Нові блекаути: чи буде чергова хвиля українських біженців до Європи після ударів по ТЕС?

Від ліхтаря до власної мініелектростанції

Наталія Жуковська: Чи реально зробити життя комфортним навіть під час тривалої відсутності електрики? Що потрібно мати під рукою?

Андрій Яворський: Енергетичне виживання починається з базових речей: надійного світла й стабільного зв’язку. Лише після забезпечення цього варто думати про серйозніші рішення — резервні джерела живлення для побутової техніки, системи обігріву чи навіть власні сонячні панелі. 

Найпростіший і водночас найважливіший інструмент у зимовий період — звичайний ліхтарик, який потрібно носити із собою. Короткий світловий день і ймовірність залишитися в темряві роблять його річчю must have. Не варто використовувати телефон як джерело світла: батарея швидко розрядиться, та й ризик пошкодження гаджета зростає. Ліхтар має бути міцним, витримувати падіння й працювати на стандартних батарейках АА, які легко знайти в будь-якому магазині. 

Я б радив звернути увагу на:

• Кемпінговий ліхтар. Зручний тим, що його можна поставити на стіл чи підвісити. Він забезпечує рівне світло для кімнати. Такі моделі часто працюють від акумулятора й можуть стояти на підзарядці постійно.
• Ліхтарі з датчиком руху. Добре підходять для коридорів, кухні чи ванної кімнати. Вмикаються лише тоді, коли ви проходите повз, і можуть працювати кілька місяців на одному заряді.

Другий атрибут — якісний павербанк. Шукайте модель, здатну кілька разів повністю зарядити ваш телефон та з кількома портами для різних пристроїв. Також варто придбати звичайне радіо, яке працює навіть тоді, коли мобільні мережі «лягають». 

— А як бути з інтернетом?

— Важливо зрозуміти: це питання не тільки інформаційної безпеки, а й просто можливості працювати й залишатися на зв’язку. Якщо ви працюєте дистанційно, подбайте про надійний інтернет-канал. Оптимальний варіант — провести оптоволоконний кабель. Технологія відома ще з 2000-х: до вас заходить оптоволокно, сигнал перетворюється спеціальним пристроєм і подається у домашню мережу. Сама лінія енергонезалежна — єдине, що треба зробити, це заживити пристрій і роутер від невеликого джерела безперебійного живлення. Так ви матимете зв’язок навіть тоді, коли мобільний інтернет «ляже».

— Чи можна сказати, що мешканцям багатоповерхівок забезпечити мінімальний комфорт складніше, ніж у приватних будинках?

— Саме так. Якщо пригадати зиму 2022, мешканці новобудов у Києві пережили справжній жах: не працювали ліфти, не качалася вода, теплопункти теж зупинялися, а готувати їжу було неможливо, бо немає газу — усе зав’язане на електриці. Тому зараз у багатьох ОСББ встановлюють системи резервного живлення, які бодай один ліфт підняти зможуть. 

Болюча тема — вода. На верхні поверхи вона подається через насоси підкачки в будинку чи будинкові насосні станції, які відразу зупиняються при зникненні електрики. 

Люди вище 5 поверху залишаються без води вже за кілька хвилин після вимкнення світла

І тут є два варіанта вирішення проблеми. По-перше, потрібно створювати її запас. Це нескладно. По-друге — подумати, як нею користуватися для гігієнічних цілей. Є прості рішення: портативні душі з невеликими насосами, що живляться від павербанка. Ви зарядили пристрій, опустили шланг у ємність з водою — і можете користуватися. При бажанні систему можна навіть трохи модернізувати під домашнє водопостачання.

— А як з приготуванням їжі без електроплити чи мікрохвильовки?

— В умовах міста найпростіший вихід для приготування їжі — туристичні плити з газовим балоном. Проте це рішення вимагає ретельного дотримання правил безпеки: де ними користуватися, як зберігати балони, як організувати вентиляцію. У багатоповерхівках люди іноді виходять на балкони й готують там, але це теж ризик — треба думати про протипожежні заходи й сусідів. 

