Коли мовчання — не золото

Впродовж трьох років організація Demagog разом з Інститутом моніторингу медіа (IMM) досліджує поширення антиукраїнської пропаганди в польськомовному інтернеті. У 8 аналітичних звітах — приклади пропагандистського контенту та його ключові поширювачі. Тобто ті, хто атакує Україну й ображає її громадян. Хто саме і як поширює антиукраїнську пропаганду, які наративи використовує і чи можна цьому протистояти Sestry, які є партнером проєкту, розпитали в експерта Demagog Марціна Фіца.

Що годує хвилю ненависті

Наталія Жуковська: Вже ввосьме спільно з Інститутом  моніторингу медіа ви проводите дослідження щодо антиукраїнської пропаганди у польськомовному інтернеті. Що сьогодні становить основу цієї пропаганди в Польщі?

Марцін Фіц: У нашому звіті ми взяли до уваги період з квітня по липень 2025 року, і за цей час відбулися три події, які вплинули на посилення антиукраїнських наративів. По-перше, президентські вибори у Польщі в травні та червні. По-друге, річниця «кривавої неділі» 1943 року на Волині. І по-третє, підписання Володимиром Зеленським закону, який обмежував незалежність антикорупційних органів в Україні. Саме під час цих подій ми зафіксували зростання кількості антиукраїнських публікацій у Польщі. Вони були спрямовані проти українців, мали негативне забарвлення, базувалися на неправдивих тезах, апелювали до страхів і стереотипів. 

Основний меседж — Росія нібито бореться з «нацистським» чи «бандерівським» режимом в Україні, а українські біженці становлять загрозу для поляків. Ці тези поширюються через дезінформацію, використання стереотипів і створення хибних дилем. Наприклад: якщо ти підтримуєш Україну, то нібито автоматично не дбаєш про Польщу.

— Як змінюються наративи у порівнянні з попередніми дослідженнями? Які типові стереотипи чи фейки найчастіше зустрічаються в антиукраїнських описах?

— Один з прикрих висновків нашого звіту такий — кількість антиукраїнських публікацій зросла. Якщо порівняти ідентифіковані нами матеріали за цей рік з тим самим періодом торік, то їх стало більше на 177%, а охоплення зросло на понад 154%. 

Є постійні, сталі меседжі. Наприклад, уподібнення сучасних українців, які сьогодні борються за свою країну проти Росії, з нацистами та бандерівцями. А президента України називають «бандерівським диктатором». Так було торік, і так є цьогоріч. Ще одна повторювана стратегія — використання складної українсько-польської історії, насамперед теми Волинської трагедії. Дослідницькі центри, як-от Польський інститут міжнародних справ чи Фонд імені Януша Куртики, вже давно звернули увагу на те, що Росія використовує ці історичні травми, щоб послабити польсько-українські відносини. Очевидно, що злочини на Волині були. Це питання, яке досі остаточно не осмислене обома державами. Не відбулося справжнього порозуміння, яке зняло б чутливість цієї теми. Саме тому це активно використовується кремлівською пропагандою. І, як показує практика, знаходить відгук у польському суспільстві, адже такі матеріали потім активно поширюються.

Окрім того, часто використовується тема вступу України до НАТО. Зокрема, з’являлися дописи-реакції на заяви політиків. Так, коли Рафал Тшасковський сказав, що підтримав би вступ України до НАТО, відразу полилася інформація, що це те саме, що офіційно підтримати війну з Росією. Інші повторювали, що членство України в НАТО «не в інтересах Польщі», бо це нібито призведе до провокацій. Або що Польща захищає «бандерівську, невдячну Україну».

В антиукраїнській пропаганді також згадується мовне питання — що українська стане офіційною другою мовою Польщі. 

Ці дезінформаційні наративи звучать правдоподібно, але не мають жодного фактичного підтвердження

Один з них — що українська мова нібито стане другою обов’язковою іноземною мовою в польських школах. Цю вигадку поширив, зокрема, профіль партії «Ruch Narodowy». Хоча міністерство освіти Польщі пояснило, що рішення про вибір іноземної мови ухвалює директор кожної окремої школи, і жодних робіт над тим, щоб зробити українську мовою «за замовчуванням», не ведеться.

X (Twitter) — головний плацдарм пропаганди

— Які платформи є найпоширенішими для розповсюдження антиукраїнських матеріалів?

