Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Швейцарія готується змінити правила прийому українських біженців. Влада країни має намір перевіряти, чи справді в регіоні, з якого прибула людина, їй загрожує небезпека. І якщо це біженець із західної частини України, йому може бути відмовлено у тимчасовому захисті — оскільки державний секретаріат з міграції вважає, що «у західних регіонах немає інтенсивних бойових дій».
Швейцарське видання Der Spiegel повідомляє, що нові правила поділу українських регіонів на «безпечні» й «небезпечні» можуть набути чинності вже восени 2025 року — і будуть діяти лише для новоприбулих українців. Але нововведення готуються і для тих, хто вже знаходиться в Швейцарії. Зараз їм дозволено їздити в Україну максимум на 15 днів на квартал, але термін планують обмежити до 15 днів на півріччя.
У такому підході швейцарська влада наслідує приклад Норвегії, де поїздки в Україну для біженців вже заборонені, а 14 регіонів визнано відносно безпечними (тож їхні мешканці, відповідно, не потребують захисту).
Зараз у Швейцарії статус S (так називається тимчасовий захист) мають близько 69 тисяч українців. Новоприбулим українцям, які до цього вже мали захист в іншій країні або мають візи Канади чи США, — відмовляють у захисті. Sestry поговорили з двома українками, які мешкають у франко- та німецькомовних кантонах, і дізналися про особливості життя українських переселенок у найдорожчій країні Європи.
15 доларів на день — але тільки якщо пощастило з кантоном
Ірина Піскова з Харкова живе у франкомовному кантоні — муніципалітеті Ваад неподалік Женеви. За три роки у Швейцарії Ірині вдалося не лише вивчити французьку, а й відкрити свій власний бізнес — сироварню, де Ірина тепер уже разом з командою готує традиційний український кисломолочний сир (творіг).
— Продукт, якого немає в більшості європейських країн і якого так бракує в Європі українцям, — пояснює Ірина. — До переїзду до Швейцарії нічим подібним я не займалася, в Україні працювала у сфері маркетингу. Коли почалась війна, ми з донькою приїхали сюди, бо тут жила моя подруга дитинства. Через соцмережі я знайшла для нас тимчасове житло — кімнату в гуртожитку у невеликому містечку поряд із Женевою.
Людей, яким не було де зупинитися, влада теж розселяла до гуртожитків, спортзалів. Мого батька, наприклад, розмістили в холі для виставок у Женеві, де біженці ночували в одному великому приміщенні — на ліжках, огороджених простирадлами й плівками. Люди жили там, доки не знаходили (або ж для них не знаходили) постійне житло. З останнім, якщо не маєш постійної роботи у Швейцарії, тут складно. І хоча державна організація може дати листа про те, що гарантує, що ти платитимеш оренду, багатьох власників житла це все одно не влаштовує — всі хочуть платоспроможного орендаря з офіційною зарплатою. Гарантом, до речі, може бути і платоспроможний швейцарець — але питання в тому, де його знайти, як про таке просити малознайому людину.
Місяць оренди однокімнатної квартири в передмісті Женеви може коштувати 1 800-2 500 франків (2200-3150 доларів) на місяць. Це — за місцевими мірками — недороге житло. Разом з тим на пропозиції оренди завжди є черги — на перегляд може прийти сорок людей
І ось ти стоїш у черзі, заповнюєш анкету — і як українка зі статусом S розумієш, що шанс, що з усіх оберуть тебе, близький до нуля. Мені пощастило зустріти жінку, яка сама запропонувала стати моїм гарантом — тільки так вдалося знайти житло.
Доки людина не почне сама себе забезпечувати, держава оплачує їй оренду. Є і соціальні виплати: 12,5 швейцарських франків (15,8 доларів) на день на дорослого, 9,5 франків (12 доларів) — на дитину.
— Цього вистачить на закриття базових потреб: продукти, засоби гігієни, — каже Ірина. — Так, сім'я із трьох людей, де двоє дорослих не працюють, отримує близько тисячі франків на місяць, з яких десь 750 підуть на їжу, а решта — на оплату телебачення, інтернету, транспорту.
При цьому ти маєш інтегруватися, ходити на мовні курси — у нашому кантоні це курси французької. Пропускати заняття можна лише з поважної причини, інакше штраф — 1000 франків. Після того, як отримав рівень А2, зазвичай відправляють у службу зайнятості — вважається, що ти вже можеш шукати роботу (хоча А2 недостатньо навіть для роботи в супермаркеті). Тобі можуть дозволити продовжити навчання до В1 (у поодиноких випадках навіть до В2), якщо покажеш чіткий план, навіщо тобі це. Наприклад, у тебе є вища освіта і тобі потрібна мова, щоб працювати за фахом.
Мені ось дали можливість підтягнути англійську до В2, хоча англійська не є державною мовою у Швейцарії. Я пояснила її необхідність для мене роботою в маркетингу. Служба зайнятості може також запропонувати стажування за фахом — по суті, безоплатну роботу. Це шанс здобути місцевий досвід, а іноді й залишитись у компанії, в яку прийшов стажуватися.
