Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Бути жінкою в будь-якій точці світу небезпечно. Хоча Польща є однією з найбезпечніших країн, рейтинг ніколи не відповідає реальному досвіду жінок. Конфедерація продовжує поширювати неправдиву інформацію, що у зростанні кількості зґвалтувань і нападів у Польщі винні іммігранти, тоді як насправді більшість зґвалтувань скоюють люди, яких жертви знають особисто
Які варіанти захистити себе є у сучасної жінки? Фото: Shutterstock
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Як жінки ми мусимо покладатися на себе й близьких, яким дійсно можемо довіряти. Розриваюча серце історія 25-річної Лізи, жорстоко зґвалтованої та вбитої у Варшаві, нагадала нам, жінкам, що наші крики й наше «ні» ніколи не будуть до кінця зрозумілими чоловікам. Читання новин і досвід життя жінкою спонукали мене шукати способи, як я можу себе захистити.
Заняття із самооборони, перцевий балончик, таксі замість добирання пішки чи громадським транспортом у темну пору — все це ефективно. Але мене дуже дратує, що «безпека» означає, що я мушу витрачати більше грошей, а головне — віддавати ці гроші компаніям, що належать чоловікам. Тому я вирішила перевірити, як можу профінансувати ідеї жінок.
Так я натрапила на застосунок SafeMe, створений і перевірений молодими жінками, які — як і я — шукали рішення, яке допоможе себе захистити. На мій подив, коментарі під рекламою додатка були жахливими, а чимало чоловіків висміювали жінок за те, що вони хочуть почуватися безпечніше, ще й поширювали расизм. Це спонукало мене детальніше дослідити застосунок.
SafeMe має два режими: «Замовити спостереження» і «Викликати допомогу». Якщо ви виберете «Замовити спостереження», асистент безпеки SafeMe буде стежити за вашою поїздкою, перевіряючи, чи ви рухаєтеся правильним маршрутом — і в разі небезпеки повідомить про це відповідні служби порядку. Достатньо вказати вид транспорту і вибрати пункт призначення в додатку, і програма буде стежити за вашою безпекою.
У режимі «Викликати допомогу» читаємо: «У разі небезпеки або відчуття загрози скористайтеся додатком і викличте допомогу. Одним натисканням кнопки ви сповістите асистента безпеки SafeMe, який направить відповідні служби до вашого місцезнаходження».
Завдяки цьому вам не потрібно дзвонити в поліцію і повідомляти своє місцезнаходження або пояснювати, в якій ви ситуації, — додаток вже відстежує це. Я вирішила встановити його і користуюся дотепер (щомісячна абонентська плата становить 12,49 злотих). На ринку доступні також інші додатки, як-от HomeGirl, Uber Women або Bolt Women, якими я часто користуюся, повертаючись додому.
Я знаю, що застосунок не є рішенням у разі відсутності почуття безпеки, яке ми, жінки, відчуваємо. Однак, втішним є усвідомлення, що існує спільнота жінок, які піклуються одна про одну, щоб створити простори (навіть в інтернеті), де ми можемо почуватися в безпеці.
Режисерка, креативна продюсерка та асистентка режисера. Завершує навчання у Tisch School Нью-Йоркського університету, де навчається на програмі «Кіно і телебачення». Під час навчання в Нью-Йоркському університеті зняла кілька фільмів, присвячених соціальним змінам. Багато з фільмів, над якими вона працювала, були відібрані для участі у відомих кінофестивалях. Вважає, що сторітелінг завжди має бути наповнений правдою та слугувати мотиватором для змін у суспільстві.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Її подорож почалася у 2014 році, коли вона приїхала з Криму. У її рідному місті зникав знайомий їй безпечний світ. Для маленької дівчинки анексія і переїзд були не геополітикою, а раптовою втратою всього звичного: дому, школи, мови. Вона потрапила до Варшави — міста, яке приваблює, але рідко коли відразу пригортає.
Сьогодні, ще не досягнувши двадцяти років, вона є обличчям покоління, що дорослішає в хаосі. Між війною і миром, між вірусними відео на TikTok і мудрою промовою на TEDx.