— Насамперед — платформа X (колишній Twitter). Там ми зафіксували понад 90% усіх виявлених публікацій. Далі йде Facebook, але це вже близько 1,2–10%. Решта — майже 7% — припадає на інші соціальні мережі. Важливо й те, що публікації на X генерують найбільші охоплення. Також ми ідентифікували акаунти, які поширюють антиукраїнську пропаганду з найбільшим охопленням. Що цікаво: значна частина цих профілів була активна ще торік. Зокрема, 5 з 10 найактивніших акаунтів ми вже фіксували у звіті за попередній рік. Якщо говорити про X, то 7 із 10 найактивніших профілів у 2025 році були також у рейтингу за 2024. Це свідчить про сталість та повторюваність одних і тих самих «акторів», які систематично поширюють антиукраїнські меседжі.

— Хто є основними поширювачами антиукраїнських наративів у польському інтернеті, чим вони відрізняються один від одного? Як це доведено?

— Головних поширювачів антиукраїнських наративів ми можемо визначити насамперед на основі їхніх охоплень, тобто хто згенерував найбільший потенційний вплив. Тут варто пояснити методологію: під «контактами» ми розуміємо, що статистично особа старше 15 років могла бодай один раз натрапити на ці матеріали. У досліджуваному нами чотиримісячному періоді кількість таких контактів становила 32,5 мільйона. Найбільше охоплення отримав акаунт Мартина Демірова. Це профіль, який уже з’являвся в попередніх наших звітах. Цей користувач представляє себе як словака з околиць Бистриці, який цікавиться Польщею. Його акаунт у минулому вже блокували за порушення правил платформи. Проте він продовжує роками систематично поширювати пропаганду, прирівнюючи українців до «нацистів» і «бандерівців». І водночас транслює інформацію про дії російської армії, вихваляє її «успіхи на фронті» та «відбудову міст», зруйнованих, за його словами, «бандерівськими нацистами». У своїх повідомленнях він відкрито спирається на російські ЗМІ та офіційні джерела з Москви. А ще повторює класичний кремлівський наратив — мовляв, війна почалася для «захисту російськомовного населення від нацистів з Києва». Також він писав про Бучу.  Заперечував відповідальність Росії за воєнні злочини. У своїх дописах стверджував, що різанина у Бучі — маніпуляція та вигадка. І це попри те, що масові страти у Бучі підтверджені багатьма міжнародними організаціями.

Ми відбирали публікації за допомогою моніторингу медіа, шукаючи записи з використанням 18 ключових слів, які були визначені експертами на основі аналізу дебатів у перші місяці після повномасштабного вторгнення Росії. Це були саме ті терміни, якими зазвичай користувалися автори дезінформації. Серед них, наприклад, ukropol, українізація, «укри», «stop ukrainizacji Polski», «stop banderyzacji Polski», Poliniak, а також кальки з російської мови. Як бачимо, всі ці слова мають виразне негативне забарвлення й використовуються виключно для того, щоб вдарити по іміджу українців і України.

— Чи вважаєте ви діяльність Мартіна Демірова та Гжегожа Брауна особливо небезпечною?

— Так. Браун теж потрапив до нашої класифікації, і це цікавий приклад того, як виборча кампанія вплинула на антиукраїнську пропаганду. Цей політик у своїх передвиборчих меседжах активно використовував антиукраїнські наративи. Поляків, які підтримують Україну, він називав «укрополяками», звинувачував їх у «державній зраді». 

Це класична маніпуляція: створення фальшивої дилеми — або ти «справжній поляк», або ти допомагаєш Україні. Так він підживлює поділ і нав’язує думку, що не можна водночас бути польським патріотом і союзником України

Крім того, він стимулює антиєвропейські настрої та поширює страх перед потенційною війною. Наприклад, у своїх виступах він стверджував, ніби польська армія готується до інтервенції в Україну. Були й показові дії, як-от зняття українського прапора з будівлі в Білій Підлясці, бо «тут Польща, і такою залишиться», ніби присутність української символіки — це «окупація». Це не перший випадок, коли він так поводився щодо української символіки. Усе це створює дедалі більше суспільних поділів, формує ворожість і підживлює російські наративи. І звісно, що така антиукраїнська пропаганда впливає на громадську думку. Це підтверджують соціологічні дослідження CBOS. 

Так, внаслідок всіх цих дій лише 30% опитаних нині заявляють про симпатію до українців — це на 10 відсоткових пунктів менше, ніж торік. Разом з цим зріс відсоток тих, хто висловлює антипатію — 38%. Тобто наслідок поширення таких меседжів — зростання напруги й розколів у суспільстві. Мета ж зрозуміла, особливо у виборчому контексті: мобілізувати й згуртувати електорат, який відчуває втому від війни й страх перед її можливим поширенням. 

Як працює механізм дискредитації

— Які методи використовуються для створення фальшивих наративів про Україну й українців? Що працює найефективніше?