У Швейцарії чотири державні мови, але головне — знати мову свого кантону. У Женеві вкрай рідко можна почути ту ж німецьку (хоча в школах її вивчення обов'язкове), тут все французькою. Англійську місцеві зрозуміти можуть, але з нею роботу можна знайти хіба що у міжнародних компаніях (куди вкрай складно потрапити).
Українці — як і в інших країнах Європи — часто працюють тут руками. Манікюр, клінінг чи робота на кухні. На кухні починаєш зі стажування — здебільшого миєш посуд. Але зрештою можна отримати сертифікат, що дає право працювати на професійній кухні — і далі влаштуватися в ресторан.
Тут не почуваєшся бідним навіть без Porsche
Моя ідея з бізнесом з'явилася взимку 2023 року. Ми жили поряд із фермою — і якось я вирішила спробувати приготувати м’який сир. Близько місяця експериментувала з технологією — поки не досягла ідеального, на мій погляд, смаку. Знаючи, що я далеко не єдина українка у Швейцарії, яка сумує за кисломолочним сиром, запостила на Facebook оголошення із цінами — і відразу пішли замовлення. Далі купила обладнання, домовилася з фермером про ціну, отримала офіційний дозвіл на роботу.
У мене було три місяці на те, щоб знайти приміщення для сироварні (тут не можна готувати їжу на продаж вдома понад три місяці). Приміщення під оренду знайшла через нетворкінг — з людьми, які захотіли допомогти, вдалося домовитись про невелику орендну плату. І ось вже два роки ми працюємо. Кажу «ми», бо зараз нас у команді вже десять, і ми в пошуку двох кухарів. Досі робили лише сир, а тепер плануємо ще й українські напівфабрикати — наприклад, сирники.
Більшість наших клієнтів — українці. Але є і швейцарці. Фермери возять наш м’який сир на ринок — і місцеві охоче його беруть, особливо влітку. Кажуть, що порівняно з твердим сиром наш менш жирний — і їм це подобається.
За словами Ірини, відкриття бізнесу у Швейцарії — довга й непроста процедура:
— Перевіряють усе: рух за рахунками за два роки, всі грошові перекази. На час перевірок соціальні виплати ставлять на паузу. Далі соціальна допомога відновлюється — і певна її частина надходитиме доти, доки не почнеш заробляти мінімум, необхідний для життя й оплати житла. Умовно кажучи, якщо заробляєш 2500 франків на місяць, а на сім'ю потрібно 5 тисяч франків, то 2500 тисячі тобі доплатять. Система соціальної підтримки працює. Але важливо розуміти, що працює за правилами. І за найменше порушення — величезні штрафи.
Більшість швейцарців — далеко не бідні люди — не звикла демонструвати свої статки. Безумовно, тут можна побачити дорогі автівки, що ганяють гірськими дорогами.
Разом з тим коли я за п'ять франків продавала комбінезон доньки, за ним приїхали люди на Porsche
Навіть для заможних швейцарців абсолютно нормальним є купувати ношені речі. При цьому без Porsche — та й взагалі без автівки — ти все одно не почуваєшся тут бідним. Ідеально чисті вулиці, чудові автобуси й потяги, транспортна розв'язка — все це дає відчуття комфорту навіть за обмеженого бюджету.
Ще мені подобається їхній підхід до виховання та навчання дітей. Тут немає пріоритетних предметів — рівна кількість годин виділяється як на математику, так і на малювання, співи, походи в ліс (зокрема вечорами), де діти з ліхтариками вивчають комах і кажанів. Процес навчання розтягнутий у часі (літні канікули лише півтора місяці), дітей не навантажують великою кількістю інформації — дають більше можливостей пізнавати світ. Деяким українцям така школа здається «слабкою», а мені дуже подобається. Донька щодня біжить до школи із задоволенням.
Швейцарія вважається максимально безпечною країною — хоча є нюанси. Якось я забула в автобусі свій макбук, і мені того ж дня його повернули. Разом з тим на парковці у нас одного разу вкрали електричні самокати, а до цього — розбили скло машини. Тож буває різне.
Порушив правило? Тебе знайдуть за відбитками пальців
— Відчуття безпеки для мене пов'язане насамперед з тим фактом, що тут вже понад 200 років не було воєн, — каже Світлана Олейникова, яка з весни 2022 року разом із двома дітьми живе у Цюріху (німецькомовний кантон). — Країна оточена горами, на яких — установки ППО. У Цюріху багато бомбосховищ, і всі вони в ідеальному стані. Основний принцип: хочеш миру — готуйся до війни. Мені як людині, якій довелося тікати від війни вже двічі (я з Донецької області), це важливо.
Швейцарія — не соціальна країна. Наприклад, у моєму кантоні Цюріх усі соціальні виплати, які ти колись отримував, потім потрібно буде повертати (у Кантоні Женева такого правила немає. — Авт.) Тому я, маючи дохід (в Україні Світлана є керуючою партнеркою групи фандрейзингових компаній — Авт.) від всіх виплат відмовилася.