Все почалося з простої, дитячої інтуїції: світ можна змінювати, починаючи з малих, портативних, щоденних речей. Рюкзак став для неї символом — подорожі, навчання, обміну, звичайної людської солідарності. Рух, який вона створила, об’єднує учнів і вчителів. Звучить наївно лише для тих, хто ніколи не бачив на власні очі, як така спільнота може творити дива.
Кіра розповідає про себе без зайвого пафосу. Замість романтизувати свій активізм, згадує про п’ятнадцять будильників, які встановлює щоранку, про відповіді на листи в переповненому метро, про те, що продуктивність — це не талант, а чиста впертість. У ній поєднується етос активістів старої школи — віра в те, що просто треба робити — із сучасним вмінням будувати наратив, який знаходить відгук у її покоління.
Для неї «бути українкою в Польщі» — не етикетка, а щоденна практика. Коли вона розповідає про переїзд з Криму, то підсумовує це з холодною зрілістю: «Просто треба було почати все спочатку. Я тоді не знала, що таке еміграція. Сьогодні знаю, що це процес, який ніколи не закінчується». Цю зрілість чути і в її виступах — вони спокійні, продумані, без претензій, але й без комплексів.
Коли її номінували на звання «Варшав'янки Року-2025», в інтернеті закипіло. Не тому, що вона зробила щось суперечливе — навпаки.
Вона стала дзеркалом, в якому частина поляків побачила власний страх перед іншістю. Хвиля хейту, що захлиснула соціальні мережі, виявила темну сторону суспільства, яке ще нещодавно пишалося своєю солідарністю
Кіра не відповіла гнівом. Вона просто продовжує робити свою справу. Не вступає в безплідні суперечки про те, хто є «справжньою варшав'янкою», бо знає, що приналежність вимірюється вчинками, а не місцем народження.
Її рух триває: школи обмінюються досвідом, діти вчаться говорити про свої емоції, а волонтери доставляють рюкзаки з допомогою туди, де вона найпотрібніша. Це не іміджева кампанія, а тиха праця щоденної доброти.
Кіра — не «інфлюєнсерка добра», а людина, яка сприймає дію як подих. Її активізм випливає не з підручникової ідеології, а з емпатії. Вона розуміє, що державні кордони занадто тісні для людської вразливості. Що поняття «дому» можна розширити. І що солідарність — це щоденний вибір тих, хто обрав бачити по той бік людину.
Якби Варшава мала своє сумління, воно виглядало б приблизно, як вона: молоде, вперте, іноді втомлене, але з глибокою вірою в те, що майбутнє — це не нагорода, а відповідальність.
Кіро, я теж не звідси, але так само, як і ти — я у себе. Вище голову, я голосую за тебе.
Протягом перших двох місяців перебування в Польщі я вивчила лише кілька слів і три фрази: «dzień dobry» (добрий день), «dziękuję» (дякую) і «do widzenia» (до побачення). Мені просто не потрібно було більше; я планувала повернутися додому. Я почала вивчати мову лише тоді, коли у моєї дитини з'явились проблеми в школі. Без мови я відчувала себе беззахисною.
Мова — це дійсно зброя. Знаючи її, ти можеш подати скаргу, пояснити, розповісти, що сталося і чому. Якщо ти погано знаєш мову, завжди можеш почути у відповідь: «Ви щось неправильно зрозуміли».
Думаю, що українки за кордоном, які погано знають іноземну мову, дійсно не захищаються, коли стикаються з переслідуванням у громадському транспорті. Вони намагаються відійти від людини, яка їх штовхає або провокує. Вони мовчать, бо розуміють, що в будь-якій конфліктній ситуації за кордоном «свій» спочатку стане на бік «свого». Українка автоматично опиняється у невигідному становищі.
І саме ця беззахисність має вирішальне значення. Протягом останнього тижня в інтернеті поширилася новина про вчинок Зенобії. Зенобія Жачек — полька, яка заступилася за українку — захистила її словесно, за що нападник розбив їй носа головою.