— Ми не можемо однозначно оцінити ефективність кожного з методів. Але можемо звернути увагу на наративи, події та дезінформаційні прийоми пропагандистів. У випадку політиків — це використання маніпуляцій у кампаніях, побудованих на страхах і протиставленнях. Важливо додати: об’єктами атак стають і ті, хто підтримує Україну. 

У звіті ми описуємо, що тих польських політиків, які виступали на боці України, у польськомовному інтернеті стали систематично ображати й звинувачувати. Їх стали називати, наприклад, «слугами України». А це ще одна лінія поділу — атаки на саму довіру до політичного класу

— Як окремі випадки поведінки українців у Польщі використовуються для формування негативного образу всієї громади?

— Приміром, був випадок, коли у ЗМІ з’явилася інформація про українця, який допомагав мігрантам, що нелегально перебували в Польщі, дістатися до Німеччини. На основі цього матеріалу у коментарях відразу почали писати, що це «черговий доказ того, що мігранти плодять мігрантів». Подібний механізм працює і в інших ситуаціях: якщо громадянин України скоює злочин, це одразу використовується для поширення меседжу, що українці становлять загрозу для безпеки поляків, держави чи суспільного порядку. Це створює підґрунтя для міжетнічних конфліктів і, зрозуміло, безпосередньо грає на користь Росії.

— Як цьому протидіяти?

— Через освіту та роз’яснення. Ми сподіваємося, що демонстрація конкретних наративів, які використовуються в антиукраїнській пропаганді та які збігаються з кремлівськими цілями, допоможе підвищити усвідомлення серед аудиторії. І зменшить рівень небезпечної напруги між поляками й українцями в Польщі.

— Яку роль відіграють боти, тролі й чат-боти в поширенні дезінформації? Зокрема,  чат-бот GROK?

— Це справді цікавий аспект. Ми придивилися насамперед до одного чат-бота — Chatbot Grok, інтегрованого із сервісом X. Він опублікував близько 260 постів, що містили наші ключові слова. Цей бот відповідав на питання користувачів платформи, наслідуючи їхній стиль та манеру спілкування. Цікаво, що у липні змінився його алгоритм: після оновлення він перестав уникати «політично некоректних» тверджень — за умови, що вони нібито добре аргументовані. Спочатку він, наприклад, не підтверджував тези про «українізацію Польщі» чи пояснював, що тема УПА та Степана Бандери є складною і чутливою. Але після оновлення бот почав схвалювати дії Гжегожа Брауна, його «опір українізації» та навіть критику ЄС. Водночас в інших відповідях той самий бот зазначав, що Браун просуває кремлівські наративи. Тобто ми бачимо суперечливість і нестабільність у його відповідях. Це яскравий приклад того, як штучний інтелект і подібні інструменти можуть використовуватися в різний спосіб — і чому потрібно бути дуже обережними, взаємодіючи з ними.

Як зменшити вразливість до фейків

— Які саме кроки роблять Demagog та Інститут моніторингу медіа для підвищення інформаційної стійкості населення?

— У співпраці з Інститутом моніторингу медіа ми регулярно публікуємо звіти, а також самостійно або разом з іншими організаціями перевіряємо неправдиву чи непідтверджену інформацію, зокрема ту, що стосується України та польсько-українських відносин. Невдовзі вийде практичний посібник — українською та польською мовами, де ми пояснимо, як розпізнавати неправдиві повідомлення, як перевіряти джерела й уникати пасток дезінформації, особливо у соцмережах. Бо наше головне завдання — будувати інформаційну стійкість, яка має зменшувати вплив пропаганди й знижувати суспільну напругу.

— А як розпізнати неправдиву інформацію і ненадійні джерела? На що потрібно звертати увагу?

— Потрібно звертати увагу, з яких джерел ви отримуєте інформацію. Перевіряти відомості в кількох різних джерелах, звіряти. Слід звертати увагу й на контекст, бо трапляється, що певні факти навмисно замовчують, і таким чином окремі особи чи медіа намагаються просувати вигідний їм наратив.

— А чи існують приклади ефективних стратегій протидії антиукраїнській пропаганді в Польщі або за кордоном?

— Так. Йдеться про аналіз висловлювань політиків чи викриття фейків, які публікуються в інтернеті. Це впливає на суспільство, адже забезпечує людей перевіреною та достовірною інформацією. Саме цим займаються фактчекінгові організації. Ми постійно відстежуємо подібні матеріали й намагаємося донести їх до максимально широкої аудиторії. Хочемо охоплювати ще більше людей, тому співпрацюємо з медіа. Наш метод у тому, щоб показати: 

Перевірені факти можуть бути не менш цікавими й важливими, ніж емоційні, маніпулятивні оцінки

— Існує думка, що фактчекінг і боротьба з пропагандою способом донесення правди не працює на тих, хто свято вірить цій пропаганді. Як переконувати тих, хто керується емоціями і закликами в соцмережах?