Медицина тут не безкоштовна. Я плачу 385 франків (483 долара) на місяць за медичне страхування, але при цьому за всі прийоми у лікаря й ліки наразі сплачую окремо — і так буде доти, доки мої витрати не досягнуть 2500 франків за рік. Тільки після цього подальші медичні послуги покриватиме страховка.
Тут дороге життя, але, безумовно, дуже комфортне.
Ти можеш об'їхати всю Швейцарію на поїздах і автобусах з важкою валізою і тобі жодного разу не доведеться її піднімати — все максимально продумано для людей з багажем, з візками і на візках
Ще я зрозуміла, що означає швейцарська якість — якість продуктів, речей, послуг. У Швейцарії практично для будь-якої роботи потрібен сертифікат. Кожен продавець буде сертифікований, і тут у принципі не може бути, щоб тебе обслужили краще чи гірше — тебе обслужать згідно зі стандартами, куди б ти не прийшов.
У людини, яка тут не живе, може скластися враження, що багато речей не контролюються — у тих самих супермаркетах ніхто не слідкує, заплатив ти чи ні, охорона не бігатиме і не перевірятиме твої сумки. Але це тільки здається. Якщо ти щось вкрав, тебе знайдуть. Відстежать по камерах, по відбитках пальців.
Про відбитки я зараз не жартую — вони дійсно це робитимуть, навіть якщо йдеться про якусь, здавалося б, дрібницю.
Якось мої діти викинули сміття, забувши наліпити на пакет спеціальну етикетку за два франки — це важливо для подальшого сортування і переробки. Я була на заняттях з німецької, коли мені зателефонували з відповідної служби і повідомили, що моє сміття було знайдено без етикетки. На запитання, звідки вони знають, що сміття моє, мені відповіли, що на ньому мої відбитки пальців
Сказали, що на перший раз закриють на це очі, але якщо ситуація повториться, я заплачу тисячу франків (1260 доларів) штрафу.
Повторні штрафи завжди більші. Одного разу я забула поповнити проїзний на громадський транспорт, і мене оштрафували на 90 франків. А коли вдруге, поспішаючи, залетіла в потяг з розрядженим телефоном і не встигла купити квиток — сплатила вже 140 франків штрафу.
Швейцарія — комфортна. Для тих, хто не змиває унітаз після 22.00
Швейцарців зі школи привчають до порядку. Тут є вираз, який дослівно перекладається як «Не роби стрес» — ні іншим, ні собі. Їх вчать бути пунктуальними та ввічливими — і тому вони, наприклад, не дуже люблять «гучних» іноземців, які створюють багато галасу.
Щоб ви розуміли, змивати унітаз після десятої години вечора — це теж шум, який може турбувати сусідів, і вони мають право поскаржитися. Якщо ж ти не реагуєш на зауваження, може дійти до виселення з дому
За спостереженнями Світлани, швейцарці працюють багато — і стиль їхньої роботи відрізняється від українського:
— Їхній робочий день триває на годину довше — дев'ять годин. Прийшовши на роботу, ніхто не п'є кави — вони відразу ж беруться за справи і максимально сконцентровані на тому, що роблять. Якщо людина сіла робити якусь таблицю, вона не встане з-за столу і не заглядатиме в телефон доти, доки її не зробить.
У багатьох компаніях співробітникам заборонено користуватися телефонами — вони мають до них доступ тільки під час обідньої перерви. Вважається, що людину ніщо не повинно відволікати від роботи. Я раніше думала, що швидко виконую свою роботу.
Але те, що я роблю за тиждень, швейцарці роблять за день
Разом з тим тут діють свої негласні правила, які дізнаєшся не одразу. Наприклад, «правило трьох разів»: коли тобі щось потрібно, то ні з першого, ні з другого разу твоє прохання ніхто не виконає. І тільки як попросиш втретє, вже може бути результат. Я з цим зіткнулася, коли просила мовні курси, а згодом — коли просила соцслужбу допомогти мені з пошуком житла. Я змушена була до них звертатись, бо ніхто не хотів здавати мені квартиру. Три роки була у тимчасовому житлі, яке доводилось змінювати. І лише у лютому цього року змогла орендувати постійне.
За словами Ірини й Світлани, поки що Швейцарія, як і більшість інших європейських країн, просто продовжує українцям тимчасовий захист — без жодних конкретних планів на майбутнє. Влада Швейцарії наголошує, що статус S — тимчасовий і не веде до постійного резидентства. Про якісь альтернативні імміграційні шляхи для охочих залишитися в країні поки не йдеться.
Тим часом швейцарська влада стурбована кількістю українців, які досі отримують соціальні виплати: за офіційною інформацією, дві третини українських переселенців все ще не мають стабільного доходу, що створює додаткове навантаження на систему соціального захисту. У зв'язку з цим влада анонсувала план, відповідно до якого до кінця 2025 року мають бути працевлаштовані щонайменше 50 відсотків українців зі статусом S. Кантони хочуть зобов'язати створювати спеціальні програми підтримки роботодавців, що наймають українців, спростити процедури оформлення трудових контрактів та інтенсифікувати мовні курси і кар'єрні тренінги, які мають допомогти українцям з адаптацією.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
