Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Як розпізнати неправдиву інформацію в соцмережах? Створено новий практичний посібник від професіоналів
Антиукраїнська дезінформація посилюється — лише за чотири місяці 2025 року асоціація «Демагог» виявила понад 94 тисячі дописів, що атакують Україну та її громадян. Дописи з’являються і дуже швидко поширюються не тільки ботами, але й простими користувачами соцмереж, зокрема, політиками. Спеціалісти радять перевіряти будь-яку емоційно насичену інформацію, але як це взагалі робиться?
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Організація «Демагог» підготувала практичний посібник, який крок за кроком показує, як самостійно розпізнавати маніпуляції та не потрапляти в пастку дезінформації.
Що можна знайти в посібнику?
● Реальні приклади дезінформації з підказками, як самостійно їх перевірити.
● Набір надійних джерел, якими варто користуватися.
● Практичні онлайн-інструменти для перевірки контенту.
● Вправи, що розвивають критичне мислення.
● Натхнення та матеріали для подальшого навчання.
Чому цьому варто навчитися?
Тому що це і є критичне мислення. Тому що соцмережі тонуть у фейках, які є сучасною зброєю, і від цієї зброї треба вміти захищатися. Завдяки посібнику ви навчитеся відрізняти правду від брехні, захищати себе та своїх близьких від маніпуляцій і свідомо орієнтуватися у світі інформації.
Посібник базується на конкретних випадках фальсифікацій особи й організацій, а також на неправдивих матеріалах, перевірених і спростованих раніше «Демагогом». Для кожної техніки дезінформації ви знайдете не тільки приклад, але й перевірені інструменти, які допоможуть розпізнати подібні маніпуляції в майбутньому.
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Про свою реформу міністр освіти Барбара Новацька говорила, що це зміни, які мають зробити польську школу «найкращою у світі». З моменту, як вона обійняла посаду міністра освіти, особливо багато говорили не тільки про список літератури, скорочення перевантажених навчальних програм, але й насамперед про місце релігії в школі й новий предмет — статеве виховання.
Кількість уроків релігії скорочено до одного на тиждень, оцінка з цього предмета не враховується в середньому балі, а заняття будуть проводитися на першому або останньому уроці
Марія Ковалевська, вчителька, вихователька у варшавській початковій школі та активістка команди «Вільна школа», позитивно оцінює ці зміни: «Це полегшує підготовку плану занять, але насамперед потрібно пам'ятати, що в школі навчаються діти різних віросповідань. Також важко очікувати, що віра чи релігійні знання будуть оцінюватися».
Конституційний суд ставить під сумнів законність постанови Міністерства освіти щодо уроків релігії, однак уряд не оприлюднює це рішення.
Освіта, а не деградація
Хоча «велика» реформа, що стосується навчальних програм, які мають бути прозорими, узгодженими та скороченими, а також іспитів, займе ще деякий час, як каже Барбара Новацька, вже в цьому навчальному році з'являться «вісники весни». Йдеться про два нових предмети, а саме широко обговорювану освіту в галузі охорони здоров'я (для четвертих і старших класів) та громадянську освіту, яка буде введена в середніх школах. «Там у базових програмах з'являються так звані факультативні питання», — каже заступниця міністра освіти Катажина Любнауер. — Це означає, що ми ставимо на те, щоб вчителі не тільки мали вибір методів у своїй роботі, але й мали вплив на те, чому вони хочуть навчати, — додала вона, підкреслюючи автономію вчителів.
Освіта в галузі охорони здоров'я — предмет, який в межах навчальної програми охоплює знання про широке розуміння турботи про своє фізичне й психічне благополуччя, має на меті надати учням та ученицям знання про те, як свідомо приймати рішення, пов'язані зі здоров'ям. «Предмет охоплює не тільки медичну чи біологічну сферу, але й питання, пов'язані з емоціями, стосунками, відповідальністю, цінностями й добробутом. Він вчить приймати свідомі рішення щодо здоров'я. Пропагує здоровий спосіб життя. Він розвиває навички комунікації, емпатії й турботи про себе і оточення. Дозволяє уберегтися від різноманітних загроз — від інфекційних захворювань і залежностей до дезінформації», — пише міністерство на своєму вебсайті. Предмет також стосується сексуального здоров'я, що викликало суперечки і зрештою призвело до того, що предмет не буде обов'язковим. Проти цього предмета виступили консервативні кола, а насамперед — єпископат, який грізно заявив про «розбещення».
Кілька днів тому єпископи знову підняли цю тему, написавши листа. У ньому вони підкреслюють, що в новому предметі «не йдеться про здоров'я учнів». «В основній частині цей предмет містить матеріали, що стосуються так званого сексуального здоров'я, метою яких є повна зміна уявлення про сім'ю і кохання», — пишуть члени президії КЕС, додаючи, що «згідно із задумом нового предмета, учні з наймолодшого віку мають піддаватися еротизації». Вони також закликають батьків не давати згоди на участь дітей у цих «деморалізуючих заняттях».
Марія Ковалевська заперечує: «Якби хтось потрудився прочитати базову програму, то дізнався б, що питання, пов'язані зі статевим здоров'ям, становлять лише 9% базової програми». І це дуже важливі 9%, тому що в класах щороку спливає тема порнографії, а питання, з якими звертаються до Марії учні, свідчать про те, що освіта в галузі охорони здоров'я є необхідним предметом. Той факт, що він залишиться необов'язковим, призведе до того, що багато батьків не запишуть дітей на заняття. На шкоду дітям.
Новацька не хоче повторювати помилок
Про автономію, про яку говорить Катажина Любнауер, важко говорити в разі тих змін, які вже були введені минулого року. Йдеться про зміну в домашніх завданнях: вони стали необов'язковими. Спочатку учні й батьки раділи цьому рішенню Міністерства освіти, тоді як експерти критикували його, звинувачуючи у втручанні в сферу автономії вчителя та підкреслюючи важливість самостійної роботи учнів.
«Якщо діти не пишуть вдома, то вони просто не навчаться писати, але ж на них чекають іспити восьмикласника. Щоб навчитися мови, необхідна самостійна робота, повторення», — каже Марія Ковалевська, яка негативно оцінює цю зміну.
Вся підготовлена реформа передбачає введення нових практичних предметів (згадані громадянська освіта та освіта з питань здоров'я, природознавство в новій формулі, практичні й технічні заняття в новій формулі), нової, узгодженої навчальної програми, більше практичних і проєктних занять, змін в оцінюванні з більшим акцентом на описові оцінки, зворотний зв'язок і розвиток компетенцій, змін в іспитах восьмикласників і випускників (з 2031 року), менше годин у 7-8 класах початкової школи та підтримку для вчителів. Ці зміни будуть впроваджуватися поступово: Барбара Новацька не хоче повторювати помилки своїх попередників, насамперед Анни Залевської та її поспішно підготовленої та впровадженої реформи щодо ліквідації гімназій.
