийшла на роботу, якби в Польщі була можливість віддати дитину з важкими діагнозами в садок на повний день. Якщо дитина голосно й без упину кричить, у неї істерика, то все одно із садка зателефонують мамі з проханням забрати дитину додому. Що стосується виплат 800+, то ми, особливі мами, витрачаємо ці гроші на оплату спецсадочків, профільних лікарів і реабілітацію.
За ситуацією, яка складається в Польщі зараз, я спостерігаю без паніки, але із сумом в серці. Бо розумію, що, можливо, вже дуже скоро доведеться сказати: «Польща, це були безцінні три роки. Я завжди буду вдячна тобі за них, але так, як зараз, вижити не можна». Можливо, саме до того, щоб ми виїхали, нас і підштовхують. От тільки куди їхати далі, якщо ти всюди чужий?
Одного разу мені подзвонили у двері: на порозі стояли сусідка знизу, консьєржка та ще декілька людей.
«Пані Дорота стверджує, що ваша собака ходить в туалет на балконі і все це стікає до неї, — заявила консьєржка. — Ми можемо пройти в квартиру і подивитися, чи це так?»
Таке звинувачення звучало дивно, адже я маю дитину з аутизмом, і мій балкон завжди зачинений. Але не пустити сусідів я не могла, тим паче, що разом із сусідкою прийшли люди з адміністрації будинку. Вони попередили мене, що якщо я проти, то вони будуть скаржитися в поліцію.
Коли я відшукала ручку від балкона і відчинила двері, то побачила в себе таку саму стіну з жовтими плямами. Виявилось, це була вода з вазонів, що стікала від сусідки поверхом вище від мене. У неї там був майже сад, який вона ретельно поливала. І заливала всіх, хто жив під нею.
І хоча переді мною ніхто не вибачився за помилкове звинувачення, я після цього вивчила питання, куди і в яких випадках можна скаржитись у Польщі на сусідів.
Куди звертатись, якщо сусід у Польщі порушує спокій і порядок?
• До поліції. Це стосується ситуацій, коли сусіди влаштовують галасливі вечірки, бійки, скандали або щось таке, що порушує громадський порядок. Також в разі погроз та грубої поведінки, коли сусіди вживають заборонені речовини або алкоголь, можна викликати поліцію за номером 112.
• До муніципальної поліції (straż miejska), яка втручається у випадки непорозумінь між сусідами, коли є такі неприємності, як шум, незаконне паркування або недотримання порядку на території, гриль на балконі або паркування в зеленій зоні чи на тротуарі. А також порушення Cisza nocna з 22:00 до 06:00. Також ви можете повідомити, коли сусід дивно чи агресивно поводиться. Стражі порядку вашого району будуть постійно слідкувати за його поведінкою й оперативно реагувати на порушення.
• Житловий кооператив або адміністрація будинку теж приймають скарги на сусідів, якщо це стосується здебільшого побутових непорозумінь. Наприклад, сусід не прибирає за собакою на прогулянці, сусіди або їхні діти смітять на території житлового комплексу, залишають сміття за дверима квартири або порушують норми поведінки в багатоквартирних будинку. Менеджери зобов'язані реагувати на скарги мешканців та можуть вживати відповідних заходів для вирішення проблеми.
Що може зробити адміністрація будинку?
Звертатися до адміністрації будинку або житлового кооперативу є сенс, коли відбуваються системні неодноразові порушення та конфлікти. В такому випадку на проблемного сусіда може бути накладений штраф, а також менеджери будуть самостійно займатися комунікацією з поліцією, якщо доведеться звертатися до стражів порядку.
Як відбувається процедура наведення порядку адміністрацією будинку
Спочатку від імені житлового кооператива до проблемного сусіда надходить лист із попередженням припинити поведінку, що порушує порядок. Мешканцям нагадують про чинні правила й норми, закликаючи їх дотримуватись. Можливе також усне попередження.
