Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Загальний настрій Заходу щодо подій, що у Росії назвали «президентськими виборами», висловив голова Європейської Ради Шарль Мішель. Він завчасно привітав Путіна з перемогою на виборах, в яких не було вибору і конкуренції. Так і є — інші кандидати в бюлетені з прізвищами Даванков, Слуцький та Харитонов (усі троє — лідери політичних партій, представлених у Держдумі, де панує «Єдина Росія»), не змогли викликати ентузіазм у виборців. На це, власне, і був розрахунок.
Кремлівська команда підготувалася до проведення виборів з потужним символізмом. Рівно десять років тому, 17 березня 2014 року, у захопленому росіянами Криму відбувся «референдум» щодо приєднання до РФ. Плюс православні християни цього дня відзначають Прощену неділю. Стало більш зрозумілим прагнення російських генералів за будь-яку ціну захопити Авдіївку напередодні «виборів»: навіть там проводили «голосування». І тільки Міжнародний кримінальний суд не підтримав «тренд 17 березня»: минулоріч у цей день його судді виписали ордер на арешт Путіна, створивши прецедент міжнародного кримінального переслідування лідера ядерної держави.
Поза всяким сумнівом, Путін отримає за підсумками імітації волевиявлення рекордний відсоток підтримки, який перевищить (правда, тільки за офіційними даними Центрвиборчкома РФ) 80 відсотків. Як інакше, адже дострокове голосування ще у суботу, 16-го березня, перетнуло 50-відсоткову позначку.
Дострокове голосування — вірна ознака фальсифікацій, адже перевірити, хто і як голосував і чи голосував взагалі, неможливо
Кремлівська команда не шукає для себе оригінальних рішень, вона просто «відкорегувала» Конституцію та створила умови для швидкого подолання Путіним сталінського рекорду перебування біля стерна управління країною. Тепер новий орієнтир — 2030 рік, і не виключено, що на черзі — коронація Путіна. Або його беатифікація (зарахування праведника до лику блаженних — Ред.).
Путін активно грає роль «збирача російських земель», а його підручні вмонтували окуповані українські території у процес імітації народного волевиявлення. На 20% окупованої української території вони отримали чимало «мертвих душ» з наперед визначеним результатом та стройовий огляд колаборантів різного рівня — від гауляйтерів до поліцейських, які перейшли на службу окупантам. Рейд російських добровольців до Бєлгородської та Курської областей продемонстрував, що не все так добре у кремлівській системі влади, проте радикально вплинути на результати процесу голосування не зміг (хіба що російському диктатору довелося щось промимрити про атаку на Росію).
Смерть Алєксєя Навального під час виборчої кампанії не змусила Путіна висловити співчуття з цього приводу або хоча б якось змінити логіку власних дій. Президентське послання господар Кремля виголосив, практично стоячи на труні з тілом свого головного політичного опонента. Публічна поява «загонів Навального» з яскраво вираженим терористичним акцентом в останній тиждень перед голосуванням нагадує провокацію російських спецслужб. Акція російської опозиції «Полдень против Путина», яка мала продемонструвати незгоду з кремлівськими методами, навряд чи запам’яталася пересічним росіянам. Власне, як і спроби залити зеленкою бюлетені в окремих урнах на низці дільниць для голосування.
Під час агітаційної кампанії Путін поставав у щонайменше трьох іпостасях: воєнного вождя, головного супротивника Заходу та власника атракціону небаченої щедрості для громадян Росії
У першій іпостасі він відвідував підприємства оборонно-промислового комплексу, здійснив політ на стратегічному бомбардувальнику, проте так і не наважився показатися на окупованих територіях України. У другій іпостасі він поєднував брутальні вирази на адресу Заходу з демонстрацією готовності домовлятися — звісно, з беззаперечним урахуванням інтересів Росії. У внутрішній політиці Росії все частіше проявляються елементи тоталітарної держави, які нагадують, що СРСР, правонаступницею якого називає себе РФ, Другу світову розпочинав як союзник нацистської Німеччини.
Троє журналістів отримали можливість поговорити з Путіним під час кампанії. Такер Карлсон із США та кремлівські пропандисти Зарубін та Кісельов. Якщо візит заокеанського гостя змусив кремлівських наголошувати на кількості переглядів, то спілкування з приписаними до Кремля пропагандистами стало прикладом розжовування меседж-боксу.
На сьогодні є дві інтриги: короткотермінова та середньотермінова. Короткотермінова — чи визнає Захід обрання Путіна президентом в умовах проведення виборів на окупованих територіях України? Нагадаю, що РФ окупувала біля 20% української території, що за площею є найбільшою незаконно окупованою територією в світі після Другої світової війни. Очевидний виклик для Еммануеля Макрона та інших західних лідерів.
Середньотермінова — спроба Росії завдати удару по одній з країн НАТО, перевіривши дієвість 5 статті Вашингтонського договору на фоні святкування 75-ї річниці Альянсу та прийдешніх виборів у США та Великій Британії. Західні аналітики вважають цей сценарій ймовірним, проте не цьогоріч. І в цьому головна помилка Заходу: там досі думають, що Путіну важливий імідж передбачуваного партнера, а не імперська велич. На жаль, вони помиляються.
Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