З вересня 2026 року нові навчальні програми предметів почнуть діяти в дитячих садках та 1-4 класах початкової школи. У перший рік вони охоплюватимуть лише два роки навчання: 1-й і 4-й класи початкової школи, а у вересні 2027 року реформа розпочнеться s в середніх школах — ліцеях, технікумах і професійних училищах.
Школа має бути дружньою, чи буде такою держава?
У червні цього року багато говорили про відмову від програми «Школа для всіх», яка передбачала, серед іншого, надання підтримки міжкультурних асистентів дітям (та їхнім батькам) із сімей мігрантів та біженців. Передусім з України, оскільки їх у Польщі найбільше. Після оголошення цього рішення міністерство опинилося під шквалом критики, а з уряду пішла заступниця міністра Йоанна Муха. Наразі уряд повідомляє, що у межах програми вирівнювання освітніх можливостей дітей та молоді «Дружня школа» у 2025-2027 роках будуть виділені кошти на додаткову підтримку учнів з України в початкових та середніх школах, зокрема на підтримку міжкультурних асистентів та підвищення компетентності персоналу в сфері роботи в багатокультурному середовищі.
У контексті нового навчального року важко не згадати про президентське вето на закон про допомогу громадянам України в Польщі. На думку президента, отримання ними допомоги у розмірі 800 злотих має бути пов'язане не тільки з відвідуванням дитиною польських закладів освіти, але і з працевлаштуванням її батьків. Отже, матері — адже це переважно самотні жінки з дітьми, — які не працюють або втратили роботу, не зможуть отримувати цю допомогу.
Це, безсумнівно, вплине не тільки на сімейні бюджети, але й на функціонування українських дітей у школах
Для вчителів найважливішою зміною є поправка до Карти вчителя, завдяки якій має покращитися ситуація молодих вчителів на початку кар'єри та тих, хто вже виходить на пенсію. Зміняться також правила оцінювання роботи вчителів, зникнуть так звані «години черговості», тобто обов'язок вчителя бути доступним у школі додаткову годину на тиждень.
«Ми із Запоріжжя, у Польщі від початку війни. Моя 17-річна донька закінчила українську школу дистанційно й паралельно вчилася у 2 класі ліцею у Варшаві, — розповідає її мама Анастасія. — Попри відмінне знання мови та хорошу успішність у польському ліцеї, вона зіткнулася з ігноруванням з боку однокласників. Через це донька категорично відмовилася продовжувати навчання в ліцеї. Тож наприкінці травня ми вирішили вступати до університету з українським атестатом».
Дівчина обрала два варшавських виші: Варшавський університет (факультет охорони навколишнього середовища) та Головну торгову школу (SGH). В SGH вона успішно склала внутрішній мовний іспит на рівень В2 й іспит з економіки, а у Варшавському університеті отримала максимальні 20 балів на співбесіді. Маючи позитивні рішення від обох закладів, абітурієнтка обрала SGH.
Проте в серпні — як і тисячі інших абітурієнтів — вона отримала повідомлення: результати внутрішнього мовного іспиту тепер недійсні. Для підтвердження зарахування потрібно терміново надати офіційний сертифікат рівня В2, виданий уповноваженою установою.
Родина у розпачі, але сподівається, що оскільки вони складали іспити до появи цього рішення зі змінами, їх все ж зарахують до навчання. Також дівчина зареєструвалася на іспит для офіційного підтвердження знання мови на рівні В2 — WBT Weiterbildungs-Testsysteme GmbH (TELC), який відбудеться наприкінці серпня.
Але проблема в тому, що сам сертифікат робиться від 3 до 6 місяців, а документи треба подати до 1 жовтня, коли в Польщі починається навчання у вищій школі
«Маємо надію, що результат доньки зарахують за інформацією з реєстру, що вона успішно склала іспит. Будемо писати щодо цього клопотання до ректора вишу», — каже Анастасія.
Як альтернативне рішення родина розглядає незапланований gap-year (рік перерви після закінчення школи перед вступом до університету — Ред.), оскільки в ліцей дівчина повертатися не планує, а школу в Україні вже закінчила. Втім, ця ситуація спричиняє низку інших проблем, адже в Польщі навчання для осіб до 18 років є обов'язковим. Також залишається відкритим питання про майбутнє статусу UKR: чи збережеться він у наступному році, і чи зможуть українські студенти й надалі вступати за спрощеною процедурою, як це було під час тимчасового захисту.
В українців ніхто спеціально не цілився
Батьки й абітурієнти намагаються зрозуміти причини неочікуваного скасування можливості вступу за внутрішніми мовними іспитами. Адже все відбулося блискавично й неочікувано навіть для самих польських університетів, які розпочали кампанію рекрутації за внутрішніми іспитами на знання мов. Хронологія змін цьогорічної вступної кампанії виглядала таким чином:
4 квітня 2025: Сейм ухвалив «візовий закон», який зобов'язав іноземців підтверджувати знання мови на рівні B2 з 1 липня 2025 року;
16 травня — 18 червня 2025: відбулися консультації щодо переліку документів для підтвердження мови. Міністерство закордонних справ подало зауваження, наполягаючи на забороні внутрішніх мовних іспитів;
1-30 липня 2025: набувають чинності нові вимоги щодо рівня В2, але остаточного переліку документів ще немає. Університети, керуючись своєю автономією, проводять власні іспити, приймаючи документи та зараховуючи студентів;
24 липня 2025: сталий комітет Ради Міністрів підтримав позицію МЗС, виключивши внутрішні іспити зі списку;
1 серпня 2025: Постанова набула чинності. В університетів відібрали право самостійно перевіряти знання мови абітурієнтів не з ЄС, що призвело до хаосу та невизначеності для тисяч вступників.
На думку українських абітурієтнів, це рішення є тривожним сигналом про можливу радикалізацію політики Польщі щодо іноземців. Серед десятків конспірологічних версій, які з'явилися з цього приводу, звучить навіть про зустріч Глав МЗС України і Польщі Андрія Сибіги і Радослава Сікорського 1 серпня, де начебто український дипломат міг просити польського колегу погіршити умови для вступу українським студентам, щоб зменшити кількість виїжджаючих за кордон підлітків.
