Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
З вершини відносин на плато проблем
Польща простягнула руку допомоги Україні ще напередодні широкомасштабного російського вторгнення, суттєво розвернувши політику тогочасного уряду в наш бік. Якщо з 2016 по 2021 рік польський прем’єр жодного разу не був у Києві, то в 2022 році тодішній глава уряду Матеуш Моравецький відвідав Україну вже кілька разів, наче надолужуючи згаяний час.
2022 році побував у Києві й Ярослав Качинський — можливо, найбільш впливовий на той момент політик Польщі. Президент Анджей Дуда активно просував інтереси України в ЄС та НАТО, а польська влада не лише надавала Україні військову допомогу, але й забезпечила теплий прийом сотням тисяч українських біженців. Польща перетворилася на хаб для надання військово-технічної допомоги Україні та надійний тил для свого стратегічного партнера.
Проте навіть дуже теплі міждержавні відносини мають властивість завершуватися. Тригером погіршення польсько-українських взаємин стала ситуація навколо українського зерна, яке заполонило польський ринок. Про цю проблему заговорили у квітні 2023 року під час офіційного візиту Володимира Зеленського до Варшави. Заборона на ввезення українського зерна (транзит збіжжя до інших держав дозволяється) підтримали інші країни Центральної Європи.
Цю проблему вправно використав Рафал Меклер — лідер осередку «Конфедерації» у Любліні, який організував блокування пунктів перетину кордону автотранспортом на початку листопада. Фактично блокування автомобільних перевезень не лише завдало шкоди українській та польській економікам, але суттєво погіршило клімат у польсько-українських взаєминах на рівні простих громадян. Українській стороні не вдалося донести значення цієї проблеми до польських візаві, привернувши увагу польських медіа. Голоси польських друзів України тонули у передноворічних клопотах.
Нагадаю, що нещодавно блокування кордону було припинене до 1 березня — мітингувальники дали польській владі час для задоволення власних вимог. І — що менш очевидно — створили передумови для приїзду Дональда Туска в Україну.
Туск прийде — порядок наведе?
Новий прем’єр Польщі Дональд Туск двічі — напередодні Нового року та вже в січні — анонсував свій візит до України. Це досвідчений управлінець, який навряд чи виключає своє повернення до великої європейської політики (Туск був головою Європейської Ради з 2014 по 2019 рік). Він практично провів у Києві майстер-клас зі здійснення візиту в умовах охолодження відносин між двома країнами. Його приїзд до української столиці зафіксував перехід від вершини обопільної ідилії до плато визнання та вирішення проблем.
Відзначу, що Дональд Туск прибув до Києва у День Соборності України та річницю Січневого повстання. У столиці України він наголосив на підтримці євроінтеграційних прагнень України, піддав публічній критиці путінферштеєрство Віктора Орбана та пообіцяв підтримувати Україну, щоб збільшити її шанси на перемогу. Володимир Зеленський після переговорів з Туском оголосив про новий пакет польської оборонної допомоги. А з українським колегою Денисом Шмигалем польський прем’єр обговорював різноманітні напрями співпраці — від спільного виробництва зброї до питань енергетики.
Туска трохи засмутив термін «перезавантаження» (RESET англійською), адже таку назву мав спрямований проти політика маніпулятивно-пропагандистський фільм, який просувало польське суспільне телебачення TVP. Проте у Польщі, припускаю, звикли, що українські партнери можуть випадати з контексту.
Туск не привіз до Києва жодного рішення стосовно економічних проблем, які отруюють польсько-українські відносини. Вони не замовчуються, проте не виносяться на перший план, звучать обіцянки їх вирішити. Водночас його кадрове рішення дуже цікаве: уповноваженим уряду Польщі з питань відновлення України став голова Комітету у закордонних справах польського Сейму Павел Коваль, який добре знає Україну та підводні течії української політики. Нагадаю, що наприкінці грудня до Києва також прибув новий посол Польщі Ярослав Гузи, який поки не вручив вірчі грамоти Володимиру Зеленському.
Їх поміняли місцями
Парламентська кампанія та подальший процес зміни влади в Польщі суттєво поляризували польське суспільство. Боротьба за вплив на суспільні медіа, які називають також «очищенням під впливу «ПіС», переслідування колишніх керівника МВС Маріуша Камінського та його заступника Мацея Вонсіка (обох поліція затримала у президентському палаці, щоправда, за відсутності там Анджея Дуди) створюють у польському суспільстві какофонію оцінок, у якій непросто розібратися.
Польські політики та громадські діячі чубляться зі смаком, наче згадуючи шляхетські традиції. Президент Анджей Дуда та прем’єр Дональд Туск перетворилися на два політичних центри, навколо яких об’єднуються їхні соратники. Ситуація не нова для європейської політики (політичні антагоністи на посадах президента та прем’єра у Старому Світі існують далеко не вперше), проте вона може створити низку проблем для України. Внутрішні суперечності в Польщі можуть погіршити звучання польського камертону підтримки України на європейській арені.
Що варто зробити в цій ситуації. Перш за все, Україна може запропонувати нове бачення побудови відносин, наприклад, через концепцію нового прометеїзму (Прометеїзм — зусилля Польщі часів Пілсудського, спрямовані на звільнення з-під радянського впливу України, Білорусі, Кавказу тощо. Новий прометеїзм — співпраця Польщі та України як відповідь на російську загрозу та трансляція її на Балто-Чорноморський регіон). Спільне виробництво зброї та військового спорядження, співпраця в енергетичній сфері, заходи з нейтралізації російської пропаганди можуть бути цікавими вже сьогодні. Не менш цікавою виглядає перспектива спробувати зменшити тиск українського зерна на польський ринок через спільні пошуки Варшавою та Києвом можливостей просувати його до країн глобального Півдня. Сприяти цьому можуть і балтійські порти, і коридор у Чорному морі.
Ми всі звикли, що у польсько-українських відносинах саме Варшава грає першою, для чого є низка об’єктивних причин. Проте у нинішній ситуації Київ зобов’язаний — ні, не перетягнути партнерську ковдру на себе, але запропонувати новий формат: зробити інтенсивнішими двосторонні контакти не лише на державному рівні, посилити діалог місцевої влади та недержавних організацій. Стратегічне партнерство Польщі та України необхідно наповнювати практичним змістом, вкладаючи його в гасло «За наше та ваше майбутнє!»
Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