Виживання у великому місті багато в чому залежить від об’єднання громади: хтось може допомогти сусіду з водою, хтось — з пальним або деревом для обігріву

У селі ситуація простіша — там і криниця, і свої запаси, і легше дістати дрова. 

— А що з опаленням? Адже саме взимку це стає критично важливо. Як забезпечити роботу опалювальних пристроїв, коли зникає електрика?

— Сучасні газові котли без електрики не працюють: усі вони потребують живлення для автоматики та насосів. І тут на допомогу приходять так звані зарядні станції. Це вже сучасне рішення, на відміну від старих схем типу «автомобільний акумулятор + інвертор».

Автоакумулятори взагалі непридатні для резервного живлення: вони швидко виходять з ладу, бо розраховані лише на короткий імпульсний запуск двигуна, а не на тривалу роботу. У кращому випадку такий акумулятор «проживе» 3 місяці.

— Тобто краще брати зарядну станцію?

— Так, але якісну. На ринку багато пропозицій, і є бренди, які вже добре себе зарекомендували й можуть живити газовий котел (наприклад, EcoFlow, Bluetti). Це, скажімо так, мінімум, який варто мати вдома. Далі вже все залежить від бюджету: можна розбудувати цілу систему резервного живлення.

— А якщо говорити про приватні будинки?

— Тут простіше. Є компанії, які пропонують повноцінні рішення «під ключ». Наприклад, виробляють гібридні інвертори (які перетворюють постійний струм від сонячних панелей на змінний струм для побутового споживання, а також керують накопиченням надлишкової енергії в акумуляторах, щоб використати її під час відключень електромережі — Ред.) й акумулятори різної потужності. Я живу біля Івано-Франківська, і в мене вдома така система: сонячні панелі на даху, у гаражі — гібридний інвертор з акумуляторами. 

Завдяки цьому я вже майже не відчуваю відключень: максимум — мигне світло, та й усе

Система дорога, але зараз ціни впали, і це стало доступніше як для приватних осіб, так і для бізнесу.

Не беріть найдешевше. Якість обладнання має стратегічне значення

— Якщо говорити про гроші, у скільки обійдеться базова система?

— Для квартири мінімальний варіант виглядає так:

• інвертор на 6 кіловат,
• акумуляторна батарея на 5 кіловат-годин.

Це близько 2500 доларів. Звичайно, якість обладнання має велике значення. Дешеві інвертори з AliExpress не рекомендую: в них низька надійність, вони погано охолоджуються і шумлять так, що спати неможливо. Тому краще брати перевірене обладнання з гарантією.

Мешканці багатоповерхівок часто ставлять ще й сонячні панелі на балконах. Це дозволяє підзаряджати акумулятори вдень та частково компенсувати споживання електроенергії. Гарантія на таке обладнання — від 5 до 10 років. А з огляду на те, що тарифи на електроенергію для населення теж ростимуть, інвестиція має сенс. Бізнес уже платить 10-12 гривень за кіловат-годину й більше, і населенню теж прогнозують суттєве підвищення.

— А чи є якісь більш бюджетні рішення?

— Звичайно. Якщо говоримо про мінімум, то це робота системи опалення, освітлення, водопостачання і холодильника. Це базові потреби. Решта — за бажанням і можливостями. 

Навіть маючи систему резервного живлення, слід відразу відкинути думку, що в умовах вимкнень можна користуватися індукційною плитою, духовкою чи пральною машиною. Це надто енерговитратно

Коли сонця немає, система майже нічого не генерує, і потрібно концентруватися лише на базових потребах. А от у сонячні дні частину енергії вже можна віддати на приготування їжі чи інші «побутові зручності».

Сьогодні  одним з найпопулярніших рішень досі залишаються генератори. Асортимент величезний — від невеликих моделей для дачі до потужних станцій для будинку. Вартість кіловат-години, звичайно, залежить від палива: якщо працювати на бензині, вийде дорого, але якщо під’єднати генератор до газової мережі, то витрати суттєво знижуються. Так, є питання безпеки, але рішення вже існують, і багато власників приватних будинків так роблять. У підсумку вартість кіловат-години може бути в рази нижчою, ніж на бензині.