У групах, де спілкуються батьки цьогорічних абітурієнтів, багато розпачу: «Син готувався до іспитів в укритті, ми з Дніпра, — розповідає мама 17-річного Богдана Олена,— наполегливо вчив мову, ми двічі їздили в Польщу, заплатили за короткі підготовчі курси, 500 злотих — за внутрішній іспит, а ще репетиторам в Україні, плюс оренда житла, проїзд, харчування в Польщі…і що натомість? Лист про неповний комплект документів. І жодного повідомлення, чи бодай якісь гроші нам повернуть. Шкодую, що обрали Польщу, а не Чехію чи Словакію, які теж розглядали для вступу».
Разом з тим експертка з питань вищої освіти, засновниця IDEA KLUB Ганна Озімковська, яка багато років супроводжує іноземних студентів у Польщі, впевнена, що в українців ніхто спеціально не цілився, хоча саме українські студенти складають половину іноземних студентів у Польщі.
Молоді українці на заняттях у Лодзькому університеті. Фото: Tomasz Stanczak / Agencja Wyborcza.pl
На думку Озімковської, через негативне інформаційне поле та посттравматичний синдром, викликаний війною, українці сприймають будь-яку несправедливість на свій рахунок. Однак, ця історія — відголоски корупційного «візового скандалу», який розгорівся в Польщі у 2023 році.
Коротко нагадаємо, що тоді правляча партія «Право і справедливість» публічно виступала проти міграційної політики Європи та зробила це наріжним каменем своєї передвиборчої агітації. Водночас «іншою рукою» польські консульства видали близько 250 тисяч віз, переважно громадянам Африки й Азії. Частина цих віз була оформлена на підставі навчання в університетах. Проте більшість з цих «студентів» насправді навіть не починали навчання, а використовували візи для подальшої міграції до більш економічно заможних країн.
«Вже під час скандалу було зрозуміло, що систему вступу будуть ущільнювати, — каже експертка Ганна Озімковська. — Виявилося, що в країні немає єдиного реєстру, який допоміг би відділити доброчесних абітурієнтів від тих, хто хоче використати студентську візу як транзитний квиток до інших країн ЄС. Одним зі способів ідентифікації визначили мовний іспит, адже якщо людина налаштована вчитися, вона буде сумлінно готуватися до мовного іспиту».
І хоча цей скандал стався у 2023 році, якісь рішення щодо нього вирішили ухвалити аврально у 2025 році. І вони дуже вдарили по доброчесним студентам, зокрема й тим, хто візи не планує отримувати, оскільки перебуває під тимчасовим захистом, склав польську матуру (аналог українського НМТ). Однак, навіть такі діти не можуть вступити без державного сертифікату B2.
Щоб вирішити це питання, абітурієнти та їхні батьки створили петицію з проханням відтермінувати зміни для цьогорічних вступників, які просто фізично не встигнуть скласти іспити у визначених державою закладах і донести сертифікати до пакету вступних документів.
Разом з тим ситуація з новими правилами вступу обурила не лише абітурієнтів, а й самі польські виші. Конференція Ректорів Академічних Шкіл Польщі (KRASP) виступила із заявою, висловлюючи глибоке занепокоєння. Ректори вважають, що нові правила, які скасовують право університетів самостійно перевіряти знання мови, підривають їхнюавтономію та міжнародний авторитет. У документі зазначається, що припущення про недоброчесність усіх університетів є необґрунтованим, а також наголошується, що такі дії суперечать багаторічній політиці інтернаціоналізації освіти.
Розголос вплинув
Міністерство науки і вищої освіти Польщі відреагувало на критику та медійний розголос і трохи пом’якшило ситуацію. У зверненні від 8 серпня 2025 вишам дозволили враховувати самостійні перевірки знань до вступу в дію змін (тобто, по суті, дозволили визнати внутрішні іспити, які відбулися до 31 липня 2025 року). А у зверненні міністра від 13 серпня 2025 року визначено, що іноземцям, які склали польську матуру, не потрібно підтверджувати знання мови на рівні В2: «Особи, які закінчили польську середню школу та склали іспит на зрілість з польської мови, не повинні турбуватися про своє майбутнє в польських університетах. Таким людям не потрібно надавати жодних додаткових документів, що підтверджують знання польської мови».
І дійсно — вже в середині серпня абітурієнти, які складали внутрішні іспити на знання мови у липні, почали отримувати листи про зарахування. Батько одного з них поділився: «Спочатку нам написали, що його прийняли, потім через тиждень надіслали повідомлення з уточненням, що ситуація незрозуміла. Якщо є сертифікат, вони з радістю його зарахують. Ми вже думали, що все пропало, але сьогодні (14 серпня) ми отримали лист — сина прийнято! Тому тримаємо кулаки, щоб вони знову не передумали».
Міністр пише, що усвідомлює, що такі раптові «нові правила для багатьох людей стали джерелом зайвого стресу», однак, «рішення, прийняті відповідними установами щодо видачі віз іноземцям, … залишаються в компетенції Міністра закордонних справ і консулів».
Також Міністерство намагається вирішити ще одну проблему для студентів, які не встигли потрапити на іспит з визначення рівня володіння мовою, що проходить двічі на рік. Вони звернулися до Державної комісії з питань сертифікації володіння польською мовою як іноземноюз проханням про додатковий іспит з польської мови на рівні B2 (15-16 листопада 2025), а також співпрацюють з Національним агентством академічних обмінів (NAWA) над розробкою та впровадженням нового сертифіката, що засвідчує володіння польською мовою.
Окремо зазначили, що зараз напрацьовують рішення, «прийнятні для всіх зацікавлених сторін». Ймовірно, тут йдеться про рекомендації для вишів, які попри роз'яснення Міністерства щодо можливості зарахувати студентів без мовного сертифікату — лише за результатами внутрішнього іспиту, складеного до 31 липня, — не поспішають приймати студентів до зарахування.
Що робити в цій ситуації?
Експертка Ганна Озімковська радить абітурієнтам, які склали внутрішні іспити на знання мови до 31.07.2025 року, але отримали відмову на вступ (чи невизначеність), не чекати, а терміново подати заяву на зміну рішення про відмову з посиланням на роз'яснення Міністра Науки та Вищої освіти від 08 серпня 2025 року.
Є чіткі часові періоди:
До 30 червня 2025 року діють старі правила: університети можуть зараховувати абітурієнтів без обов’язкового сертифіката B2, якщо такої вимоги не було в їхніх власних ухвалах.
1-31 липня 2025 року — вже діють нові критерії, хоча виші ще могли самостійно перевіряти знання мови (за умови, що вони підтверджували рівень не нижче B2), навіть якщо таких документів немає в офіційному списку.