Житловий кооператив також може організувати зустріч (медіацію) між мешканцями, що скаржаться, і проблемним сусідом. Метою медіації є досягнення компромісу та знаходження рішення, прийнятного для обох сторін.
Деякі правила кооперативів і житлових товариств передбачають фінансові санкції за недотримання правил соціального співіснування. Адміністрація може накласти штраф на проблемного сусіда або примусити його, наприклад, відремонтувати спільне майно.
Зазвичай це є ефективним методом. Якщо порушник орендує помешкання і нічого міняти не збирається, його навіть можуть змусити виїхати.
Позов до суду
Коли всі заходи є неефективними, ви особисто або житлової кооператив чи громада можуть подати позов проти проблемного сусіда. Суд може винести ухвалу про про виселення або накласти штраф.
Чи можна знімати сусідів на відео для доказів їхніх порушень у Польщі?
Якщо ви зробили аудіо- або відеозапис погроз чи протиправної поведінки сусіда, то його, ймовірно, покарають. Однак у відповідь він може подати на вас скаргу за статтею 190А Кримінального кодексу щодо домагань. Остаточний вердикт в такому разі залежить виключно від рішення суду.
Варіанти, куди віддати старі одяг і взуття в Польщі:
1. Залишити в контейнері благодійності
Кожен бачив в Польщі Pojemniki na odzież używaną.
Вони належать Червоному Хресту і є у всіх 16 воєводствах країни. Тут можна залишити речі у будь-якому стані, бо частина речей йде на переробку, а частину продають або роздають тим, хто їх потребує. Кошти з продажу зібраних речей також йдуть на підтримку проєктів допомоги нужденним.
Спочатку всі речі відправляють до сортувального цеху. Кращий одяг, який ще придатний для використання, зазвичай прямує на продаж у Second Hand або йде безпосередньо нужденним. Зазвичай близько 70% речей, що залишають в контейнерах Червоного Хреста, йдуть на переробку і на підходять для подальшого використовування. Але навіть за переробку таких старих речей благодійники отримують кошти, які направляють на допомогу дітям з бідних сімей, реалізацію різних освітніх проєктів, підтримку хворих або проведення заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги. Тож в будь-якому випадку ваші старі речі принесуть користь.
Крім контейнерів Червоного Хреста, в Польщі є і зелені контейнери фонду «Mam Marzenia». Одяг, що ви залишаєте там, йде на продаж, а гроші благодійники спрямовують на здійснення мрій важкохворих дітей.
На благодійних контейнерах зазвичай є контактні дані, щоб ви могли перевірити інформацію на сайті або повідомити, якщо контецнер заповнений, забруднений або пошкоджений. Всю інформацію про переробку одягу, а також адреси контейнерів від Червоного Хреста можна знайти тут.
Звертаємо увагу, що в Польщі також зустрічаються контейнери для збору речей без жодних маркувань. Зазвичай їх встановлюють місцеві або представники житлового кооперативу, одяг в гарному стані розбирають чи пускають на продаж, а ось зіпсовані старі речі викидають на смітник або спалюють. На переробку їх не віддають. Це не дуже хороший спосіб позбутися старих речей, бо він шкодить навколишньому середовищу, тож краще залишати одяг і текстиль в контейнерах крупних благодійних організацій. Також не забувайте випрати одяг або текстиль перед тим, як покласти в контейнер. Речі можуть бути старими, але обовʼязково мають бути чистими.
Це нові контейнери для речей, але не на вулиці. Вимоги до речей тут більш суворі і залишати можна лише те, що ще підійде для подальшого використання. Приймають білизну, одяг, взуття. Компанія з 2018 року займається благодійним продажем одягу.