— Це дуже складне питання, справжня дилема для кожного фактчекера. Адже дійсно дуже важко переконати людей, які щиро вірять у дезінформацію, що це неправда. Наші аналітичні роботи й звіти мають ще один характер — превентивний. Це стратегія на випередження. Коли хтось ознайомиться з таким звітом, дізнається про різні наративи, зрозуміє, чому вони фальшиві і як вони маніпулюють аудиторією, то, сподіваємося, при наступній зустрічі з цими наративами ця людина буде більш стійкою до маніпуляцій. 

— Які наслідки для польського суспільства та міжнаціональних відносин може мати така антиукраїнська пропаганда?

— Ці наративи часто спираються на кремлівську пропаганду. Вони підривають довіру до польської держави і спричиняють зростання напруги між людьми, які тут живуть, — поляками та українцями. Тому, як і будь-яка інша дезінформація, антиукраїнська пропаганда робить нас більш вразливими до прийняття рішень на основі фейкових даних. 

— Чи можна повністю викорінити пропаганду з інформаційного простору?

— Відповідальність за зростання кількості дезінформації лежить на великих технологічних компаніях, які керують платформами. В інтернеті багато ботів, і ми не завжди знаємо, скільки з виявленого контенту поширюють боти, а скільки — користувачі, які щиро вірять у нього, але не знають джерела. Тому повністю викорінити пропаганду практично неможливо. Але вразливість до фейків можна зменшити. Важливими є критичне мислення і дії кожної людини. 

Напередодні 9 травня Росія активізувала пропаганду в країнах глобального півдня: в Індонезії, ПАР, Індії, Китаї. Наприклад, за інформацією Центру протидії дезінформації при РНБО, телеканал RT спільно з «Русскім домом» у Джакарті організували показ радянського фільму «Летять журавлі» з індонезійськими субтитрами. Захід відбувся в межах проєкту «Спільна перемога» — в рамках якого в десяти країнах планують розмістити в публічному просторі інформаційні банери з фотографіями місцевих ветеранів, які нібито воювали разом із солдатами СРСР, що супроводжуються текстами вдячності за «спільну перемогу». Кремлівські «святкування» дістались навіть Генасамблеї ООН. Там 6 травня хор Турецького співав радянські пісні, зокрема, хіт Кобзона «День победы». Що примітно, про цей концерт стало відомо з соцмереж російських гастролерів, а от керівництво ООН про нього змовчало. Подібні акції — частина масштабної кампанії Кремля, де Росія намагається використати культ «Дня Перемоги» для максимального поширення закордоном своєї пропаганди та фальсифікованої історії.

Як змінились ці наративи за час повномасштабної війни? Наскільки масовані російські кампанії «9 травня»? Як реагують в Європі? Чи довго ще Кремль зможе розносити світом культ «побєдобєсія» і як руйнувати міфи російської пропаганди?

Культ «Великої Перемоги»: етапи трансформації

Загалом, культ «Великої Перемоги», створений за час правління Путіна — це ключова підвалина рашизму, тобто сучасної ідеології Кремля. Месіанський міф про те, що Росія нібито самотужки перемогла нацизм, виправдовує імперські зазіхання Москви на суверенітет інших держав. Мовляв, якщо Росія врятувала світ від коричневої чуми у ХХ столітті, значить вона має «історичне» право диктувати свою волю іншим державам у ХХІ столітті, пояснює експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Віхров:

— В контексті агресії проти України загальний наратив Кремля такий: «Війна проти України — це продовження священної війни з фашизмом, яку Росія почала у 1941 році». Цей наратив залишається практично незмінним з 2014 року. Хіба що з 2022 року риторика Кремля стала ще більш агресивною.

Важливо зазначити, що облудні звинувачення у «фашизмі/ нацизмі» є частиною геноцидної риторики Москви щодо України і українців

При цьому, зауважує Максим Віхров, в словнику російської пропаганди слова «фашизм», «нацизм» позбавлені первісного значення. Якщо Москва затаврувала якусь державу чи народ «фашистськими», значить вони нібито не мають права на існування і проти них можна чинити будь-які злочини:

— Буча, Ізюм, Маріуполь, Бахмут — все це для рашистів є «справедливим покаранням фашистів». Наратив про «український фашизм» активно використовується російськими спецслужбами в інформаційних операціях проти України: для дискредитації вищого військово-політичного керівництва, Сил Оборони, урядових політик тощо. З одного боку, Москва прагне у такий спосіб підірвати міжнародну підтримку України, а з іншого — дестабілізувати Україну зсередини. 