У мережі цю історію одразу підхопили: ось хоробра полька стала на захист українки. Мене більше дивує те, що вона була єдиною, хто це зробив. Бо для мене це була б звичайна, інтуїтивна реакція.
Ситуація виглядала так: у автобусі напівголий поляк кричав на українку. Зенобія Жачек в інтерв'ю сказала, що «він постійно кричав на літню жінку одне й те саме: про бандерівців, УПА, Волинь, про те, що українці повинні виїхати з Польщі, і багато інших ганебних речей». Тобто він відкрито провокував.
А українка... мовчала. Сиділа і слухала. Не відповідала, не вступала в діалог. І, на мою думку, саме це стало ключовим. Пані Зенобія побачила в ній беззахисність.
Кожна людина, яка має совість, яка відчуває емпатію, в такій ситуації повинна захищати слабшого — як маленьку дитину. Бо ця жінка перебуває в чужій країні, не вдома. Я думаю, що якби українка відповіла агресивно, вступила в суперечку, закричала, все могло б скластися інакше. Можливо, пані Зенобія також втрутилася б, але іншим чином — скажімо, сказала б обом: «Заспокойтеся».
У жодному разі не хочу применшувати вчинок цієї жінки. Я їй надзвичайно вдячна, і пишу не стільки про неї, скільки про інших. Я не вважаю те, що вона зробила, подвигом у буквальному розумінні цього слова. Заступитися за іншого — це нормальна реакція здорової людини: захищати невинного.
Це так, ніби я йду вулицею і бачу, що дитина мучить кошеня. Чи маю я пройти повз, бо «це не моя дитина» і «я не маю права її сварити»? Ні. Бо кошеня беззахисне. І саме тому я мушу втрутитися. Навіть якщо потім мама цієї дитини почне мене звинувачувати, повчати про «права», і навіть якщо знайдеться хтось, хто скаже, що «я травматично вплинула на його психіку» (за що можна отримати штраф) — я все одно втрутилася б. Бо мовчання в таких випадках гірше. Мене мучила б совість, а дитина не отримала б важливого уроку емпатії.
Одного разу мені подзвонили у двері: на порозі стояли сусідка знизу, консьєржка та ще декілька людей.
«Пані Дорота стверджує, що ваша собака ходить в туалет на балконі і все це стікає до неї, — заявила консьєржка. — Ми можемо пройти в квартиру і подивитися, чи це так?»
Таке звинувачення звучало дивно, адже я маю дитину з аутизмом, і мій балкон завжди зачинений. Але не пустити сусідів я не могла, тим паче, що разом із сусідкою прийшли люди з адміністрації будинку. Вони попередили мене, що якщо я проти, то вони будуть скаржитися в поліцію.
Коли я відшукала ручку від балкона і відчинила двері, то побачила в себе таку саму стіну з жовтими плямами. Виявилось, це була вода з вазонів, що стікала від сусідки поверхом вище від мене. У неї там був майже сад, який вона ретельно поливала. І заливала всіх, хто жив під нею.
І хоча переді мною ніхто не вибачився за помилкове звинувачення, я після цього вивчила питання, куди і в яких випадках можна скаржитись у Польщі на сусідів.
Куди звертатись, якщо сусід у Польщі порушує спокій і порядок?
• До поліції. Це стосується ситуацій, коли сусіди влаштовують галасливі вечірки, бійки, скандали або щось таке, що порушує громадський порядок. Також в разі погроз та грубої поведінки, коли сусіди вживають заборонені речовини або алкоголь, можна викликати поліцію за номером 112.
• До муніципальної поліції (straż miejska), яка втручається у випадки непорозумінь між сусідами, коли є такі неприємності, як шум, незаконне паркування або недотримання порядку на території, гриль на балконі або паркування в зеленій зоні чи на тротуарі. А також порушення Cisza nocna з 22:00 до 06:00. Також ви можете повідомити, коли сусід дивно чи агресивно поводиться. Стражі порядку вашого району будуть постійно слідкувати за його поведінкою й оперативно реагувати на порушення.
