Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Польські заклади для дошкільнят діляться на ясла і садочок. Ясла (żłobek) — це заклад для дітей віком від 5–6 місяців до 2,5 років, а садочок (przedszkole) — від 2,5 до 6 років. Дитячі садочки в Польщі вважаються одними з найкращих в Європі. Дитину можна записати без прив’язки до району. Список усіх садків можна знайти тут.
Основними інструментами дошкільної освіти у польських садках є турбота, виховання та навчання, вихователі присвячують багато уваги адаптації наймолодших до нових умов. Різниці між українськими та польськими дітьми ніхто не робить.
На батьківськіх форумах розповідають про те, що іноді біженці стикаються з небажанням дітей відвідувати садок, булінг. Оксана Кулаковська, вихователька дитячого садка, приїхала до Польщі, коли почалася війна. Розповідає, що за півтора року роботи у польському дитячому садочку не спостерігала булінгу. Діти підготовчої групи розуміють, що в Україні війна. «Була ситуація, що хлопчик зробив пістолет з лего і почав стріляти. Інший хлопчик забрав у нього пістолет і сказав, що не можна стріляти, бо в Україні війна, і це дуже страшно».
«Хлопчик почув польську мову і злякався»
Здавалося б, дітям легше адаптуватися до нової мови, бо вони як губка всотують інформацію, але для дошкільнят мова може стати значним бар’єром.
Світлана Яновська у Польщі працювала психологом у школі, зараз працює у дитячому садочку як вихователь-психолог. Виховує п’ятирічну доньку.
Розповіла, що головною перепоною на початку для дітей стає мова. Коли дитина чує польську мову, то часто сприймає це як небезпеку.
«Хлопчик в туалеті почув польську мову і злякався. Ми певний час працювали з тим страхом. Існує міф, що дитина дуже швидко має адаптуватися до польської мови. Насправді кожна дитина адаптується у своєму темпі. Все залежить від регіонів, звідки приїхала сім’я. Якщо це західна Україна, то мовна адаптація відбувається легше. Дітям з областей, де більше російськомовного контенту, важче. Але вони між собою знаходять спільну мову. Не завжди можуть пояснити вихователям, чого хочуть, але тоді ми говоримо батькам, що дитина щось сьогодні не зрозуміла.
Кожна проблема обговорюється. Конфлікти негайно вирішуються. Мені подобається, що в польських садочках розвивається емоційний інтелект. Хлопчик штовхнув дівчинку, вона плаче. Чому? Бо ти зробив їй боляче. Вихователі спонукають дітей до емпатичного спілкування, і це дуже добре.
Польські діти толерантно ставляться до українських. Вихователі теж роблять все можливе, аби діти почувалися комфортно. Виховательок називають тьотями — без імен. Тьотя (ciocia) — це та людина, яка займається з дитиною, допомагає їй. Кожна дитина може підбігти і притулитися до тьоті».
«Я наче програмую дитину, що все буде добре»
Роль вихователів у питанні адаптації дитини до дитячого садочка найважливіша.
Оксана Кулаковська, вихователька дитячого садка, розповідає, що головне — це розмова з дітьми: «Я завжди кажу, що намовляю дітей. Запевняю діток, що в нас будуть цікаві заняття. І це допомагає. Я наче програмую дитину на те, що все буде добре. Дуже важливо проводити індивідуальні бесіди, особливо якщо діти мають якісь особливості. Під час занять варто шукати різних форм подання інформації, бо дітям має бути цікаво».
Своїм досвідом адаптації дитини поділилася Вікторія Брикса, мама в декреті, яка майже 10 років мешкає в Польщі. До Варшави приїхала з чоловіком ще в 2014 році.
«Адаптація перші три тижні проходила важко. Син хворів. Коли я привела Марка до садка, він дуже плакав. Але в нашому дитячому садку працюють дуже хороші виховательки. Вони більше брали дитину на руки, щоб заспокоїти. Різниці у ставленні взагалі не відчувається. Виховательки докладають максимум зусиль, щоб діти якомога швидше адаптувалися. На початку розповідали, яких порад слід дотримуватися. Коли ми приводимо дітей до садочка, важливо, щоб не було довгого прощання. Просили не використовувати деякі фрази «не бійся», «все буде добре». Надали список фраз — пам’ятку для батьків».