Експертка вважає, що зараз університети консультуються з юристами й шукають усі правові підстави для зарахування таких абітурієнтів. «Адже вони мають бути впевнені, що не порушують закон, що все відбувається на законних підставах. Вони розуміють, якщо абітурієнт вже сплатив за певні послуги, але не був зарахований, ці кошти доведеться повернути. Більшість студентів-іноземців вчиться на платних відділеннях, це теж втрата значних коштів для університетів. Тому рекомендую подавати запит на зміну рішення, комунікувати з університетом та просити зарахувати за результатами внутрішніх іспитів. Також можна наголосити, що ви зареєстровані для складання іспиту й пізніше надасте сертифікат».
Експертка радить реєструватися на мовний іспит, складати й доносити сертифікат, щоб підстрахувати себе та навчальний заклад. Вже багато вишів, за інсайдерською інформацією, погоджуються на таку процедуру.
Якщо ж абітурієнт складав внутрішній іспит на знання мови після 1 серпня 2025, коли нові візові зміни набули чинності, тут ситуація однозначна — знання мови має підтверджуватися виключно документами, які перераховані в розпорядженні Міністра науки та вищої освіти. А саме:
сертифікатом про знання польської мови, який видається Державною комісією з питань засвідчення знання польської мови як іноземної (Państwowa Komisja do spraw Poświadczania Znajomości Języka Polskiego jako Obcego — Ред.);
сертифікатами міжнародних інституцій: European Consortium for the Certificate of Attainment in Modern Languages (ECL) чи TELC GmbH, WBT Weiterbildungs-Testsysteme GmbH (TELC);
сертифікатом про завершення 9-місячного підготовчого курсу до навчання в польському університеті.
Як не втратити рік?
Особливо, якщо йдеться про хлопця чи дівчину 17-ти років, які за польськими законами мають вчитися, перебуваючи в Польщі. Тут є кілька шляхів, які залежать від реального знання мови та можливостей родини:
Якщо рівень знання мови посередній чи низький
Тоді шлях до профільного технікума. Навчання там безкоштовне, буде можливість підтягнути профільну лексику, загалом мову. Є технікуми з гуртожитками й опікунами, якщо батькам потрібно повернутися в Україну.
Повернення в Україну й отримання мовного сертифікату там. Для цього потрібно шукати заклади, які уповноважені організовувати TELC-іспити з польської мови як іноземної.
Вступ до «зерувки». Сертифікат про завершення 9-місячного підготовчого курсу до навчання в польському університеті є документом, який підтверджує знання польської мови на рівні B2. Мінус — це не дешева опція, адже потрібно буде заплатити як за навчання близько 2500-3000 злотих, так і за проживання, проїзд, харчування.
Якщо з мовою проблем немає
І це просто трагічна помилка, що абітурієнт склав внутрішній іспит не в той період, тоді варто реєструватися на найближчий іспит зі знання мови, де видають відповідні сертифікати. Якщо зробити це зараз, то вже у жовтні можна отримати сертифікат.
Після успішної здачі та отримання сертифікату варто спробувати вступити під час зимової рекрутації. Польські виші є автономними, тому вони самостійно оголошують дати рекрутації, взимку так само можна пробувати вступати.
«У Польщі 356 вищих навчальних закладів і, звісно, частина набере студентів, але в багатьох будуть ще рекрутації, просто варто слідкувати за оголошеннями, — говорить фахівчиня з питань вищої освіти в Польщі. — У Польщі вступні кампанії, на відміну від України, відбуваються протягом року».
Тож не варто панікувати через те, що дитина «втрачає рік». Польські однолітки закінчують школу у 18 років, тому невелика затримка (навіть пів року) не створить серйозних проблем.
<frame>Відеозапис, на якому чути, як хтось українською коментує вміст пакунка, отриманого від польського Caritas, з'явився на Facebook у групі під назвою «Nie dla banderyzmu». На записі, зокрема, можна почути фрази про «блювотне борошно» і скарги на відсутність італійських макаронів і креветок.<frame>
Раніше, у березні 2025, соцмережами вже ходив відеоролик, на якому хтось так само розпаковував гумдопомогу від благодійників. І там також озвучку було сфабриковано — вона супроводжувалась образливими коментарями на кшталт «У пакунку дешеве польське лайно. Я серйозно кажу, вони хочуть нас отруїти». Компанія Demagog знайшла оригінальний відеозапис, і на ньому чути геть інші слова: «Сьогодні ми отримали гуманітарну допомогу від фонду Caritas. Ми були здивовані кількістю всього, що тут є — тут просто все!».
Відео на Facebook отримало майже близько двох тисяч реакцій і 1,3 тисяч поширень. Серед понад тисячі коментарів — чимало ворожих висловлювань щодо українців. Один з користувачів пише (далі йде переклад з польської): «Нехай твій президент тобі дає. Яка підла баба, повертайся до себе». Ще один коментар такий: «Яка нахабна баба, креветок захотіла, пішла геть!».
Скріншот фейкового відео, розміщеного в одній з груп
Цю ж підробку опублікували різні проросійські акаунти у TikTok, Reddit, VKontakte, Telegram і X. Як і у березні, відео поширювали не окремі профілі, а ціла мережа антиукраїнських сторінок. Такі акаунти — свідомо чи ні — через публікацію фейкових матеріалів сприяють успіху російської дезінформації.
Використовуючи нові можливості штучного інтелекту, до якого більшість користувачів інтернету ще не призвичаїлась, російська пропаганда намагається переконати європейців і, зокрема, поляків, що українці — невдячні тим, хто їм допомагає
Спеціалісти з Demagog підкреслюють: голос, який чути у відео, доданий штучно. В оригіналі звучать зовсім інші слова — позитивні коментарі про допомогу від польського Caritas.
Катаржина Хаврило, головна спеціалістка Російського відділу Центру східних досліджень (OSW), у своїх роботах зазначає, що у країнах з великою кількістю українських мігрантів Росія намагається провокувати етнічну ворожнечу. Підґрунтям для цього часто стають звинувачення у «бандеризмі» та «привілейованості» українців.
Російську дезінформацію регулярно описує також East Stratcom Task Force (ESTF) — робоча група Європейської служби зовнішніх дій (EEAS). На своєму порталі EU vs Disinfo вона пояснює, що один з типових кремлівських фейкових наративів — нібито Україна є невдячною за надану їй допомогу. Щоб «довести» це, Росія поширює неправдиві матеріали.