• Житловий кооператив або адміністрація будинку теж приймають скарги на сусідів, якщо це стосується здебільшого побутових непорозумінь. Наприклад, сусід не прибирає за собакою на прогулянці, сусіди або їхні діти смітять на території житлового комплексу, залишають сміття за дверима квартири або порушують норми поведінки в багатоквартирних будинку. Менеджери зобов'язані реагувати на скарги мешканців та можуть вживати відповідних заходів для вирішення проблеми.
Що може зробити адміністрація будинку?
Звертатися до адміністрації будинку або житлового кооперативу є сенс, коли відбуваються системні неодноразові порушення та конфлікти. В такому випадку на проблемного сусіда може бути накладений штраф, а також менеджери будуть самостійно займатися комунікацією з поліцією, якщо доведеться звертатися до стражів порядку.
Як відбувається процедура наведення порядку адміністрацією будинку
Спочатку від імені житлового кооператива до проблемного сусіда надходить лист із попередженням припинити поведінку, що порушує порядок. Мешканцям нагадують про чинні правила й норми, закликаючи їх дотримуватись. Можливе також усне попередження.
Житловий кооператив також може організувати зустріч (медіацію) між мешканцями, що скаржаться, і проблемним сусідом. Метою медіації є досягнення компромісу та знаходження рішення, прийнятного для обох сторін.
Деякі правила кооперативів і житлових товариств передбачають фінансові санкції за недотримання правил соціального співіснування. Адміністрація може накласти штраф на проблемного сусіда або примусити його, наприклад, відремонтувати спільне майно.
Зазвичай це є ефективним методом. Якщо порушник орендує помешкання і нічого міняти не збирається, його навіть можуть змусити виїхати.
Позов до суду
Коли всі заходи є неефективними, ви особисто або житлової кооператив чи громада можуть подати позов проти проблемного сусіда. Суд може винести ухвалу про про виселення або накласти штраф.
Чи можна знімати сусідів на відео для доказів їхніх порушень у Польщі?
Якщо ви зробили аудіо- або відеозапис погроз чи протиправної поведінки сусіда, то його, ймовірно, покарають. Однак у відповідь він може подати на вас скаргу за статтею 190А Кримінального кодексу щодо домагань. Остаточний вердикт в такому разі залежить виключно від рішення суду.
Варіанти, куди віддати старі одяг і взуття в Польщі:
1. Залишити в контейнері благодійності
Кожен бачив в Польщі Pojemniki na odzież używaną.
Вони належать Червоному Хресту і є у всіх 16 воєводствах країни. Тут можна залишити речі у будь-якому стані, бо частина речей йде на переробку, а частину продають або роздають тим, хто їх потребує. Кошти з продажу зібраних речей також йдуть на підтримку проєктів допомоги нужденним.
Спочатку всі речі відправляють до сортувального цеху. Кращий одяг, який ще придатний для використання, зазвичай прямує на продаж у Second Hand або йде безпосередньо нужденним. Зазвичай близько 70% речей, що залишають в контейнерах Червоного Хреста, йдуть на переробку і на підходять для подальшого використовування. Але навіть за переробку таких старих речей благодійники отримують кошти, які направляють на допомогу дітям з бідних сімей, реалізацію різних освітніх проєктів, підтримку хворих або проведення заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги. Тож в будь-якому випадку ваші старі речі принесуть користь.
Крім контейнерів Червоного Хреста, в Польщі є і зелені контейнери фонду «Mam Marzenia». Одяг, що ви залишаєте там, йде на продаж, а гроші благодійники спрямовують на здійснення мрій важкохворих дітей.
На благодійних контейнерах зазвичай є контактні дані, щоб ви могли перевірити інформацію на сайті або повідомити, якщо контецнер заповнений, забруднений або пошкоджений. Всю інформацію про переробку одягу, а також адреси контейнерів від Червоного Хреста можна знайти тут.
Звертаємо увагу, що в Польщі також зустрічаються контейнери для збору речей без жодних маркувань. Зазвичай їх встановлюють місцеві або представники житлового кооперативу, одяг в гарному стані розбирають чи пускають на продаж, а ось зіпсовані старі речі викидають на смітник або спалюють. На переробку їх не віддають. Це не дуже хороший спосіб позбутися старих речей, бо він шкодить навколишньому середовищу, тож краще залишати одяг і текстиль в контейнерах крупних благодійних організацій. Також не забувайте випрати одяг або текстиль перед тим, як покласти в контейнер. Речі можуть бути старими, але обовʼязково мають бути чистими.