Адреси пунктів: Варшава: Westfield Arkadia Гдиня: Centrum Nauki Experyment, Aleja Zwycięstwa 96/98 Вроцлав: na osiedlu Olimpia Port przy ul. Marco Polo Краков: ТЦ Bonarka на ul. Henryka Kamieńskiego 11
3. Пункти збору старого текстилю та брудних ганчірок
З 1 січня 2025 року в Польщі людей зобов'язують сортувати текстиль як окрему категорію відходів. Це повʼязано с тим, що викидання таких відходів разом з побутовим сміттям шкодить навколишньому середовищу. Окремих баків для сміття ще немає, але вже скоро можна буде отримати штраф. Тому потрібно вчитися розділяти текстиль, який піде на переробку, і той, що ще придатний для використання.
Куди віддавати на переробку?
Приймають таке сміття в Пунктах селективного збору комунальних відходів PSZOK (punkty selektywnego zbierannia odpadów komunalnych). Знайти потрібну адресу можна в Google, вписавши PSZOK + місто.
У Варшаві є 4 пункти PSZOK:
• на вулиці Płytowa 1 (район Бялоленка), телефон: 22 811 08 53, сайт: partner-apelski.pl • на вулиці Zawodzie 1 (район Вилянув), телефон: 22 185 52 51, сайт: lekaro.pl • на вулиці Tatarska 2/4 (район Воля), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl • на вулиці Kampinoska 1 (район Беляни), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl
Всі пункти працюють з понеділка по пʼятницю з 11:00 до 19:00, а в суботу з 9:00 до 17:00.
Тут також можна залишати і нормальний одяг, але його потрібно сортувати окремо.
Минулоріч до PSZOK у Варшаві було передано понад 124 тонни текстилю. Старі куртки, светри, рушники й інші текстильні вироби будуть використані для виробництва нової сировини. Це можуть бути, наприклад, матеріали для на утеплення, а бавовна піде на виробництво паперу. Навіть найстаріший текстиль може бути використаний для виробництва альтернативного палива.
Тут можна не тільки віддати, але й безкоштовно відремонтувати старі речі чи продати їх на благодійному базарі.
А ось ще куди можна віддати старі речі:
• @dajherbate — приймають чоловічий одяг, можна надіслати через поштамат. Допомагають безхатченкам; • @santegidio_pl — приймають чоловічий одяг, з жіночого одягу можна віддати тільки куртки, толстовки, спортивні костюми та взуття без підборів.
“На корпоратив запросили всіх, крім мене. Всі поїхали колективом у SPA, а мені не було з ким залишити дитину. Всі свята тепер приречені на самотність, бо я з дітьми”, — ділиться українка, яка зараз за кордоном. Друзі залишилися в іншому житті або теж розкидані по світу. Як вийти з бульбашки й інтегруватися у нове суспільство?
Мова відчиняє двері
Загалом, з досвіду спілкування з багатьма українськими біженцями, найкраще відкриває двері у нове середовище місцева мова. Чим краще ви її знаєте, тим простіше вам будувати нові контакти та створювати дружнє коло в новій для себе країні. Якщо у вас з цим все більш-менш добре, варто йти туди, де потенційно можуть бути цікаві для вас кола спілкування.
Є чимало додатків і груп для знайомств і дружби у Facebook, Meetup чи Bumble BFF, які можуть допомогти знайти друзів за інтересами. Однак, з власного досвіду — знайти там саме друзів вкрай важко. Рано чи пізно, навіть якщо ви вказуєте в анкеті чіткий запит на дружбу, все зводиться до запрошення на побачення. Тому шукати друзів варто в реальному житті, це більш надійний спосіб, але для цього доведеться вийти з так званої зони комфорту. Тобто подолати внутрішній спротив.
Ще для дружби в дорослому віці важливо не шкодувати інвестувати свій час у побудову контактів. Адже часто більшість обіцянок “зустрітися після відпустки\наступного тижня”, “якось сходити на каву” — так і залишаються пустими обіцянками. “Люди думають, що дружба буває просто так. Що у нас будуть друзі і все, – розповідає виданню The Guardian доктор Роулінз, фахівець із дружби. Але це не так. Для когось це може бути шоком, але набуття та підтримка дружби вимагають певної праці та зусиль”.