Росія веде не лише військові дії проти України, але й координовані дезінформаційні кампанії у багатьох країнах світу. Їхня мета — створити викривлений образ України та українців, щоб посилити антиукраїнські настрої.
Урсула фон дер Ляєн увійшла в історію як перша жінка й перша німкеня, яка очолила Європейську комісію. Вона здобула репутацію лідерки, здатної проводити Європу крізь кризи. Та сьогодні це лідерство дедалі частіше ставлять під сумнів.
Підтримка центристів і поміркованих сил має подарувати президентці Єврокомісії тимчасовий спокій за свою посаду, та чи вистачить цієї підтримки надовго? Про це розмовляємо з експертом з європейської політики й питань безпеки, співзасновником Брюссельського центру свободи Роландом Фройденштайном.
Роланд Фройденштайн. Фото з приватного архіву
Лідерство фон дер Ляєн: яка альтернатива?
Марина Степаненко: З 2014 року жоден президент Єврокомісії не стикався з вотумом недовіри, а фон дер Ляєн — уже вдруге. В чому корінь цієї політичної кризи?
Роланд Фройденштайн: В Європейській комісії дедалі частіше лунають критичні зауваження на адресу її президентства — не тільки з боку політичних екстремістів, але й з боку частини центристів. Але, знаєте, всі при цьому розуміють, що альтернативи насправді немає. Ось чому обидва майбутні голосування про недовіру навряд чи спрацюють.
— Одні називають Урсулу фон дер Ляєн «сильним голосом Європи у світі» і послідовною лобісткою інтересів України в Європі. Інші кажуть, що їй бракує впертості, щоб доводити важливі ініціативи до кінця. Які сильні й слабкі сторони фон дер Ляєн як політика ви можете назвати?
— Я б сказав, що її головна сила — це сила її переконань і неймовірна працьовитість.
Її часто називають трудоголіком. Про це красномовно свідчить той факт, що вона навіть облаштувала готельний номер на 13-му поверсі будівлі Комісії в Брюсселі під офіс
Звичайно, деяким це не подобається. Хтось не любить сильних президентів Комісії, ще хтось — сильних жінок. Її також критикували за те, що вона не приділяла достатньо уваги певним проєктам, хоча зазвичай це були випадки, коли обставини були проти неї.
Найкращим прикладом є «Європейський Зелений Курс» — зусилля, спрямовані на збалансування економічної конкурентоспроможності Європи та боротьби зі зміною клімату. Протягом багатьох років маятник настроїв схилявся на бік порятунку планети, але цей момент минув. Зараз вона просто не може реалізувати всі елементи «Зеленого курсу», які відстоювала на початку свого другого терміну.
— Незважаючи на те, що вотум недовіри не був ухвалений влітку, він вказує на серйозні розбіжності в Європарламенті. Як ви оцінюєте здатність фон дер Ляєн зберігати підтримку різних політичних груп у її другому терміні?
— Саме той факт, що її найзапекліші критики походять з крайніх лівих і крайніх правих сил, насправді гарантує її виживання. Ліві не хочуть голосувати разом з правими — і навпаки. До того ж справді існує відчуття, що ніхто інший не зміг би виконувати цю роботу краще за неї, навіть на думку її критиків.
Якщо подивитися на їхні власні критерії, зокрема щодо соціального законодавства, екологічної політики, поваги до держав-членів тощо — я просто не можу уявити нікого іншого, хто міг би виконувати цю роль
І її критики теж це знають, особливо ті, хто перебуває в політичному центрі і може бути незадоволений її стилем або деякими її рішеннями. Але зрештою навіть вони це визнають.
— Як вважаєте, чи здатна Урсула фон дер Ляєн адаптувати свою політику, щоб задовольнити вимоги як центристських, так і правих партій, зберігаючи при цьому єдність ЄС?
— Ні, так не можна — бо неможливо задовольнити всіх. Але якщо подивитися на національну політику, то там ситуація така сама: жоден глава уряду не може задовольнити всіх виборців. Тому вона змушена покладатися на коаліцію сил, що займають центристську позицію.
Навіть у межах цієї коаліції надзвичайно складно підтримувати консенсус, це вимагає постійних компромісів. І саме тут її сила — та її робоча дисципліна — відіграють позитивну роль. Аби йти на компроміси, потрібно бути сильною і мати тверді переконання. Водночас потрібно неймовірно багато працювати й взаємодіяти з величезною кількістю осіб, які приймають рішення.
Щиро переконаний, що вона зараз найкраща людина для цієї роботи.
Для економії часу Урсула фон дер Ляєн має в будівлі Єврокомісії не тільки офіс, але й апартаменти. Фото: @ursulavonderleyen
Праві сили посилають сигнал
— З огляду на зростання впливу правих партій у Європарламенті, як ви оцінюєте їхній вплив на політичний курс ЄС? Чи можуть вони змінити баланс сил у Європейській народній партії (EPP)?
— Під керівництвом Манфреда Вебера Європейська народна партія іноді приймала голоси від крайніх правих, що дозволило їм сформувати більшість, яка виходила за межі класичної центристської коаліції: ЄНП, лібералів, соціал-демократів і зелених. Наприклад, щодо деяких положень «Зеленого курсу» ЄНП відмовилася слідувати за фон дер Ляєн і зуміла підштовхнути Комісію до більш правоцентристських, профермерських позицій.
Але щодо великих стратегічних питань (європейської оборони, підтримки України, глобальних торговельних угод), то вона повністю узгоджує свою позицію з ЄНП. У цих питаннях її проблеми зазвичай виникають з боку лівих, особливо соціалістів і зелених. Одним з прикладів є її рішуча реакція на ситуацію в Ізраїлі та Газі (мається на увазі її підтримка Ізраїлю після нападу ХАМАС в 2023 — Авт.), яку багато членів ЄС, соціалісти й зелені вважали поспішною й однобокою на користь Ізраїлю.
Тож так, ЄНП вплинула на її програму в дечому, але щодо стратегічних питань — вона і без того залишається близькою до їхніх поглядів.
— Враховуючи підтримку правими партіями вотумів недовіри проти фон дер Ляєн, чи можна стверджувати, що їхня мета — не лише змінити керівництво, а й вплинути на загальний курс ЄС?
— Так, вони намагаються. Намагаються досягти деяких тактичних успіхів, зібравши велику кількість голосів для висловлення недовіри Урсулі фон дер Ляєн. Вони знають, що, ймовірно, не виграють ці голосування, але суть в тому, щоб послати сигнал.