Це нові контейнери для речей, але не на вулиці. Вимоги до речей тут більш суворі і залишати можна лише те, що ще підійде для подальшого використання. Приймають білизну, одяг, взуття. Компанія з 2018 року займається благодійним продажем одягу.
Адреси пунктів: Варшава: Westfield Arkadia Гдиня: Centrum Nauki Experyment, Aleja Zwycięstwa 96/98 Вроцлав: na osiedlu Olimpia Port przy ul. Marco Polo Краков: ТЦ Bonarka на ul. Henryka Kamieńskiego 11
3. Пункти збору старого текстилю та брудних ганчірок
З 1 січня 2025 року в Польщі людей зобов'язують сортувати текстиль як окрему категорію відходів. Це повʼязано с тим, що викидання таких відходів разом з побутовим сміттям шкодить навколишньому середовищу. Окремих баків для сміття ще немає, але вже скоро можна буде отримати штраф. Тому потрібно вчитися розділяти текстиль, який піде на переробку, і той, що ще придатний для використання.
Куди віддавати на переробку?
Приймають таке сміття в Пунктах селективного збору комунальних відходів PSZOK (punkty selektywnego zbierannia odpadów komunalnych). Знайти потрібну адресу можна в Google, вписавши PSZOK + місто.
У Варшаві є 4 пункти PSZOK:
• на вулиці Płytowa 1 (район Бялоленка), телефон: 22 811 08 53, сайт: partner-apelski.pl • на вулиці Zawodzie 1 (район Вилянув), телефон: 22 185 52 51, сайт: lekaro.pl • на вулиці Tatarska 2/4 (район Воля), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl • на вулиці Kampinoska 1 (район Беляни), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl
Всі пункти працюють з понеділка по пʼятницю з 11:00 до 19:00, а в суботу з 9:00 до 17:00.
Тут також можна залишати і нормальний одяг, але його потрібно сортувати окремо.
Минулоріч до PSZOK у Варшаві було передано понад 124 тонни текстилю. Старі куртки, светри, рушники й інші текстильні вироби будуть використані для виробництва нової сировини. Це можуть бути, наприклад, матеріали для на утеплення, а бавовна піде на виробництво паперу. Навіть найстаріший текстиль може бути використаний для виробництва альтернативного палива.
Тут можна не тільки віддати, але й безкоштовно відремонтувати старі речі чи продати їх на благодійному базарі.
А ось ще куди можна віддати старі речі:
• @dajherbate — приймають чоловічий одяг, можна надіслати через поштамат. Допомагають безхатченкам; • @santegidio_pl — приймають чоловічий одяг, з жіночого одягу можна віддати тільки куртки, толстовки, спортивні костюми та взуття без підборів.
“На корпоратив запросили всіх, крім мене. Всі поїхали колективом у SPA, а мені не було з ким залишити дитину. Всі свята тепер приречені на самотність, бо я з дітьми”, — ділиться українка, яка зараз за кордоном. Друзі залишилися в іншому житті або теж розкидані по світу. Як вийти з бульбашки й інтегруватися у нове суспільство?
Мова відчиняє двері
Загалом, з досвіду спілкування з багатьма українськими біженцями, найкраще відкриває двері у нове середовище місцева мова. Чим краще ви її знаєте, тим простіше вам будувати нові контакти та створювати дружнє коло в новій для себе країні. Якщо у вас з цим все більш-менш добре, варто йти туди, де потенційно можуть бути цікаві для вас кола спілкування.
Є чимало додатків і груп для знайомств і дружби у Facebook, Meetup чи Bumble BFF, які можуть допомогти знайти друзів за інтересами. Однак, з власного досвіду — знайти там саме друзів вкрай важко. Рано чи пізно, навіть якщо ви вказуєте в анкеті чіткий запит на дружбу, все зводиться до запрошення на побачення. Тому шукати друзів варто в реальному житті, це більш надійний спосіб, але для цього доведеться вийти з так званої зони комфорту. Тобто подолати внутрішній спротив.