— Якою має бути потужність генератора, щоб забезпечити мінімальний комфорт — наприклад, щоб працював холодильник і кілька побутових приладів?

— Початковий мінімум для «базового виживання» (холодильник + світло + роутер + насос) — 1-2 кВт (1000-2000 Вт). 

Комфортний варіант для квартири (щоб додатково живити ще кілька розеток, зарядок, невелику електроплитку/гриль в моменти генерації) — 2-3 кВт.

Для приватного будинку, або якщо плануєте живити котел, бойлер, кілька потужних споживачів — 3-5 кВт і більше, залежно від списку приладів.

— Який тип генератора обрати?

— Інверторний генератор — це сучасний варіант, який має низку відчутних переваг: він працює тихіше, видає «чистішу» електрику, що безпечно для чутливої електроніки, а також економніше споживає пальне при частковому навантаженні. Такий генератор особливо зручний у міських умовах або для тих, хто планує живити не лише лампи чи обігрівач, а й комп’ютери чи іншу техніку.

Є класичний генератор — традиційна модель, яка приваблює нижчою ціною за вищої потужності. Проте за це доведеться «заплатити» іншим: класичні генератори зазвичай більші за розміром, важчі та значно шумніші. Вони добре підходять для випадків, коли головне — отримати максимум енергії за мінімальні гроші, а рівень комфорту не є вирішальним.

Усе залежить від фінансів. Багато сучасних станцій дозволяють під’єднувати додаткові батареї, тобто ви самі масштабуєте систему. Є навіть балконні рішення — це коли до станції підключаються невеликі сонячні панелі на балконі. За таких умов вдень станція підживлюється від сонця, і вона у вас не «мертвий вантаж», а реально економить електроенергію.

‍— Де краще тримати генератор?

— Генератор має сенс там, де є місце для його розміщення і можливість безпечно зберігати пальне

Для міста з його балконами, сусідами й щільністю забудови більш реалістичний варіант — зарядні станції. Головне — безпека: де зберігати генератор, де зберігати пальне, хто відповідає за його технічне обслуговування. Я бачив лише один приклад, де це було зроблено правильно — біля однієї з лікарень Івано-Франківська: огороджена територія, генератор під навісом, захищений від дощу, труба для відпрацювання газів в атмосферу, система пожежогасіння, заземлення. Це ціла інфраструктура. А коли генератор просто стоїть у гаражі чи на подвір’ї без контролю — це небезпечно.

— Які найпоширеніші помилки люди роблять при підготовці до масових відключень?

— По-перше, намагатися «все вирішити дуже дешево»: свічки — це нетривке рішення і великий ризик пожежі, особливо в добре утеплених помешканнях з металопластиковими вікнами (приплив повітря обмежений). По-друге, використовують автомобільні акумулятори у якості резервних — це помилка: автоакумулятори розраховані на імпульсну роботу (стартер), а не на тривалий розряд/заряд у системі безперебійного живлення, у такому режимі вони швидко виходять з ладу. По-третє, люди часто зволікають з покупкою потрібного обладнання — під час вимкнень ціни різко зростають, і потім те, що можна було купити дешево заздалегідь, коштує значно дорожче.

— Як зміниться підхід до енергетичної безпеки у найближчі 5–10 років?

— Нещодавно я читав звіт Діксі Груп (аналітичний центр, який займається дослідженнями й консультуванням у сферах енергетики, безпеки, інформаційної політики, інвестицій — Авт.) щодо електроенергетики в Україні. Фіксується рекордний експорт електроенергії. Чому? Бо зруйновано багато підприємств, споживання впало, і в нас утворився надлишок. Енергосистема завжди має бути в балансі: скільки генерується, стільки й споживається. І добре, що ми тепер можемо продавати надлишки в Європу. Однак, ситуація змінюється. Теплова генерація сильно постраждала, гідроенергетика теж — особливо через маловоддя, що напряму пов’язано зі зміною клімату. Тому я бачу, що майбутнє — це ріст відновлюваних джерел енергії. Але цього замало. Потрібні системи накопичення енергії, які вирішуватимуть ключову проблему: куди дівати надлишки, коли генерація є, і що робити, коли є попит, але немає виробітку.