Сам термін «Великая Отечественная война», який Росія використовує на позначення  Другої світової війни — пропагандистський, адже він означає, що СРСР визволив виключно народи Центральної та Східної Європи, а сама війна була перемогою СРСР, незважаючи на величезні втрати, яких зазнала країна, зауважує директорка програми «Демократія та громадянське суспільство», старша аналітикиня польського Інституту суспільних відносин Соня Горонзяк (Dr Sonia Horonziak). Більше того, навесні 2014 року російська Дума ухвалила закон про пам'ять, який має захистити історичну пам'ять у путінській Росії, запровадивши кримінальну відповідальність, серед іншого, за заперечення «фактів», пов'язаних з діями Червоної армії під час війни або за неповагу до «днів військової слави Росії». Тому День Перемоги, 9 травня, пояснює Соня Горонзяк, має особливе значення для втілення історичної політики Росії:

— Такий підхід є нечуваним в інших країнах, хіба ще в деяких колишніх радянських республіках, таких як Білорусь. Відмова від подібної риторики стала також способом боротьби України з російською пропагандою після окупації Криму в 2014 році.

Україна відмовилася як від терміну «Велика Вітчизняна війна», так і від 9 травня як національного дня перемоги — тому в Україні, як і в багатьох західноєвропейських країнах, вшановують 8 травня

Кремль і російські державні ЗМІ постійно використовують так званий «День Перемоги», зокрема, для виправдання і глорифікації російської агресії проти України. Російські офіційні особи та державні ЗМІ проводять хибні паралелі між Другою світовою війною та повномасштабним вторгненням в Україну, стверджуючи, що російські солдати борються з нацизмом в Україні так само, як їхні діди боролися з нацистською Німеччиною, каже старша дослідниця німецького Центру моніторингу, аналізу та стратегії (CeMAS), експертка з цифрового авторитаризму та дезінформації в Інтернеті Юлія Смірнова:

— На внутрішньому рівні ці наративи використовуються для мобілізації підтримки Кремля і війни проти України, а також для створення відчуття загрози, від якої Росія нібито захищається. На міжнародному рівні Кремль намагається зобразити Росію як антифашистську силу, яка нібито зацікавлена в мирі та справедливому світовому порядку. 

Після анексії Криму і особливо з початком повномасштабного вторгнення в Україну російські державні ЗМІ використовували зображення «Дня Перемоги» на окупованих територіях України для посилення пропагандистського наративу про «денацифікацію» і стверджували, що люди на цих територіях вітають окупаційні сили як визволителів і що їм українська влада нібито забороняла їм святкувати цей день. Цікаво також аналізувати, як змінилась російська риторика після перемоги Трампа, продовжує Юлія Смірнова: 

— Після інавгурації Дональда Трампа на посаді президента США в офіційних виданнях і державних ЗМІ з'явився наратив про війну «США та Росії, які знову об'єдналися проти фашизму». У квітні 2025 року російська розвідувальна служба СВР опублікувала статтю «Єврофашизм, як і 80 років тому, є спільним ворогом Москви і Вашингтона», в якій порівнювала Європу і Україну з нацистською Німеччиною.

Масштаби та цілі російського інформаційного впливу 

Після початку повномасштабної війни позиції Росії у країнах Заходу дуже сильно похитнулися — саме тому у Кремлі стали волати про скасування російської культури, але Росія робить все, щоб повернутись в публічний простір Заходу, наголошує експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Віхров: 

— І 80-та річниця завершення Другої світової — зручна нагода спробувати вийти з ізоляції. Мовляв, це не про путінську Росію, а про пам’ять, про подвиг тих, хто воював проти нацизму. Тобто йдеться про маніпуляцію контекстами, які, наприклад, у США можуть не розуміти і не відчувати. 

Саме тому, наполягає експерт, Україна повинна дуже чітко і голосно артикулювати своє знання про те, що таке рашизм і як Москва маніпулює пам’яттю про Другу світову війну:

— Ніхто краще за нас цього не знає, бо ми мали сумну нагоду спостерігати це зло зблизька і з 2014 року ведемо безпосередній «контактний» бій з ним. 