Ще для дружби в дорослому віці важливо не шкодувати інвестувати свій час у побудову контактів. Адже часто більшість обіцянок “зустрітися після відпустки\наступного тижня”, “якось сходити на каву” — так і залишаються пустими обіцянками. “Люди думають, що дружба буває просто так. Що у нас будуть друзі і все, – розповідає виданню The Guardian доктор Роулінз, фахівець із дружби. Але це не так. Для когось це може бути шоком, але набуття та підтримка дружби вимагають певної праці та зусиль”.
1.Заведіть собаку, якщо вам дозволяють умови проживання і ви любите тварин
Один із найпростіших способів завести нові знайомства — гуляти зі своєю собакою. Не раз доводилося допомагати друзям, які терміново поверталися в Україну, беручи до себе їхніх домашніх улюбленців. Що й казати — стільки несподіваної уваги та бажання поспілкуватися, як у моменти прогулянок з твариною, я не відчувала за всі три роки життя в Польщі.
“Собачники” — привітні, комунікабельні, дружелюбні. З ними можна говорити про тварин, погоду, цікаві місця неподалік, про політику, контакти хорошого лікаря, телефони потенційних працедавців і просто відчути себе живою людиною, до якої виявляють цікавість і увагу.
Якщо умови проживання не дозволяють вам завести собаку, то є різні можливості долучитися до спільноти. Наприклад, майже у всіх притулках для собак є дні, коли за попереднім записом можна побути безпритульному песику другом чи подругою та вийти з ним на прогулянку. Пошукайте в своєму місці притулок для собак (schronisko), підпишіться на сторінку в соціальних мережах, відстежуйте акції та сміливо до них долучайтеся.
Акція "Біг в 6 лап" регулярно проходить в Глівіце, тут можна взяти на прогулянку собаку з притулку. Фото Катаржини Кучинської-Будки, президентки Глівиць
2. Шукайте клуби за інтересами й громадські організації
Любите йогу, стрейчинг, айкідо, рукоділля, боритеся за феміністичні ідеї — шукайте однодумців серед місцевої спільноти. Це найкоротший шлях завести приятелів і подолати самотність, оскільки у вас з цими людьми вже є щось спільне і важливе.
Мовні курси — незрівнянно хороша нагода роззнайомитися з місцевими українцями. А ще — розумними, активними польськими вчителями, з якими можна дійсно подружитися.
Свого часу я почала відстежувати різноманітні заходи в місцевих ботанічних садах: майстерні з визначення віку дерев, поради з догляду за клумбами та багато інших заходів, які хоч і не принесли мені стійких дружніх контактів, але кілька професійних — точно. Також знаю групу українських і польських жінок, які потоваришували на заняттях з айкідо, створили клуб польсько-української дружби, часто подорожують разом.
3. У Польщі це працює: бібліотека
У Польщі бібліотеки — це не просто місця, де зберігаються книги. Тут регулярно проходять зустрічі з письменниками, обговорення книжок, тематичні заходи до свят, майстеркласи. Запишіться до бібліотеки, перегляньте перелік найближчих заходів та беріть у них участь. Особливо в тих, де буде можливість взаємодіяти з іншими: наприклад, якийсь майстерклас з виготовлення предметів декору, традиційних святкових прикрас. Так ви більше дізнаєтеся про країну, її культуру, познайомитися з людьми та їх історіями.
4. Ставайте волонтерами громадських організацій
У Польщі добре розвинена культура громадських організацій, які активно залучені до суспільного життя. Не соромтеся писати їм, пропонувати свою допомогу та брати участь у заходах, які вони організовують. Це чудовий спосіб знайти однодумців і подолати відчуття самотності за кордоном.
Взагалі, допомога іншим — один з найефективніших способів подолання депресії і повернення собі відчуття цінності. А взаємодопомога, доброта, емпатія поєднують людей іноді навіть краще, ніж інтелектуальні тусовки.