Зелений тариф закінчується у 2030 році. І постає питання: що буде з величезними масивами сонячних станцій? Відповідь така: бізнес уже зараз масово інвестує у СЕС під власне споживання. Енергія не йде «в нікуди», а використовується на підприємстві. Для населення ця тенденція теж актуальна. Загалом усе залежатиме від тарифів. Якщо вони зростатимуть, сонячна енергетика ставатиме привабливішою. 

— Чи є потенціал у відновлюваних джерелах енергії та домашніх мініелектростанціях для забезпечення автономності?

— Попит на автономні рішення прямо пропорційний кількості відключень. Щойно починаються блекаути — він стрімко зростає, а разом з ним і ціни. Проте, є ще один виклик — бракує спеціалістів. Щоб змінити ситуацію, ми у 2021 році створили навчальний центр з підготовки фахівців у сфері сонячної енергетики. Студенти проходять практику, займаються монтажем і налаштуванням станцій, а після цього гарантовано отримують роботу. Замовлень дуже багато — і це хороший сигнал, адже ринок розвивається, а можливостей для молодих професіоналів дедалі більше. 

Я б хотів дати людям просту пораду: не чекайте блекаутів чи кризових ситуацій. Починайте з найпростішого — ліхтаря й павербанка. Якщо придбати ці речі заздалегідь, можна навіть зекономити. Підприємці добре розуміють, що батареї мають обмежений термін служби, тому часто пропонують обладнання за вигідними цінами. З ліхтариком і потужним павербанком відключення світла вже не виглядатимуть такими страшними.

<frame>Більше знань, менше страху — це гасло нашого нового циклу публікацій. Адже безпека — це факти, перевірена інформація та обґрунтовані аргументи. Чим більше ми знаємо, тим краще підготуємося до майбутнього.<frame>

Чи готова Польща до кризи? У часи геополітичної невизначеності, війни в Україні та зростання напруженості в Європі освіта та організація суспільства мають вирішальне значення. Прийнявши понад мільйон українських біженців, Польща отримала не лише нових мешканців, але й унікальні знання та досвід людей, які вивчали питання цивільного захисту в найскладніших умовах: під бомбами та ракетними обстрілами. Це капітал, який не можна втрачати.

Новий закон — про цивільний захист та цивільну оборону, який набув чинності з 1 січня, — це конкретна відповідь на реальні загрози. Водночас це можливість для додаткової інтеграції, щоб поляки та українці, які проживають у Польщі, могли разом готуватися до надзвичайних ситуацій.

 Польща зробила висновки з трагічних подій останніх років. Новий закон наголошує на трьох ключових елементах: модернізація та будівництво укриттів і місць для переховування, система оповіщення та сповіщення, а також широка громадянська освіта для забезпечення того, щоб кожен громадянин мав базові знання про те, як діяти в надзвичайних ситуаціях. Контекст війни в Україні тут очевидний.

Багато українців, які проживають у Польщі, мають безцінний досвід у сфері цивільного захисту — чи то як безпосередні учасники, чи то як організатори системи евакуації та укриття

Це можливість, якою Польща повинна скористатися. Коли війна застає зненацька, не існує повністю готових систем. І тоді дуже важливо ефективно використовувати те, що вже існує.

Що може бути укриттям? Практичний підхід до цивільного захисту. Знання — це наше перше «укриття»! 

Згідно з новим законом, будь-яке підвальне приміщення, підземний гараж або тунель може стати місцем укриття. Варто вже зараз оглянути своє оточення і відповісти на питання: «Що я буду робити в разі надзвичайної ситуації?». Краще знати заздалегідь, ніж вчитися лише тоді, коли настане хаос.