Оксана Кулаковська радить багато спілкуватися. Коли дитина приходить у дитячий садочок, бачить сльози в маминих очах, то кидається в обійми і прощання затягується. Дітям важливо пояснювати як дорослим: батьки мають працювати, а діти ходити до дитячого садочка.
Поради психотерапевта для батьків
Катерина Зікунова, психотерапевтка WAPP, членкиня Всесвітньої Асоціації Позитивної Психотерапії (Вісбаден, Німеччина) детально розповіла про всі складнощі, які можуть виникати під час адаптації до дитячого садка і дала рекомендації батькам, як допомогти дитині.
Адаптація дитини до дитячого садка проходить кілька етапів:
Етап 1: період дезадаптації. Незалежно від того, підготовлена дитина чи ні, спочатку все одно дитина перебуватиме в стані стресу і постійної напруги. Важко дається розділення з батьками, дитина часто плаче. Можуть розпочатися застудні захворювання.
Етап 2: період адаптації. Спрацьовують захисні механізми психіки. Дитина починає спілкуватися з вихователем та однолітками, бере участь в іграх, але сумує за батьками і часто запитує про них. Малюк тільки починає звикати до нових правил, може порушувати дисципліну та відмовлятися виконувати вимоги вихователя. Часто говорить, що не розуміє і таке інше…
Етап 3: період компенсації. Процес адаптації завершується, дитина звикає до колективу, до вихователів та нового режиму дня, спокійно відпускає батьків. Емоційне поле стабілізується, фізіологічні показники повертаються до норми.
Скільки часу триватиме кожен етап, залежить від індивідуальних особливостей малюка. На кожен йде приблизно місяць.
До іноземного дитячого садка дитину потрібно готувати заздалегідь, приблизно за 20 днів. Покажіть малюкові будинок, вікна його групи, ділянку для прогулянок. Познайомте дитину з вихователями. Зверніть увагу малюка на те, що всіх дітей ввечері батьки забирають додому.Чим більше дитина знатиме про правила поведінки у дитячому садочку, тим легше пройде період адаптації.
Психолог пропонує батькам перед тим як відвести дитину до дитячого садка, пограти з дітьми у гру: «Дитячий садок для звірят». Можна використати м’які іграшки, ляльки, конструктор. Дитина разом з мамою та татом створює різні ігрові ситуації: «Прихід у дитячий садок», «Прощання з мамою», «Сніданок», «Прогулянка», «Тихий час». Ось так у домашній атмосфері малюк освоюється з тим, що на нього чекає в дитячому садку.
В цю гру можна грати, вплітаючи слова мовою країни, де плануєте відвідувати садок.
Здатність дитини до успішної адаптації багато в чому залежить від психологічної установки батьків.
Що спокійніше мама і тато ставляться до походу дитини до дошкільного закладу, то впевненіше почувається малюк у незнайомому колективі.
По дорозі в садочок налаштовуйте дитину, як добре їй буде там сьогодні, в які цікаві ігри вона там гратиме, що смачного приготують кухарі.
Придумайте ритуал прощання з дитиною, щоб було цікаво. Це може бути поцілунок у щоку і дотик долонь або коротенький віршик. Дозвольте взяти з собою улюблену іграшку. Стежте за власним емоційним станом. Усі ваші тривоги та побоювання обов’язково передадуться дитині.
У період адаптації у дитини зростає чутливість до всіх впливів довкілля. Організм не завжди може впоратися із психічним навантаженням. «Перехід у хворобу» — захисна реакція організму, як дитячого, так і дорослого.
Не забувайте, що адаптація — це і для батьків, і для дітей. Будьте терплячими, і разом ви зможете подолати цей період та зробити його для вашої дитини менш болісним. А дитячий садок стане новим важливим етапом у їхньому житті.
Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