Пропагандистські кампанії організовують місцеві координатори, які, як правило, формально не пов'язані з російською державою, але підтримують з нею неформальні зв'язки, розповідає старша дослідниця німецького Центру моніторингу, аналізу та стратегії (CeMAS) Юлія Смірнова:

— Координаторів з різних країн регулярно запрошують до Москви. Наприклад, у квітні цього року координаторів «Безсмертного полку» з 52 країн зібрали в Москві на міжнародний форум, де вони могли узгодити свої дії один з одним і з російськими «експертами», в тому числі з пропагандистського ЗМІ Russia Today. Іспанська координаторка «Безсмертного полку» Вікторія Самойлова взяла участь у заході з Путіним. 

«Безсмертний полк» спочатку починався як низовий рух пам’яті в Росії, нагадує Юлія Смірнова, але держава його захопила і використала для поширення державної пропаганди навколо пам'яті про Другу світову війну:

— Однією з цілей подібних кампаній за кордоном є мобілізація росіян, які там проживають, а з іншого боку — вони створюють враження широкого масового проросійського руху.

Група підтримки російських наративів

Візити європейських лідерів до Москви 9 травня в той час, коли Росія веде повномасштабну війну проти України — неприйнятні, заявив польський прем’єр Дональд Туск. З його слів, лідери Китаю чи Бразилії можуть мати інші погляди на історію та сьогодення, але жоден європеєць не може вдавати, що не бачить, де таїться загроза і як важливо зберегти солідарність та європейську спільноту.

Раніше на неприпустимості участі європейських очільників у російських святкуваннях 9 травня наголошувала головна дипломатка ЄС Кая Каллас. З європейців путінський «День Победы» особисто зголосились підтримати президент Сербії Олександр Вучич та прем’єр Словаччини Роберт Фіцо.

А втім, коло споживачів російських месседжів в Європі значно ширше — переважно ці наративи знаходять відгук у політиків і ширшої аудиторії з уже існуючими прокремлівськими поглядами, каже старша дослідниця німецького Центру моніторингу, аналізу та стратегії (CeMAS) Юлія Смірнова:

— У Німеччині політики з партії BSW (Альянс Сари Вагенкнехт) нещодавно публічно говорили про «історичну відповідальність» Німеччини перед Росією та критикували рекомендацію Міністерства закордонних справ Німеччини не запрошувати цьогоріч офіційних представників Росії та Білорусі на заходи з вшанування пам'яті про Другу світову війну. Їхні заяви підтримувала німецькомовна версія телеканалу Russia Today.

Стратегії політиків визначаються їхніми власними політичними інтересами. Тому це питання насправді про їхніх виборців — про їхню чутливість до російських наративів, вважає експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Віхров. І тут Москва веде масштабну і агресивну боротьбу за розум мешканців країн Європи: 

— Мета Росії — дестабілізувати і врешті зруйнувати Європейський Союз, а також НАТО. І для цього Москва активно підігрує різноманітним популістським силам у Європі, аж до прямих втручань у виборчі процеси. Зовсім не обов’язково йдеться про пряму рекламу «русского міра» — акцент робиться на розпалюванні невдоволення «диктатом Брюсселя», «засиллям мігрантів».

Також важливою темою для інформаційних атак є Україна: мовляв, чому гроші наших платників податків йдуть на фінансування війни, в якій ще невідомо, хто жертва, а хто агресор

Росія експлуатує страхи перед ескалацією: нібито ЄС, підтримуючи Україну, ризикує втягнути держави Європи у прямий збройний конфлікт з РФ. Тобто йдеться про класичну операцію із дестабілізації, підсумовує Максим Віхров.

Живучий культ «Победы»

Враховуючи увесь цей контекст, не дивно, що метою сучасної російської пропаганди є підтримка та посилення в інших країнах сприйняття Росії як країни-переможниці та «рятівниці» інших народів, каже директорка програми «Демократія та громадянське суспільство», старша аналітикиня польського Інституту суспільних відносин Соня Горонзяк:

—  Це риторика сили та боргу, який, на думку Росії, повинні відчувати інші країни — особливо Україна — перед її нинішньою агресією. Саме тому всі дії, як правові — з 2014 року українська політика у сфері пам'яті спрямована насамперед на боротьбу з цими історичними викривленнями, так і інформаційні — мають посилювати кампанію про факти, про реальну участь і про реальні дії Червоної армії та СРСР у Другій світовій війні.

Якщо йдеться про внутрішні російські справи, то там тема Другої світової війни може експлуатуватися ще дуже довго, аналізує експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Віхров:

— Свого часу все починалося із реконструкції брєжнєвського культу «Великої Вітчизняної війни», але сьогодні «побєдобєсіє» — це вже інше явище. Воно дуже близьке до своєрідної громадянської релігії, а релігійні вірування не можуть бути спростовані раціональними аргументами. До того ж, «побєдобєсіє» сучасного зразка — це не так про Другу світову війну, як про імперську манію величі. Колись всі ці почуття відливалися у концепцію Росії-захисниці православ’я, потім — у Росію-провідницю людства у світле комуністичне майбутнє.