І саме тут можна побачити потенціал досвіду українців у Польщі. Люди, які пережили повідомлення про замінування, можуть поділитися з поляками своїми практичними знаннями про організацію життя в укриттях, про запаси води та їжі, про психологічні аспекти виживання, про мобільні додатки для оповіщення, які в Україні стали ключовим інструментом оповіщення. Це не теорія. Це реальний досвід тих, кому доводиться стикатися з наслідками війни щодня. Їхні свідчення мають більшу цінність, ніж будь-який підручник. 

Освіта в цій сфері є ключем до безпеки, тому варто використовувати потенціал українців. Польща потребує якнайшвидшого проведення широкої освітньої кампанії. Відповідно до закону, органи місцевого самоврядування та пожежні команди повинні відігравати ключову роль у цивільному захисті. Але на практиці система запрацює лише тоді, коли до неї будуть залучені сотні тисяч людей.

Українці, які пережили реальну небезпеку, можуть стати інструкторами, освітянами та лідерами цих змін. НУО вже відіграють величезну роль у навчанні — як для українців, так і для поляків. Це принесе користь усім нам. Польські муніципалітети потребують практиків, які знають реалії надзвичайних ситуацій. Широке навчання населення збільшує шанси на ефективні дії у випадку надзвичайної ситуації. Інтеграція українців у процеси цивільного захисту зміцнить безпеку Польщі.

Держава, органи місцевого самоврядування та жінки будуть на передовій. Новий закон робить ставку на місцеву владу. Саме вони мають впроваджувати систему цивільного захисту, тому саме в місцях проживання українців і поляків розгорнеться найважливіша битва за ефективність нового закону. Важливо, що жінки в Україні відіграли ключову роль в організації системи цивільного захисту — від рятувальників і волонтерів до керівників гуманітарних організацій. Саме вони забезпечили виживання під час хаосу.

У Польщі жінки також можуть стати рушійною силою таких змін, приєднавшись до структур місцевого самоврядування, неурядових організацій та освітніх команд

Чи готова Польща до кризи та цивільного захисту? Сьогодні Польща перебуває в кращій ситуації, ніж кілька років тому. Новий закон є важливим кроком, але однієї інфраструктури недостатньо. Вирішальне значення матиме реальне залучення громадян до навчання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, мудре використання досвіду українців та ефективна співпраця між органами місцевого самоврядування, організаціями та урядом.

Це не сценарій фільму-катастрофи. Це реальність, яку треба розуміти і до якої треба бути готовим. У XXI столітті безпека — це не лише армія, але й поінформоване, організоване суспільство. А його побудова починається з освіти, яка надає факти, а не сіє страх.

Безпека — це наша колективна відповідальність. Це не лише сфера діяльності держави. Це не те, що уряд може нам «надати», як послугу — це те, що ми будуємо і даруємо один одному. Звичайно, інституції, правила, системи сигналізації та притулки дуже важливі. Але те, що насправді визначає виживання в надзвичайних ситуаціях, — це люди. Це наші стосунки, наша готовність допомогти, наша здатність діяти в стресових ситуаціях і усвідомлення того, що ми не самі у важку хвилину.

Кожен є частиною системи безпеки — від вчителя, який навчає дітей принципам надання першої медичної допомоги, до сусіда, який знає, де знаходиться найближчий притулок, і до волонтера, який допомагає новоприбулим біженцям зорієнтуватися в новій реальності. Сила держави полягає в силі суспільства — а суспільство сильне тоді, коли його члени знають, що можуть розраховувати один на одного. Українці є членами суспільства.

У минулому найбільшими переможцями ставали ті, хто розумів, що найкраща лінія оборони — це не стіни та укриття, а добре підготовлені, об'єднані люди

В Україні саме соціальна мобілізація врятувала тисячі життів. У Польщі ми маємо можливість вчитися на цьому досвіді, не чекаючи, поки криза змусить нас діяти. 

Розбудова безпеки починається сьогодні — і починається з нас.