Якщо подивитися на риторику Віктора Орбана, стає очевидним: Брюссель — це його ворог, а ніхто не уособлює Брюссель більше, ніж Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії. Звичайно, є й інші впливові фігури — президент Парламенту, президент Ради або Кая Каллас як високий представник з питань зовнішньої політики. Але фон дер Ляєн є найвпливовішою.
Тому вона стає символом європейської адміністрації, інституцій ЄС, які, на думку Орбана, стали занадто потужними і штовхнули Європу в неправильному напрямку. Ось чому він разом з «Патріотами за Європу» (англ. Patriots for Europe, PFE — ультраправа політична група у Європарламенті, — Авт.) та іншими правими силами хоче публічно атакувати її — і через неї атакувати інституції ЄС.
Вони хочуть перетворити це на велике політичне шоу
— Угорщина під керівництвом Орбана не раз блокувала ініціативи ЄС, зокрема щодо санкцій проти РФ. Як ви оцінюєте таку поведінку Орбана і її вплив на авторитет Урсули фон дер Ляєн?
— Віктор Орбан фактично став на бік Путіна — він ніколи цього не визнає, але це правда. Він вірить, що майбутнє належить диктаторам, хоче підтримувати з ними добрі стосунки і, зрештою, сам хоче стати диктатором. Він може навіть програти наступні вибори, але це все одно його світогляд.
Він відкидає все, за що виступає ЄС: спільний суверенітет, сильні брюссельські інституції, голосування більшістю голосів у Раді. Він також рішуче виступав проти членства України в ЄС. У найближчі тижні Рада може спробувати обійти угорське вето щодо санкцій проти Росії.
Зараз не тільки брюссельські інституції, а й більшість держав-членів ЄС ситі ним по горло і активно шукають способи обійти Угорщину — а іноді й Угорщину та Словаччину разом
Це велика зміна. Раніше держави-члени не любили Орбана, але рідко атакували його відкрито. Тепер вони це роблять — Польща, країни Балтії, Північні країни, іноді навіть Німеччина. Тому Орбан відчуває себе загнаним у кут. Він продовжує зображати Брюссель як ворога, а держави-члени як «хороших хлопців», але насправді більшість урядів відкрито виступає проти нього. Його запасний варіант — поставити під сумнів їхню легітимність, називаючи їх елітою, глобалістами, які більше не представляють свій народ. Але вони були обрані демократичним шляхом, тож це ставить його в скрутне становище.
— Фон дер Ляєн публічно підтримує ідею скасування обов’язкового консенсусу для голосування у ЄС у деяких сферах. Чи можна вважати цей крок радикальним і ризикованим саме для її політичної кар’єри?
— Ні, бо вона не є головним рушієм цього процесу. І вона дуже мудро робить, що не є ним, адже це лише посилило б стереотип про неї як про жадібну до влади єврократку, яка обмежує права держав-членів. Не забуваймо, що в питанні голосування більшістю за дійсно вирішальні питання є й інші держави-члени, які вагаються.
Тому набагато краще, якщо інша впливова фігура в Брюсселі, в даному випадку Президент Європейської Ради Антоніу Кошта, візьме на себе цю ініціативу, а інші держави-члени її підтримають. Таким чином це стане питанням політичної суті, а не ініціативою однієї людини, яка постійно просуває цю ідею. Щиро кажучи, не думаю, що питання голосування більшістю матиме негативний вплив на її кар'єру.
Дезінформація в ЄС: хто здатен протидіяти?
— Як ви оцінюєте роль дезінформації у політичних процесах ЄС, зокрема в кампаніях проти фон дер Ляєн?
— Її вплив досить великий. Маю на увазі, що Росія робить все можливе, щоб посилити напруженість у європейській політиці — як у державах-членах, так і в брюссельській бульбашці. Погане зображення Урсули фон дер Ляєн є частиною цього розпалювання конфліктів. І звичайно, російська дезінформація та пропаганда націлені на фон дер Ляєн, тому що вона була і є активною в питаннях, які стосуються України — вона є їхнім природним ворогом.
З Володимиром Зеленським у Брюсселі, 17 серпня 2025. Фото: ОПУ
Росія завжди намагається посилити політичну напругу й конфлікти всередині Європейського Союзу. Це ідеально вписується в її плани.
Разом з тим зазначу, що люди висловлюють євроскептичні ідеї, критикують фон дер Ляєн або Україну не тільки тому, що їм платить Кремль. Іноді вони справді переконані в цьому. Тому я був би обережним, трактуючи кожну критику як російську дезінформацію або стверджуючи, що хтось перебуває на зарплаті у Путіна.
Ми маємо боротися з цією критикою за допомогою політичних аргументів, а не лише вказуючи пальцем. Чому? Тому що існує загальне відчуття незадоволення: відчуття, що справи йдуть у неправильному напрямі, що розподіл багатства є несправедливим, що Європа не генерує достатнього зростання, що занадто багато витрачається на озброєння і занадто мало на соціальні видатки тощо.
Ці почуття є реальними. Росія намагається їх використати для посилення політичної напруги. Але правильний спосіб протидіяти цій критиці — це політичні заходи, а не лише звинувачення когось у тому, що він отримує гроші від Москви.
— Чи достатньо активно ЄС реагує на загрози дезінформації з боку третіх країн? Які кроки слід вжити для посилення захисту інформаційного простору ЄС?
— Національні уряди та Європейський Союз не повинні безпосередньо наймати людей для боротьби з дезінформацією. Натомість — фінансувати проєкти підтримки й розвитку громадянського суспільства. Наприклад, журналістів-розслідувачів, які викривають мережі російського впливу.
Звичайно, уряди повинні використовувати свої розвідувальні служби для виявлення операцій впливу. Але основна реакція вільного суспільства на авторитарні загрози (в інформаційній сфері, соціальних мережах або економіці) має надходити від громадянського суспільства. Це означає фонди, політичні партії, аналітичні центри, асоціації, університети, ЗМІ.
Сама Україна досягла надзвичайного успіху в протидії російській дезінформації з перших років після незаконної анексії Криму й окупації Донбасу в 2014 році. Саме українське громадянське суспільство відреагувало — і набагато швидше, ніж влада. Те саме має бути і в Європейському Союзі. Уряди повинні фінансувати й підтримувати громадянське суспільство, але фактичну роботу — виконувати громадяни.
Євроінтеграція України: все тільки починається
— У своїй промові про стан Євросоюзу («State of the Union») Урсула фон дер Ляєн підкреслила важливість інтеграції України до ЄС. Як ви оцінюєте роль президентки Єврокомісії у цьому процесі?
— Вона встановлює конкретні цілі, орієнтири на шляху України до членства в ЄС. І це не тільки її особиста ініціатива, а ініціатива всієї Єврокомісії. Вона виконує волю держав-членів у Раді, але все ще має багато справ, якими керує самостійно.