1.Заведіть собаку, якщо вам дозволяють умови проживання і ви любите тварин
Один із найпростіших способів завести нові знайомства — гуляти зі своєю собакою. Не раз доводилося допомагати друзям, які терміново поверталися в Україну, беручи до себе їхніх домашніх улюбленців. Що й казати — стільки несподіваної уваги та бажання поспілкуватися, як у моменти прогулянок з твариною, я не відчувала за всі три роки життя в Польщі.
“Собачники” — привітні, комунікабельні, дружелюбні. З ними можна говорити про тварин, погоду, цікаві місця неподалік, про політику, контакти хорошого лікаря, телефони потенційних працедавців і просто відчути себе живою людиною, до якої виявляють цікавість і увагу.
Якщо умови проживання не дозволяють вам завести собаку, то є різні можливості долучитися до спільноти. Наприклад, майже у всіх притулках для собак є дні, коли за попереднім записом можна побути безпритульному песику другом чи подругою та вийти з ним на прогулянку. Пошукайте в своєму місці притулок для собак (schronisko), підпишіться на сторінку в соціальних мережах, відстежуйте акції та сміливо до них долучайтеся.
Акція "Біг в 6 лап" регулярно проходить в Глівіце, тут можна взяти на прогулянку собаку з притулку. Фото Катаржини Кучинської-Будки, президентки Глівиць
2. Шукайте клуби за інтересами й громадські організації
Любите йогу, стрейчинг, айкідо, рукоділля, боритеся за феміністичні ідеї — шукайте однодумців серед місцевої спільноти. Це найкоротший шлях завести приятелів і подолати самотність, оскільки у вас з цими людьми вже є щось спільне і важливе.
Мовні курси — незрівнянно хороша нагода роззнайомитися з місцевими українцями. А ще — розумними, активними польськими вчителями, з якими можна дійсно подружитися.
Свого часу я почала відстежувати різноманітні заходи в місцевих ботанічних садах: майстерні з визначення віку дерев, поради з догляду за клумбами та багато інших заходів, які хоч і не принесли мені стійких дружніх контактів, але кілька професійних — точно. Також знаю групу українських і польських жінок, які потоваришували на заняттях з айкідо, створили клуб польсько-української дружби, часто подорожують разом.
3. У Польщі це працює: бібліотека
У Польщі бібліотеки — це не просто місця, де зберігаються книги. Тут регулярно проходять зустрічі з письменниками, обговорення книжок, тематичні заходи до свят, майстеркласи. Запишіться до бібліотеки, перегляньте перелік найближчих заходів та беріть у них участь. Особливо в тих, де буде можливість взаємодіяти з іншими: наприклад, якийсь майстерклас з виготовлення предметів декору, традиційних святкових прикрас. Так ви більше дізнаєтеся про країну, її культуру, познайомитися з людьми та їх історіями.
4. Ставайте волонтерами громадських організацій
У Польщі добре розвинена культура громадських організацій, які активно залучені до суспільного життя. Не соромтеся писати їм, пропонувати свою допомогу та брати участь у заходах, які вони організовують. Це чудовий спосіб знайти однодумців і подолати відчуття самотності за кордоном.
Взагалі, допомога іншим — один з найефективніших способів подолання депресії і повернення собі відчуття цінності. А взаємодопомога, доброта, емпатія поєднують людей іноді навіть краще, ніж інтелектуальні тусовки.
5. Місцеві будинки культури: для тих, хто любить активне суспільне життя
Будинки культури в Польщі спеціалізуються на різних напрямах — освітніх, творчих, екологічних — і пропонують безкоштовні або недорогі заходи, доступні для всіх. Для українців це чудова можливість знайти однодумців, долучитися до цікавих проєктів і навіть реалізувати власні ініціативи. Вони не лише сприяють соціальній адаптації, а й допомагають інтегруватися в місцеву громаду через творчість, освіту та активну участь у суспільному житті.