Поки лідери НАТО запевняють у незмінності курсу на підтримку України, а ЄС вкотре демонструє крихкість єдності під тиском Будапешта, Росія не лише не зупиняє агресії, а й посилює свої дії — як на фронті, так і в інформаційній війні. Саміт у Гаазі не приніс прориву: обіцянки без гарантій, розмови про «мир через силу», натяки на діалог із Путіним — і все це на тлі дедалі очевиднішого зниження амбіцій США. Паралельно Угорщина блокує нові санкції, а Кремль запускає складні кібероперації, вдаючи, ніби світ уже змирився з його присутністю.

Про те, як змінилася стратегія Заходу, які ризики несуть за собою ілюзії щодо Росії, що означає нова хвиля дезінформації, і чому саме Європа має взяти на себе провідну роль у стримуванні агресії, Sestry поспілкувалися з Кіром Джайлзом — провідним британським експертом з питань безпеки та Росії, старшим науковим співробітником програми «Росія та Євразія» у Chatham House. 

Трамп, НАТО і Росія: альянс на межі компромісів і викликів

Марина Степаненко: Мир через силу був оголошений головною темою переговорів Трампа і Зеленського. Після зустрічі глава Білого дому натякнув на діалог з Путіним і можливі поставки ракет Patriot, але жодних твердих зобов'язань взято не було. У цьому контексті, як на вашу думку, формула «мир через силу» може бути реалізована щодо Росії і наскільки США готові реально взяти на себе роль тиску?

Кір Джайлз: Ми завжди знали, що єдиний спосіб забезпечити безпеку Європи, — це надати Україні максимально можливу підтримку. Тож зараз ми маємо справу з наслідками політики кількох поспіль адміністрацій США, які вирішили, що потрібен інший шлях. Вони глибоко помиляються, і це завдає величезної шкоди не тільки європейській безпеці і, звісно, самій Україні, а й глобальній безпеці.

Саме така стриманість і відмова протистояти агресії призвели до спалаху глобальних конфліктів у всьому світі

Ми бачимо, як ситуація загострюється, гине все більше людей, починається все більше воєн — і все саме через цю нову ідею Сполучених Штатів, що протистояти агресору небезпечніше, ніж дозволити знищити жертву цього агресора.

Зустріч лідерів США та України вкотре актуалізувала питання: яку саме модель підтримки Києва бачить для себе Вашингтон? Йдеться про стратегічне партнерство чи радше про контрольоване стримування війни без довгострокових зобов’язань?

Існує серйозне питання, чи взагалі можливе справжнє стратегічне партнерство з Дональдом Трампом. Адже Сполучені Штати прагнули партнерства з Росією — і навіть це не надто добре працює, незважаючи на те, що Трамп готовий зробити все можливе, щоб дати Росії все, що вона хоче. Будь-яка країна, будь-який традиційний друг, союзник або партнер Сполучених Штатів, має пам'ятати, що відносини, на яких будувалися колишнє процвітання та безпека Америки, більше не мають реального значення для Трампа. Ми перебуваємо в абсолютно новому глобальному середовищі.

Це означає, що країни, які серйозно ставляться до європейської безпеки, а отже, і до безпеки та майбутнього України, повинні активізуватися, щоб заповнити прогалину, яку залишають Сполучені Штати. Це насамперед стосується сусідів Європи, але також і ліберальних демократій у всьому світі, які мають спільний інтерес у припиненні агресії.

Останнім часом у Брюсселі ширилися чутки, що Росію можуть прибрати з переліку головних загроз для НАТО, залишивши там лише міжнародний тероризм. Це виглядає дивно на тлі того, що саме Росія продовжує війну в Європі та дестабілізує ситуацію глобально — від Африки до Близького Сходу. У фінльному комюніке Росію визнано довгостроковою загрозою для всього Альянсу. Однак чи бачите ви загалом спробу Заходу «нормалізувати» агресора?