5. Місцеві будинки культури: для тих, хто любить активне суспільне життя
Будинки культури в Польщі спеціалізуються на різних напрямах — освітніх, творчих, екологічних — і пропонують безкоштовні або недорогі заходи, доступні для всіх. Для українців це чудова можливість знайти однодумців, долучитися до цікавих проєктів і навіть реалізувати власні ініціативи. Вони не лише сприяють соціальній адаптації, а й допомагають інтегруватися в місцеву громаду через творчість, освіту та активну участь у суспільному житті.
Міські городи – це спільні ініціативи для вирощування рослин у місті, які часто функціонують при будинках культури або локальних центрах активності. Тут учасники не лише доглядають за рослинами, а й спілкуються, беруть участь у майстеркласах і долучаються до екологічних проєктів. Процесом керує лідер спільноти, який організовує зустрічі та допомагає новачкам інтегруватися через спільну працю. Щоб знайти такий город у своєму місті, достатньо ввести в пошуку слово Ogród і назву міста польською, наприклад, Ogród społecznościowy Motyka i Słońce (Warszawa). Там є купа цікавих заходів: вони організовують обмін рослинами, конкурси на краще приготування страв з гарбуза, фестивалі та лекції з ботаніки, компостування органічних відходів тощо.
Спільна праця — зближує. Фото Ogród społecznościowy Motyka i Słońce (Warszawa)
Місцеві заходи, як-от гаражні розпродажі, ярмарки, міські фестивалі, ринки органічної продукції — чудова нагода знайти нових знайомих і краще пізнати місцеву культуру. Такі події об’єднують людей навколо спільних інтересів, дають можливість поспілкуватися у невимушеній атмосфері та навіть знайти корисні контакти. Інформацію про локальні заходи можна знайти на сайтах муніципалітетів, у соціальних мережах або через місцеві Facebook-групи. Дуже радимо користуватися функцією на Facebook, яку дуже люблять у Польщі, — знайти заходи поруч з вами. Ця вкладка показує заходи, які проходять у вашій місцевості. Якщо ви будете обирати те, що вам для душі, соціальна мережа з часом сама буде показувати їх вам.
8. Онлайн-спілкування в групах за інтересом
Спільноти в соцмережах s тематичні групи — чудовий спосіб знайти однодумців для інтровертів. Тут легше налагодити контакт, ніж у випадку раптових знайомств, і більше шансів зустріти «свою» людину, ніж у Tinder. Це може бути спільнота поціновуваців мистецтва, садоводів-любителів, велосипедистів, любителів кінного спорту — будь-яка, що вам тематично близька. Пишіть дописи, коментуйте, йдіть на офлайн-заходи — і ви неодмінно знайдете людей, які вам цікаві і приємні.
9. Групові навчання, подорожі, концерти
Часто в спеціалізованих групах, наприклад, любителів мандрувати в гори, можна прочитати оголошення: “Йду таким-то маршрутом, хто зі мною?” Любите? Йдіть! Звісно, дотримуючись безпеки: повідомте рідним, з ким йдете, яким маршрутом. Є великі шанси, що ви там знайдете друзів, бо гори допомагають налагоджувати особливі контакти. Схожим чином можна познайомитися з новими людьми на концертах улюблених гуртів, співаків, або ж в групах з навчання, консультування.
10. Професійний нетворкінг
Чимало українок знайшли нових приятелів завдяки робочим контактам, професійним виставкам, зустрічам і форумам для обміну досвідом. Хоча ці люди не змогли повністю замінити університетських чи шкільних подруг, вони стали тими, з ким можна випити каву, поговорити й відчути себе менш самотньою в іншій країні.
Зауважте, що Всесвітня організація з охорони здоров'я раніше заявила, що самотність та соціальна ізоляція — глобальна проблема, яка загрожує здоров'ю. Це спричиняє проблеми із психікою, а також підвищення ризику розвитку деменції, ішемічної хвороби або інсульту. Тож уникайте самоізоляції, заводьте приятелів і залишайтеся здоровими.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/658572ee98708d69386065c8_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C.jpeg">«Читайте також: Самотність на свята? Впораємось!»
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