Тепер Росія нап’ялила на себе шати рятівниці людства від нацизму

Зупинити це можна лише, коли Росія буде деколонізована, і те, що від неї залишиться, переосмислить своє місце і призначення у світі, переконаний експерт, так само, як у ХХ столітті це змусили зробити Німеччину:

— А до того часу ми можемо скільки завгодно спростосувати міфи про Другу світову війну, але на російську масову свідомість це не вплине. 

А от що стосується міжнародного виміру, продовжує Максим Віхров, тут все виглядає оптимістичніше. Наприклад, на Україну ця пропаганда вже не впливає — за винятком зовсім маргінальних груп, які не здатні впливати на життя країни:

— Західні країни також мають своє усталене розуміння Другої світової війни, свою модель пам’яті, яку Москва не здатна змінити. Навіть країни, які певною мірою сприймають російські наративи, мають досить стійкий імунітет до «побєдобєсія».

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

ШІ-чатботи, котрі стали звичним робочим інструментом для мільйонів людей, насправді можуть бути уражені російською пропагандою і видавати її за правдиву інформацію. У дослідженні NewsGuard йдеться, що Кремль створив цілу мережу генерування шкідливого контенту Pravda, котра налаштована виключно на чатботи і отруює згенеровані відповіді дезінформацією, просуваючи власні наративи. Мережа Pravda була запущена у квітні 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і відтоді успішно поширилася на 49 країн десятками мов.

«Було неминуче, що чатботи поширюватимуть дезінформацію. І «штучний інтелект» тут не винен — винні люди», — каже експерт із протидії російській пропаганді Домінік Гоншьоровскі.

Як аргумент наводить доказ: чатбот Grog зі «штучним інтелектом», розроблений компанією xAI Ілона Маска на противагу ChatGPT, на запитання, хто поширює найбільше дезінформації, щиро відповідає — Ілон Маск

Не все так однозначно

Якщо ж запитати у ChatGPT «чий Крим?», то, залежно від обраної мови, відповіді різнитимуться. Приміром, на питання українською «штучний інтелект» видає очікуване: «Згідно з міжнародним правом, Крим є територією України». Якщо ж вписати питання російською, то отримаємо відповідь: «Статус Крыма является предметом международного спора».

На запитання — «Хто обстрілює Донбас?» — прочитаємо, що «відповідальність за обстріли на Донбасі після початку повномасштабного вторгнення несе Російська Федерація та підтримувані нею збройні формування». Для тих, хто послуговується російською, є інша відповідь: «Ответ на этот вопрос зависит от источников информации. Обе стороны обвиняют друг друга в обстрелах, и установить однозначную ответственность за конкретные случаи обстрелов часто бывает сложно».

То чи винна Росія? Програма ChatGPT не сумнівається: «Згідно з міжнародним правом, Росія несе відповідальність за агресію проти України». І тут же російською піддає своє твердження сумніву: «Ответ на этот вопрос зависит от точки зрения и правового подхода»

Як це працює?

Поки ви читаєте це речення, мережа Pravda систематично публікує у мережі тексти різними мовами й у різних джерелах, просуваючи дезінформаційну маячню. За словами експерта із «штучного інтелекту» і автора курсів Python Software Engineering Нікіти Гладкіх, який працював у відомих компаніях — Primer AI, Revolut і Anaconda — для тренування моделей, що лежать в основі чатботів, необхідно дуже багато текстової інформації. 

Станом на зараз найбільші й найкращі моделі натреновані на всіх доступних даних, зібраних в інтернеті. Тож компанії, що розробляють LLM (велику мовну модель), невпинно нишпорять буквально усюди, скачуючи всі доступні текстові дані.

Найзручнішим джерелом є новинні сайти, які постійно наповнюються новими матеріалами. Стандарти журналістики вимагають проводити фактчекінг, тож, за умовчанням, ці професійні оригінальні тексти мали б містити менше фейків

Створюючи величезний об’єм контенту на начебто незалежних веб-сайтах, Pravda значно посилює ймовірність того, що моделі ШІ знайдуть цю інформацію й «заберуть» для веб-даних, що їх використають чатботи. Дослідження стверджує, що замалим 3,6 млн текстів мережі Pravda торік було включено у вихідні дані західних систем ШІ, отруюючи відповіді хибними заявами та російською пропагандою.