США вже давно роблять вигляд, що Росія не є проблемою, і ми не повинні виключати можливість того, що НАТО, в своїх відчайдушних спробах утримати США в альянсі, може підіграти цій риториці. 

Ми вже бачили ознаки того, що НАТО готове піти на надзвичайні заходи, щоб заспокоїти Трампа: візьмемо, наприклад, лист, який генеральний секретар Марк Рютте написав йому, навмисно складений «мовою Трампа». Мабуть, було надзвичайно складно імітувати вербальні вирази п'ятирічної дитини, щоб це зробити.

Тому ми не можемо з упевненістю сказати, як далеко може зайти НАТО, щоб забезпечити подальшу участь США в Альянсі. Але європейські країни не повинні мати ілюзій щодо того, чи перестала Росія бути загрозою, незважаючи на зусилля нинішньої адміністрації США переконати себе в протилежному.

Стійкість режимів і крихкість рішень: що визначить тривалість війни

Попри санкції, втрати на фронті та зростаючу ізоляцію, режим Путіна тримається — принаймні зовні. З огляду на вашу експертизу: що є джерелом стійкості цієї системи сьогодні і що могло б її дестабілізувати зсередини?

Існує мало шансів на те, що російський режим буде зруйнований зсередини, оскільки це режим, яким переважна більшість російського народу, здається, цілком задоволена.

Зрештою, це самодостатня система, в якій особи, що отримали багатство і владу в рамках цього режиму, не зацікавлені в його руйнуванні. Тому зараз немає підстав вважати, що Росія відхилиться від свого агресивного курсу, незважаючи на довгострокові збитки, катастрофічні наслідки для економіки країни та її населення.

Якщо припустити, що кінець війни ще не близько, але й не безнадійно далекий — які саме фактори, на вашу думку, можуть зрушити ситуацію з глухого кута? Внутрішній злам ви окреслили як малоймовірний, а втім, чи може це бути тиск ззовні чи щось третє, про що ми ще не говоримо вголос?

Відповідь на це питання завжди була і буде однаковою: європейські країни повинні надати Україні максимальну фізичну та фінансову підтримку, щоб допомогти їй перемогти Росію — будь-якими доступними засобами. Не обов'язково на передовій, а й за допомогою інших форм підтримки.

Європейські країни повільно усвідомлюють, що їхнє майбутнє тісно пов'язане з майбутнім України, і що вони більше не можуть покладатися на Сполучені Штати як на основного спонсора цих зусиль. Але Європі доведеться докласти набагато більше сил, щоб Україна могла продовжувати утримувати лінію фронту і відбивати агресора.

Росія та Білорусь оголосили про навчання «Захід-2025». У минулому подібні маневри ставали прелюдією до агресії. Чи є нині ризик повторення цього сценарію і чи здатен Захід адекватно реагувати в умовах політичного розпорошення?

Люди завжди хвилюються перед наближенням навчань «Захід» — так було задовго до повномасштабного вторгнення в Україну і навіть до анексії Криму. І так, це завжди створює можливість зробити щось, що не має відношення до самого вишколу.

Але на цьому етапі, коли вже триває інтенсивний конфлікт, ми повинні розглядати «Захід» як ще один елемент заплутування на полі бою, як частину ширшого маскування в рамках триваючої війни, а не як початок нової

Звичайно, західні розвідувальні служби будуть уважно стежити за тим, хто що і де робить в контексті російсько-білоруських навчань — навіть у цій новій реальності, коли значна частина сухопутних військ Росії вже глибоко задіяна в Україні і має обмежені можливості для операцій в інших регіонах.

«Невидимий фронт»: як Росія веде війну проти Заходу в інформаційному просторі

Пане Джайлз, ви самі стали мішенню нової, витонченої фішингової атаки з боку російських хакерів — під виглядом співробітниці Держдепу США. Зловмисники використали функцію Gmail «delegate access», щоб отримати прихований доступ до вашої пошти, оминаючи двофакторну автентифікацію. Це операція, в яку, ймовірно, були вкладені тижні роботи. У цьому контексті, як змінилася російська тактика в інформаційній війні за останній рік? І що це говорить про новий рівень загрози?