Допомога ЄС Україні, зокрема, військова підтримка, оскільки вона фінансується ЄС, — є величезним успіхом для Урсули фон дер Ляєн особисто, тому що вона вклала в це дійсно багато енергії. Те саме стосується шляху України до членства. Але зрештою рішення прийматимуть держави-члени, а не Європейська комісія чи фон дер Ляєн особисто.
— Чи вважаєте, що Україна може стати членом ЄС до 2030 року?
— Таким є план. Я б не сказав, що це неможливо, але ЄС має напрочуд неоднозначний досвід встановлення конкретної дати до успішного завершення всіх розділів переговорів і до повного впровадження всього необхідного законодавства в країні, що приєднується.
Україні є над чим працювати — не в плані прийняття законодавства, яке здебільшого вже готове, а в плані його впровадження, зокрема посилення боротьби з корупцією та верховенства права. Цей рік приніс деякі невдачі, які, безумовно, не сприяли прискоренню процесу вступу України до ЄС. Але Україна має потенціал для подолання цих викликів.
Ми розмовляємо про те, як працює машина ненависті, хто на ній заробляє і що робити, щоб їй протидіяти.
Слова, яких ніколи не було
Єжи Вуйчик: Почнемо з найважливішого. Чи почуваєтеся ви сьогодні в Польщі в безпеці?
Наталія Панченко: На жаль, не почуваюся настільки безпечно, як раніше. Після кожної хвилі дезінформації я бачу, як дедалі більше людей починають вірити у фальшиві повідомлення й переносять це у повсякденне життя. Спочатку були коментарі в інтернеті, потім дзвінки, а з часом — вже неприємні ситуації на вулиці. У таких умовах почуття безпеки зникає.
Найважче те, що загрози почали торкатися також моєї родини. Це показує, що пропаганда не закінчується в мережі — вона має дуже реальні, болючі наслідки в житті реальному. Ось чому я вирішила говорити про це голосно.
Це вже не проблема однієї людини, а сигнал, що дезінформація вражає всю нашу спільноту
— Що в цій ситуації можуть зробити звичайні люди? Як не піддатися маніпуляціям і не підзаправляти цю машину ненависті?
— Кожен з нас має великий вплив на публічний простір. Від наших щоденних рішень — чи перевіряємо ми джерела, чи поширюємо неперевірені матеріали під впливом емоцій — залежить, чи буде поширюватися дезінформація. І саме ми, дорослі, відповідальні за передачу цих знань дітям.
Тому як мама я сьогодні звертаюся до польських батьків, до матерів і тат. Всім нам важливо, щоб наші діти могли жити в безпеці. Від вас залежить, якими будуть ваші діти. Будь ласка, не піддавайтеся маніпуляціям. Перевіряйте джерела, звертайтеся до першоджерел і повних матеріалів (бо фрази, вирвані з контексту, часто несуть протилежний сенс до того, що дійсно було сказано — Ред.), не поширюйте інсинуацій і не додавайте злих, агресивних коментарів.
Якщо ви натрапите на контент, який раптово «підсилює» емоції — гнів, страх, обурення — у 99% випадків це сигнал, що хтось навмисно його підготував — саме для того, щоб вас зачепити, посварити з кимось
Зупиніться на хвилину, перевірте, звідки походить інформація, хто є її автором, чи є незалежні підтвердження. Не дайте собою керувати.
Давайте разом дбати про безпеку — нашу і наших дітей. Навчаймо їх розпізнавати маніпуляції, розмовляймо про дезінформацію, навчаймо критичного мислення. Тільки разом — спокійно, уважно й солідарно — ми можемо захистити наші родини від брехні й ненависті.
— Пояснімо на вашому прикладі, як працює дезінформація. Того ж дня, коли російські дрони порушили повітряний простір Польщі, в мережі розпочалася скоординована кампанія дезінформації. Її елементом став сфабрикований діпфейк з вашою участю, в якому ви нібито ображаєте поляків. Як виглядала ця маніпуляція і чому вона виглядала для багатьох правдоподібною?
— Це було зроблено простим способом: використано фрагмент старого інтерв'ю, яке я давала українською мовою, а потім накладено на нього голос, згенерований штучним інтелектом, — але вже польською мовою.
Цей голос вимовляв слова, яких я ніколи ніде не говорила
Для людей, які мене знають, фейк є очевидним — інтонація не моя, а рухи губ не завжди збігаються з текстом. Однак, для когось, хто ніколи раніше мене не бачив і не чув, це виглядало досить правдоподібно. Хтось, хто підробив цей фейк, найімовірніше, також налаштував рекламу цього відео, завдяки чому за кілька годин ролик вже мав понад 100 тисяч переглядів.
Ці записи були проаналізовані організаціями Demagog і NASK. Обидві установи однозначно підтвердили, що ми маємо справу з підробкою, фальшивкою, дипфейком. Але якщо експерти й журналісти можуть розпізнати маніпуляцію, то звичайні глядачі — особливо ті, хто ніколи раніше не стикався зі мною — не можуть відрізнити такий фейк від справжнього висловлювання.
Тому сьогодні особливо важливо навчати суспільство критично ставитися до контенту в інтернеті. В епоху штучного інтелекту ми повинні вміти перевіряти джерела і не давати себе обдурити сфабрикованими матеріалами.
— Остання хвиля антиукраїнських атак була надзвичайно жорстокою. Як працює цей механізм? Чим він відрізняється від того, що ми бачили в 2015-2016 роках?
— Російська пропаганда діє в Польщі вже багато років — подібні кампанії ми спостерігали вже в 2015-2016 роках. Однак сьогодні їх відрізняє масштаб і інтенсивність. Кількість дипфейків, сфабрикованих матеріалів і маніпуляцій в мережі є величезною, і щодня десятки тисяч тролів працюють над тим, щоб роз'єднати поляків і українців. На жаль, до цієї нарації приєднуються не тільки випадкові користувачі інтернету, але й політики, які, повторюючи російські меседжі, стають учасниками цієї дезінформаційної боротьби. А якщо подібний контент висловлює політик, для багатьох людей це звучить як правда, що ще більше підсилює ефективність пропаганди.
Вся дезінформаційна машина працює, як єдиний механізм — саме це робить її такою ефективною. Одні створюють графіку, інші готують дипфейки й маніпулятивні записи, треті поширюють їх в інтернеті й засипають сотнями тисяч коментарів і лайків. В результаті виникає ефект «сніжної кулі»: контенту настільки багато, що звичайний споживач втрачає пильність і починає вірити, адже якщо так багато людей про це говорять, то це може бути правдою.