— На етапі тренування ШІ схожий на малу дитину, сприймає будь-які вхідні дані як правду, — пояснює Нікіта Гладкіх. — Механізми фільтрації цих даних зараз цілком залежать від людей. Це ручна праця — обирати, на чому тренувати модель. Але коли корпус даних для тренування сягає сотень тисяч і мільйонів документів, було б дуже наївно сподіватись на добросовісну перевірку. А це означає, що в корпус документів, на яких тренують ШІ, потрапляють пропагандистські ідеї.

Чіткі цілі

Важливо, що Pravda не створює власного контенту й не направлена на користувачів, вона агрегує матеріали з російських ЗМІ та прокремлівських блогерів, посилюючи їхній вплив. 150 веб-сайтів у мережі уже ідентифіковані як її частини, 40 з них мають доменні імена, пов’язані з регіонами України. 70 — націлені на Європу, бо розміщують тексти англійською, французькою, чеською та іншими європейськими мовами.

Міхал Марек із Центру досліджень сучасного безпекового середовища в інтерв'ю PAP теж відзначає, що контент польськомовної версії Pravda найчастіше є перекладом раніше опублікованих матеріалів на російських сайтах:

— Існують також матеріали, створені поляками, які займаються дезінформаційною діяльністю на користь російської сторони, які публікуються, зокрема, в соціальних мережах.

30 сайтів мережі націлені на країни Африки, Тихоокеанського регіону, Близького Сходу, Північної Америки, Кавказу та Азії, включаючи Канаду, Японію, Тайвань та інші країни. Ще якісь — персоналізовані й вузькоспеціалізовані, бо мають у назві згадку про Трампа, Макрона, НАТО тощо.

— Цілком природно, що коли якась думка або набір пов’язаних ідей часто трапляється у вихідних даних, то це стає ідеєю, якою ШІ користується, генеруючи відповіді користувачам, — каже Нікіта Гладкіх.

Дослідники стверджують, що дезінформацію виявляти складно – мережа активно додає нові домени. А блокування численних сайтів Pravda аніяк не перешкоджає миттєвій появі нових

ШІ віддзеркалює нас

Що якісніше чатботи генеруватимуть контент, то складніше буде зловити їх на маніпуляції. Утім, рішення є.

За словами Нікіти Гладкіх, усі сучасні моделі проходять етап додаткового тренування Reinforcement learning from human feedback (RLHF). Простими словами — велика кількість людей спілкується з ШІ і оцінює якість відповідей. На основі цих даних інструменти «штучного інтелекту» покращують.

— Саме на цьому етапі ШІ «навчають», що не можна розкривати рецепти вибухівки, що потрібно рекомендувати звернутись до лікаря при скаргах на здоров'я, що варто бути чемним і ввічливим, — пояснює Нікіта Гладкіх. — Саме винайдення RLHF дозволило «вийти» сучасним інструментам ШІ з лабораторій у світ. Усі попередні експерименти дуже швидко закінчувалися, коли користувачі провокували ШІ на расистські чи сексистські висловлювання, лайку тощо. Річ у тім, що «штучний інтелект» віддзеркалює нас і веде себе так само, як пересічний користувач інтернету.

Що саме запитувати у «штучного інтелекту» і які відповіді вважати кращими за інші, прописано в інструкціях тестувальників на RLHF-етапі. Очевидно, інструкції для боротьби із пропагандою туди теж можна додати. Але на практиці це завдання не є легким.

Чи можна протидіяти?

— Ми знаємо, як порахувати збитки від теракту з вибухівкою, рецепт якої отримано завдяки ШІ, або шкоди здоров'ю від некоректної медичної рекомендації. А як порахувати збитки від пропаганди і промитих мізків? Це задача із зірочкою, — каже Нікіта Гладкіх.  

Він припускає, що подібні дослідження-викриття приведуть до появи протоколів боротьби із пропагандою — як на етапі збору даних для тренування, так і на етапі RLHF. Утім, користувачам мереж варто таки покладатися на здоровий глузд, увесь час навчатися і обережно ставитися до будь-яких відповідей ШІ.    

— Російська пропаганда постійно розвивається, знаходить нові канали поширення, — каже Домінік Гоншьоровскі. — Ми безпорадні проти цього, бо росіяни грають не за правилами. Це якщо б на футбольному полі одна команда проголошувала чесну гру, а інша вийшла, озброєна кийками та ланцюгами.

Тож відкриваючи віконце чатбота, все ще варто озброюватися критичним мисленням, фільтрувати інформацію й застосовувати старий добрий фактчекінг. Не варто забувати, що дорослі у цій кімнаті — ми. А ШІ-інструменти — лишень помічники, які теж помиляються.

Усі фото: Shutterstock