Я впевнений, що вся операція зайняла набагато більше часу — лише на її виконання пішло кілька тижнів, тож етап планування, мабуть, розпочався значно раніше.

З одного боку, ця нова техніка, новий підхід до отримання доступу до електронної пошти людей, свідчить про те, що Росія змушена розробляти більш витончені методи, оскільки її попередні, більш примітивні, спроби зазнали невдачі. Протягом багатьох років було зроблено численні спроби зламати мою електронну пошту, деякі з них були смішно примітивними, інші — дуже складними та витонченими.

Але з іншого боку, ця нова методика підкреслює, що ми всі вразливі

Те, як ймовірні російські зловмисники використали вбудовану функцію Gmail, яка є в обліковому записі кожного користувача, щоб створити, по суті, «бічні двері», які обходять усі наші звичайні заходи безпеки (двофакторну автентифікацію, мобільні коди, запити на підтвердження), показує, що ніхто не є по-справжньому в безпеці.

Доки такі компанії, як Google, Microsoft та інші, не виправлять цю лазівку, неминуче, що ця техніка буде використовуватися набагато ширше, не тільки проти таких мішеней, як я.

Цього літа Європа стала свідком хвилі фейкових розсилок від імені західних урядів, маніпуляцій у соцмережах та втручання в передвиборчі кампанії в окремих країнах-членах ЄС. Як саме Росія сьогодні намагається впливати на громадську думку в Європі і які наративи вона просуває в першу чергу?

Деякі з російських наративів є цілком послідовними у часі, тоді як інші пов'язані з конкретними політичними подіями. Важливо пам'ятати, що кампанії, які проводить Росія, є постійними і не обмежуються датами демократичного календаря.

Росія постійно докладає зусиль, щоб підірвати сили, які об'єднують Європу: солідарність між європейськими державами, згуртованість суспільств, довіру до інституцій і, перш за все, підтримку України в протистоянні російській агресії

Ці кампанії є постійними. Крім того, існують цілеспрямовані, термінові заходи, спрямовані на вплив на результати конкретних демократичних процесів у конкретних країнах у конкретні моменти часу.

Санкційна втома. Чи ще працює тиск Заходу на Кремль?

Окрім саміту НАТО відбулася ще одна важлива для України подія — саміт Європейської ради. Там одночасно обговорювалися і новий санкційний пакет проти РФ, і підтримка переговорного процесу України з ЄС — обидві ініціативи заблокувала Угорщина. Санкції — ще й Словаччина. Наскільки такі дії підривають довіру до єдності Євросоюзу — і які механізми самозахисту від внутрішнього саботажу потрібні ЄС?

Це ще одна ілюстрація того, як організації, що базуються на консенсусі — НАТО та ЄС — вразливі до найменшого спільного знаменника. Якщо всередині є саботажник або руйнівник, це може ефективно паралізувати всю організацію — особливо у випадку ЄС, який є в основному торговою організацією, а не структурою, створеною для вирішення геополітичних конфліктів.

Багато в чому сама структура наднаціональних інституцій Європи не відповідає викликам, з якими вони зараз стикаються

Проте вражає те, як далеко вони просунулися в збереженні єдності та спільному розумінні важливості підтримки України. Я сподіваюся і вірю, що знову можна буде знайти обхідний шлях, щоб рухатися вперед, навіть без співпраці таких країн, як Угорщина, Словаччина чи інших.

‍Про що свідчить той факт, що США наразі не збираються посилювати санкційний тиск на РФ зі свого боку?

Ну, повідомлення від Сполучених Штатів було дуже чітким. Зараз вони є партнерами Росії і прагнуть нав'язати Україні умови капітуляції, які диктує Москва. Це реальність, з якою зараз доводиться мати справу Україні та Європі.

І саме адаптація до цієї реальності та швидкість, з якою це відбудеться, визначатимуть майбутню безпеку всього континенту.

Титульне фото: Офіс Президента України