— Критики закидають, що ваші гострі висловлювання самі стають паливом для пропаганди.
— В цьому і полягає мистецтво дезінформації — щоб стати її жертвою, навіть не потрібно нічого говорити
Якщо хтось вибере вас за ціль, кожною вашою заявою можна маніпулювати, а якщо бракує матеріалу — завжди можна створити дипфейк.
Нещодавно я стала жертвою кампанії, в якій мені приписали цитати, яких я не виголошувала. Моє попередження про те, що нацьковування поляків на українців може вийти з-під контролю, було порізане, перекручене й представлене як погроза полякам. Підкреслю, що я говорила про це українською мовою, на українському телебаченні, до українських глядачів — тому саме твердження, нібито я погрожувала полякам на українському телебаченні, є абсурдом.
Виявилося, що перші публікації на цю тему з'явилися 5 лютого на російських вебсайтах, а вже наступного дня — польською мовою в соціальних мережах, і цю тему відразу підхопили польські політики, зокрема Гжегож Браун і колишній прем'єр-міністр Лешек Міллер. Це показує, що від самого початку в цю кампанію були залучені політики, які своєю участю надали їй розголосу й авторитетності.
Хочу чітко підкреслити: я ніколи не погрожувала полякам
Приписування мені таких слів є елементом свідомої маніпуляції та прикладом класичної дезінформації.
Згодом ця дезінформаційна нарація проникла також до частини традиційних ЗМІ. На щастя, редакції основних ЗМІ, такі як Onet, Wyborcza чи найбільші телеканали, відразу перевірили інформацію і повідомили, що це маніпуляція. Однак, у соцмережах та на анонімних порталах наратив пішов жити своїм життям, досягаючи аудиторії в тисячі людей.
Сьогодні ми бачимо, що це не зупинилося — з кожним новим інцидентом у Польщі з’являються тисячі тролів, які поширюють фальшивий контент, вставляють мої фотографії з доданими цитатами і звинувачують всю українську громаду. Це класичний механізм пропаганди: створюється штучний ворог і використовується для залякування людей. На жаль, за армією тролів йдуть і звичайні користувачі інтернету, які повірили в ці наративи і починають погрожувати, ображати або навіть атакувати українців — як дорослих, так і дітей.
Розбити дезінформаційну машину
— Наскільки польське суспільство є стійким до цієї машини? І чому ці, часто прості, гасла так легко сприймаються?
— Цільовою аудиторією таких атак є насамперед польське суспільство. Йдеться про те, щоб якомога більше людей повірили, що Україна і українці є злими, що вони шкодять Польщі — щоб посіяти ворожнечу між нашими народами.
Українці мають справу з російською пропагандою вже багато років, тому, на мою думку, вони набагато стійкіші до фейків
Вони вміють розпізнавати маніпуляції, називати їх по імені й викривати. Натомість польське суспільство до цього менш підготовлене, а тому значно більш вразливе до неправдивої або фальшивої інформації, поширюваної в межах скоординованих дезінформаційних кампаній.
Проблема також полягає в тому, що для частини польської політичної сцени це ідеологічна боротьба. У польському парламенті діють відкрито антиукраїнські партії, і саме вони використовують хвилі дезінформації для своїх цілей. Замість того, щоб викривати їх, вони підсилюють їх і будують на них свою політичну нарацію.
Меседжі російської пропаганди дуже прості, але, на жаль, надзвичайно ефективні. Повторювані знову й знову, вони проникають у свідомість багатьох людей, які часто навіть не усвідомлюють, що це елемент дезінформації. Наведу найпопулярніші гасла:
«Це не наша війна» — ключовий наратив Кремля, покликаний переконати поляків, що підтримка України не має сенсу. Його мета — відвернути увагу від реальної загрози з боку Росії та знехтувати солідарністю з українцями.
«Українці живуть у Польщі на соцдопомозі» — міф, повністю відірваний від фактів. Абсолютна більшість українців у Польщі важко працюють і самостійно себе забезпечують.
«Українці їздять на дорогих автомобілях» — наратив, який апелює до емоцій і заздрості. Так, існує невелика група заможних людей, які мають дорогі автомобілі, але це явна меншість. Більшість українців у Польщі важко працює, щоб забезпечити собі та своїм сім’ям існування.
«Невдячні українці» та «Українці забирають роботу у поляків» — повідомлення, що мають викликати почуття образи й ворожості. Вони натякають, що українці не виявляють вдячності за надану допомогу, а крім того, забирають у поляків робочі місця. Насправді більшість українців займаються професіями, на які в Польщі бракує робочої сили, заповнюючи прогалини на ринку праці.
У 2022 році Наталя організувала ходу вдячності українців польському народу. Фото: Adam Burakowski/REPORTER
— Оскільки про це дискутують вже роками, що ще можна зробити? Як реально з цим боротися?
— По-перше, уряд повинен почати ставитися до загрози дезінформації набагато серйозніше. Я думаю, що тільки тоді, коли на Польщу впали російські дрони й паралельно розпочалася величезна кампанія дезінформації — про що говорили прем'єр-міністр і міністри, закликаючи людей не вірити пропаганді — влада вперше чітко усвідомила, наскільки потужним інструментом може бути дезінформація і наскільки ефективно вона може керувати громадською думкою.
По-друге, держава повинна створити власні команди для боротьби з кампаніями дезінформації. Звичайно, в Польщі існують установи, які займаються цією темою, наприклад NASK або неурядові організації. Вони вміють виявляти маніпуляції, аналізувати їх і проводити перевірку фактів, тобто показувати, де ми маємо справу з фальшивим контентом. Проблема, однак, полягає в тому, що бракує інституцій, які могли б реально розбити всю дезінформаційну машину: нейтралізувати ботоферми, спростовувати їхні наративи й ефективно протидіяти їм. Сьогодні ці дії є занадто слабкими, щоб протистояти масштабам загрози.
І нарешті — ключовим є підхід до контенту. Що довше я досліджую явище дезінформації, то більше переконуюся, що єдиний спосіб її подолати — це виробляти в кілька разів більше правдивого, достовірного контенту, ніж фейків і маніпуляцій. Наразі в цій сфері ми програємо.
Уряд повинен підійти до цього виклику системно: створити нові інституції, які будуть здатні ефективно боротися з ботофермами, дипфейками й іншими інструментами маніпуляцій. І водночас будувати й послідовно посилювати власні наративи — такі, що будуть досягати суспільства і робити його стійким до впливу пропаганди.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