Міські городи – це спільні ініціативи для вирощування рослин у місті, які часто функціонують при будинках культури або локальних центрах активності. Тут учасники не лише доглядають за рослинами, а й спілкуються, беруть участь у майстеркласах і долучаються до екологічних проєктів. Процесом керує лідер спільноти, який організовує зустрічі та допомагає новачкам інтегруватися через спільну працю. Щоб знайти такий город у своєму місті, достатньо ввести в пошуку слово Ogród і назву міста польською, наприклад, Ogród społecznościowy Motyka i Słońce (Warszawa). Там є купа цікавих заходів: вони організовують обмін рослинами, конкурси на краще приготування страв з гарбуза, фестивалі та лекції з ботаніки, компостування органічних відходів тощо.
Спільна праця — зближує. Фото Ogród społecznościowy Motyka i Słońce (Warszawa)
Місцеві заходи, як-от гаражні розпродажі, ярмарки, міські фестивалі, ринки органічної продукції — чудова нагода знайти нових знайомих і краще пізнати місцеву культуру. Такі події об’єднують людей навколо спільних інтересів, дають можливість поспілкуватися у невимушеній атмосфері та навіть знайти корисні контакти. Інформацію про локальні заходи можна знайти на сайтах муніципалітетів, у соціальних мережах або через місцеві Facebook-групи. Дуже радимо користуватися функцією на Facebook, яку дуже люблять у Польщі, — знайти заходи поруч з вами. Ця вкладка показує заходи, які проходять у вашій місцевості. Якщо ви будете обирати те, що вам для душі, соціальна мережа з часом сама буде показувати їх вам.
8. Онлайн-спілкування в групах за інтересом
Спільноти в соцмережах s тематичні групи — чудовий спосіб знайти однодумців для інтровертів. Тут легше налагодити контакт, ніж у випадку раптових знайомств, і більше шансів зустріти «свою» людину, ніж у Tinder. Це може бути спільнота поціновуваців мистецтва, садоводів-любителів, велосипедистів, любителів кінного спорту — будь-яка, що вам тематично близька. Пишіть дописи, коментуйте, йдіть на офлайн-заходи — і ви неодмінно знайдете людей, які вам цікаві і приємні.
9. Групові навчання, подорожі, концерти
Часто в спеціалізованих групах, наприклад, любителів мандрувати в гори, можна прочитати оголошення: “Йду таким-то маршрутом, хто зі мною?” Любите? Йдіть! Звісно, дотримуючись безпеки: повідомте рідним, з ким йдете, яким маршрутом. Є великі шанси, що ви там знайдете друзів, бо гори допомагають налагоджувати особливі контакти. Схожим чином можна познайомитися з новими людьми на концертах улюблених гуртів, співаків, або ж в групах з навчання, консультування.
10. Професійний нетворкінг
Чимало українок знайшли нових приятелів завдяки робочим контактам, професійним виставкам, зустрічам і форумам для обміну досвідом. Хоча ці люди не змогли повністю замінити університетських чи шкільних подруг, вони стали тими, з ким можна випити каву, поговорити й відчути себе менш самотньою в іншій країні.
Зауважте, що Всесвітня організація з охорони здоров'я раніше заявила, що самотність та соціальна ізоляція — глобальна проблема, яка загрожує здоров'ю. Це спричиняє проблеми із психікою, а також підвищення ризику розвитку деменції, ішемічної хвороби або інсульту. Тож уникайте самоізоляції, заводьте приятелів і залишайтеся здоровими.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/658572ee98708d69386065c8_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C.jpeg">«Читайте також: Самотність на свята? Впораємось!»
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
